Визначення розрахункових витрат води у системах водопостачання і каналізації та теплоти на потреби гарячого водопостачання проводять за методикою, викладеної у СНиП 2.04.01-85.

У будинках, спорудах залежно від їхнього призначення передбачають наступні внутрішні водопроводи:

- господарсько-питні;

- протипожежні;

- виробничі.

На напірній лінії біля кожного насоса встановлюють зворотний клапан, засувку і манометр, а на усмоктувальної - засувку і манометр.

Насосні установки проектують із ручним і дистанційним або автоматичним керуванням.

Трубопроводи в насосних станціях, а також усмоктувальні лінії за межами насосних станцій проектують зі сталевих труб на зварюванні з застосуванням фланцевих з'єднань для приєднання до насосів і арматури. У заглиблених і напівзаглиблених насосних станціях передбачають заходи для збору і видалення випадкових стоків води відповідно до вимог СНиП 2. 04. 02-84.

3. 15. 2 Каналізація

Внутрішня каналізація - це система трубопроводів і пристроїв, обмежена зовнішніми поверхнями конструкцій, що обгороджують, і випусками до першого оглядового колодязя, що забезпечує відвід стічних вод від санітарно-технічних приладів, технологічного обладнання, при необхідності, від локальних очисних споруд, а також дощових і поталих вод у мережу зовнішньої каналізації відповідного призначення.

Каналізацію передбачають у всіх будинках, побудованих у каналізованих районах. Залежно від призначення будинку і вимог до збору стічних вод проектують наступні системи внутрішньої каналізації:

- побутову для відведення стічних вод від санітарно-технічних приладів (унітазів, умивальників, ванн, душів і ін. );

- виробничу для відведення виробничих стічних вод;

- об'єднану для відведення побутових і виробничих стічних вод за умови можливості їхнього спільного транспортування і очищення;

- внутрішні водостоки для відведення дощових і поталих вод з покрівлі будинку.

У виробничих будинках допускається проектувати кілька систем каналізації, призначених для відводу стічних вод, що відрізняються за составом, агресивності, температурі і іншим показникам, з обліком яких змішання їх неприпустимо або недоцільно.

Роздільні мережі виробничої і побутової каналізації проектують:

- для виробничих будинків, виробничі стічні води яких вимагають очищення або обробки;

- для будинків лазень і пралень при пристрої теплоуловлювачів або при наявності місцевих очисних споруд.

Відкриття засувки повинне бути зблоковано з пуском пожежних насосів при недостатньому тиску у водогінній мережі.

Обвідну лінію у лічильника гарячої води не передбачають.

При постійному або періодичному недоліку напору у системах водопостачання, а також при необхідності підтримки примусової циркуляції у централізованих системах гарячого водопостачання передбачають встановлення насосних установок. Тип насосної установки і режим її роботи визначають на підставі техніко-економічного порівняння розроблених варіантів:

- безупинно або періодично діючих насосів при відсутності регулюючих ємностей;

- насосів продуктивністю, рівний або перевищуючий максимальну вартову витрату води, що працюють у повторно-короткочасному режимі разом з гідропневматичними або водонапірними баками;

- безупинно або періодично діючих насосів продуктивністю менш максимальної годинної витрати води, що працюють разом з регулюючою ємністю.

Насосні установки, що подають воду на питні, господарсько-питні, протипожежні і циркуляційні потреби, як правило, розташовують у приміщеннях теплових пунктів, бойлерних і котелень.

Насосні установки із протипожежними насосами і гідропневматичні баки для внутрішнього пожежогасіння допускається розташовувати у приміщеннях перших і підвальних поверхів будинків I і II ступеня вогнестійкості з неспаленних матеріалів, опалювальних, відгороджених протипожежними стінами (перегородками) і перекриттями, з окремим виходом назовні або на сходову клітку. Не допускається розташовувати протипожежні насосні установки у будинках, у яких припиняється подача електроенергії під час відсутності обслуговуючого персоналу.

Розташовувати приміщення з гідропневматичними баками поруч, зверху і знизу приміщень, де можливо одночасне перебування більше 50 чоловік, не допускається. Гідропневматичні баки допускається розташовувати на технічних поверхах. При проектуванні гідропневматичних баків ураховують вимоги «Правил пристрою і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском».

Виробничі насосні установки проектують у відповідності зі СНиП 2. 04. 02-84.

Насосні установки для виробничих потреб розміщають, як правило, безпосередньо у цехах, що споживають воду. При необхідності передбачають огородження насосної установки.

Протипожежний водопровід у будинках, спорудах, що мають господарсько-питний або виробничий водопровід, як правило, поєднують із одним з них.

Залежно від вимог технології виробництва для скорочення витрати води, як правило, передбачають оборотний водопровід для повторного використання води.

Внутрішній водопровід включає:

- уведення в будівлю;

- водомірні вузли;

- розводящу мережу;

- стояки;

- підводки до санітарних приладів і технологічних установок;

- водорозбірну, змішувальну, запірну і регулюючу арматуру.

До складу внутрішнього водопроводу можуть входити насосні установки, запасні і регулюючі ємності.

Вибір внутрішнього водопроводу роблять залежно від техніко-економічної доцільності, санітарно-гігієнічних і протипожежних вимог, вимог технології виробництва, з огляду на характеристики зовнішнього водопроводу.

Рекомендується передбачати кільцювання стояків господарсько-питного водопроводу.

Залежно від режиму і об’єму споживання гарячої води на господарсько-питні потреби будинків і споруд різного призначення передбачають системи централізованого водопостачання або місцеві водонагрівачі. Вибір схеми підігріву і обробки води для систем централізованого гарячого водопостачання роблять за СНиП 2. 04. 07-86 і «Посібника із проектування теплових пунктів».

Тиск у системі гарячого водопостачання біля санітарних приладів повинен бути не більше 0, 45 МПа (4, 5 кгс/см²).

Необхідність встановлення внутрішнього протипожежного водопроводу, а також мінімальну витрату води на пожежогасіння у адміністративно-побутових будинках промислових підприємств визначають відповідно до таблиці 3. 39, а у виробничих і складських будівель - відповідно до таблиці 3. 40 за СНиП 2. 04. 01-85.

Для частин будинків різної поверховості або приміщень різного призначення необхідність втановлення внутрішнього протипожежного водопроводу і витрату води на пожежогасіння слід приймати окремо для кожної частини будівлі.

Витрату води на пожежогасіння залежно від висоти компактної частини струменя і діаметра сприску уточнюють відповідно до таблиці 3. 39.

Таблиця 3. 38

Об’єм¹⁾, м³, адміністративно-побутового будинку промислового підприємства	Число струменів	Мінімальна витрата води на внутрішнє пожежогасіння, л/с, на один струмінь
від 5000 до 25 000		2, 5
Пон.. 25 000		2, 5
¹⁾ За об’єм будинку приймається будівельний об’єм, обумовлений за СНиП 2. 08. 02-89

Таблиця 3. 39

Ступінь вогнестійкості будінку	Категорія будинку з пожежній небезпеці	Число струменів і мінімальна витрата води, л/с на один струмінь, на внутрішнє пожежогасіння у виробничих і складських будинках висотою до 50 м і об’ємом, тис. м³
Ступінь вогнестійкості будінку	Категорія будинку з пожежній небезпеці	від 0, 5 до 5	пон. 5 до 50	пон. 50 до 200	пон. 200 до 400	пон. 400 до 800
I і II	А, Б, В	2 × 2, 5	2 × 5	2 × 5	3 × 5	4 × 5
III	В	2 × 2, 5	2 × 5	2 × 5	-	-
III	Г, Д	-	2 × 2, 5	2 × 2, 5	-	-
IV і V	В	2 × 2, 5	2 × 5	-	-	-
IV і V	Г, Д	-	2 × 2, 5	-	-	-

Необхідність встановлення систем автоматичного пожежогасіння приймають відповідно до вимог кошторисних норм, правил і переліків будівель і приміщень, що підлягають устаткуванню автоматичними засобами пожежегасіння.

Витрату води і число струменів на внутрішнє пожежогасіння у громадських і виробничих будинках (незалежно від категорії) висотою понад 50 м і об’ємом до 50 000 м³ приймають 4 струменя по 5 л/с кожний; при більшому об’ємі будинку - 8 струменів по 5 л/с кожний.

Мінімальну витрату води на внутрішнє пожежогасіння у виробничих і складських будинках, визначену відповідно до таблиці 3. 38, збільшують:

- при застосуванні елементів каркаса з незахищених сталевих конструкцій у будівлях IIIа і IVа ступенів вогнестійкості, а також із цільної або клеєної деревини (у тому числі підданій вогнезахисній обробці) на 5 л/с (один струмінь);

З кожної сторони лічильників передбачають прямі ділянки трубопроводів, вентилі або засувки. Між лічильником і другим (за рухом води) вентилем або засувкою встановлюють спускний кран. Довжина ділянок визначається за стандартами на лічильники для води (крильчасті і турбінні).

Таблиця 3. 41

Діаметр умовного проходу лічильника, мм	Параметри
	витрата води, м³/г			поріг чутливості, м³/г, не більше	максимальний обсяг води за добу, м³	гідравлічний опір лічильника S,
	мінімальний	експлуатаційний	максимальний	поріг чутливості, м³/г, не більше	максимальний обсяг води за добу, м³	гідравлічний опір лічильника S,
	0, 03	1, 2		0, 015		14, 5
	0, 05			0, 025		5, 18
	0, 07	2, 8		0, 035		2, 64
	0, 1			0, 05		1, 3
	0, 16	6, 4		0, 08		0, 5
	0, 3			0, 15		0, 143
	1, 5			0, 6		810·10^-5
				0, 7		264·10^-5
				1, 2		76, 6·10^-5
				1, 6		13·10^-5
						3, 5·10^-5
						1, 8·10^-5

Обвідну лінію у лічильників холодної води передбачають, якщо:

- є одне уведення водопроводу у будинок;

- лічильник води не розрахований на пропуск протипожежної витрати води.

Обвідну лінію розраховують на максимальний (з обліком протипожежної) витрати води.

На обвідній лінії встановлюють засувку, опломбовану у закритому положенні. Засувка для пропуску протипожежної витрати води повинна бути з електроприводом і відкриватися автоматично від кнопок, установлених у пожежних кранів, або від пристроїв протипожежної автоматики.

При проектуванні систем гарячого водопостачання застосовують промислову трубопровідну арматуру загального призначення. Запірну арматуру діаметром до 50 мм включно застосовують бронзову, латунну або з термостійких пластмас, дроселюючи діафрагми - з полімерних матеріалів, латуні або нержавіючій сталі, ущільнювальні прокладки і чепцеві ущільнювачі для арматури - з термостійких матеріалів, дозволених до застосування. Не допускається використовувати матеріали, які можуть погіршити якість гарячої води (викликати запах, зміну кольорів і ін. ).

При необхідності у системах гарячого водопостачанні встановлюють регулятори тиску.

На системах холодного і гарячого водопостачання передбачають прилади виміру водоспоживання - лічильники холодної і гарячої води, параметри яких повинні відповідати діючим стандартам.

Лічильники води встановлюють на уведеннях трубопроводів у кожну будівлю і споруду. На відгалуженнях до окремих приміщень виробничих будівель, а також на підводках до окремих технічних та санітарно-технічних приладів і до технологічного обладнання лічильники води встановлюються на вимогу замовника. Установка лічильників води на системах роздільного протипожежного водопроводу не потрібна.

Діаметр умовного проходу лічильника води вибирають виходячи з середньогодинної витрати води за період споживання (добу, зміну), що не повинна перевищувати експлуатаційний, прийнятий за СНиП 2. 04. 01-85 відповідно до таблиці 3. 41.

Лічильник із прийнятим діаметром умовного проходу перевіряють:

- на пропуск розрахункової максимальної секундної витрати води (при цьому втрати напору не повинні перевищувати: 5, 0 - для крильчастих і 2, 5 м - для турбінних лічильників);

- на пропуск максимальної (розрахункової) секундної витрати води з урахуванням подачі розрахункової витрати води на внутрішнє пожежогасіння, (при цьому втрати напору в лічильнику не повинні перевищувати 10 м).

Втрати тиску в лічильниках при розрахунковій секундній витраті води визначають розрахунком за СНиП 2. 04. 01-85.

Лічильники холодної і гарячої води встановлюють у місці, зручному для зняття показань і обслуговування, у приміщенні зі штучним або природним освітленням і температурою внутрішнього повітря не нижче 5 °С.

Таблиця 3. 40

Висота компактної частини струменя або приміщення, м	Продуктивність пожежного струменя, л/с	Напір, м, біля пожежного крана з рукавами довжиною, м			Продуктивність пожежного струменя, л/с		Напір, м, біля пожежного крана з рукавами довжиною, м			Продуктивність пожежного струменя, л/с	Напір, м, біля пожежного крана з рукавами довжиною, м

	Діаметр сприску наконечника пожежного стовбура, мм

	Пожежні крани d = 50 мм
	-	-	-	-		2, 6	9, 2	9, 6		3, 4	8, 8	9, 6	10, 4
	-	-	-	-		2, 9		12, 5		4, 1	12, 9	13, 8	14, 8
	-	-	-	-		3, 3	15, 1	15, 7	16, 4	4, 6		17, 3	18, 5
	2, 6	20, 2	20, 6			3, 7	19, 2	19, 6		5, 2	20, 6	22, 3
	2, 8	23, 6	24, 1	24, 5		4, 2	24, 8	25, 5	26, 3	-	-	-	-
	3, 2	31, 6	32, 2	32, 8		4, 6	29, 3		31, 8	-	-	-	-
	3, 6		39, 8	40, 6		5, 1				-	-	-	-
	Пожежні крани d = 65 мм
	-	-	-	-		2, 6	8, 8	8, 9		3, 4	7, 8		8, 3
	-	-	-	-		2, 9		11, 2	11, 4	4, 1	11, 4	11, 7	12, 1
	-	-	-	-		3, 3		14, 3	14, 6	4, 6	14, 3	14, 7	15, 1
	2, 6	19, 8	19, 9	20, 1		3, 7		18, 3	18, 6	5, 2	18, 2		19, 9
	2, 8		23, 1	23, 3		4, 2		23, 3	23, 5	5, 7	21, 8	22, 4
	3, 2		31, 3	31, 5		4, 6	27, 6		28, 4	6, 3	26, 6	27, 3
	3, 6		38, 3	38, 5		5, 1	33, 8	34, 2	34, 6		32, 9	33, 8	34, 8
		46, 4	46, 7			5, 6	41, 2	41, 8	42, 4	7, 5	37, 2	38, 5	39, 7

- при застосуванні у конструкціях, що обгороджують, будинків IVа ступеня.

Внутрішній протипожежний водопровід не передбачають:

- у будинках і приміщеннях, об’єм або висота яких менше зазначених у таблицях 3. 38 і 3. 39;

- у виробничих будинках, у яких застосування води може викликати вибух, пожежу, поширення вогню;

- у виробничих будинках I і II ступенів вогнестійкості категорій Г і Д незалежно від їхнього об’єму і у виробничих будинках III-V ступеня вогнестійкості об’ємом не більше 5000 м³ категорій Г і Д;

- у виробничих і адміністративно-побутових будинках промислових підприємств, не обладнаних господарсько-питним або виробничим водопроводом, для яких передбачене гасіння пожеж з ємностей (резервуарів, водойму).

Гідростатичний напір у системі господарсько-питного або господарсько-протипожежного водопроводу на відмітці найбільше низько розташованого санітарно-технічного приладу не повинен перевищувати 45 м. Гідростатичний напір у системі роздільного протипожежного водопроводу на відмітці найбільше низько розташованого пожежного крана не повинен перевищувати 90 м. При розрахунковому тиску в мережі протипожежного водопроводу, що перевищує 0, 45 МПа, необхідно передбачати встановлення роздільної мережі протипожежного водопроводу.

Вільні напори у внутрішніх пожежних кранах повинні забезпечувати одержання компактних пожежних струменів висотою, необхідною для гасіння пожежі у будь-який час доби в найвищій і вилученій частині будівлі. Найменшу висоту і радіус дії компактної частини пожежного струменя треба приймати рівними висоті приміщення, рахуючи від підлоги до найвищої точки перекриття (покриття), але не менш 6 м у будинках промислових підприємств висотою до 50 м і не менш 16 м у будинках промислових підприємств висотою понад 50 м.

Для одержання пожежних струменів з витратою води до 4 л/с необхідно застосовувати пожежні крани діаметром 50 мм, для одержання пожежних струменів більшої продуктивності - діаметром 65 мм. При техніко-економічному обґрунтуванні допускається застосовувати пожежні крани діаметром 50 мм, продуктивністю понад 4 л/с.

Час роботи пожежних кранів приймають 3 години. При установці пожежних кранів на системах автоматичного пожежогасіння час їхньої роботи приймають рівним часу роботи систем автоматичного пожежогасіння.

У будинках висотою 6 поверхів і більше при об'єднаній системі господарсько-протипожежного водопроводу пожежні стояки кільцюють поверху. При цьому для забезпечення змінності води у будинках передбачають кільцювання протипожежних стояків з одним або декількома водорозбірними стояками з установкою запірної арматури.

Стояки роздільної системи протипожежного водопроводу рекомендується з'єднувати перемичками з іншими системами водопроводів за умови можливості з'єднання систем.

На протипожежних системах із сухими трубами, розташованими у неопалюваних будинках, запірну арматуру розташовують в опалювальних приміщеннях.

- на кільцевій мережі виробничого водопроводу холодної води з розрахунку забезпечення двосторонньої подачі води до агрегатів, що не допускають перерви у подачі води;

- у підстави пожежних стояків із числом пожежних кранів 5 і більше;

- у підстави стояків господарсько-питної або виробничої мережі у будівлях висотою 3 поверхи і більше;

- на відгалуженнях, що живлять 5 водорозбірних точок і більше;

- на відгалуженнях від магістральних ліній водопроводу;

- на підводках до змивних бачків, змивних кранів і водонагрівальних стовпчиках, на відгалуженнях до групових душових і вмивальників;

- у підстав, що подають, і циркуляційних стояків у будівлях і спорудах висотою 3 поверхи і більше;

- на відгалуженнях трубопроводу до секційних вузлів;

- перед зовнішніми поливальними кранами;

- перед приладами, апаратами і агрегатами спеціального призначення, якщо буде потреба.

При розташуванні водопровідної арматури діаметром 50 мм і більше на висоті понад 1, 6 м від підлоги передбачають стаціонарні площадки або містки для її обслуговування.

На внутрішньому водопроводі передбачають на кожні 60-70 м периметра будинку по одному поливальному крану, розташованому у коверах біля будівель або у нішах зовнішніх стін будівель.

Установку поливальних кранів з підведенням холодної у гарячої води передбачають:

- у гардеробах робочого одягу забруднених виробництв;

- у громадських убиральнях;

- у вбиральнях із трьома унітазами і більше;

- в умивальних приміщеннях з п'ятьма вмивальниками і більше;

- у душових приміщеннях із трьома душами і більше;

- у приміщеннях, при необхідності мокрого убирання підлог.

Для забезпечення заданого тиску у системі водопостачання будинку передбачають установку регуляторів тиску на уведенні водопроводу у будинок і на секційних (за висотою) ділянках водопроводу у будинках висотою більше 40 м. Для контролю і налагодження регулятора тиску до і після нього встановлюють манометри.

При проектуванні внутрішнього водопроводу холодної і гарячої води треба передбачати заходи щодо боротьби із шумом і вібрацією арматури і трубопроводів.

У системах гарячого водопостачання при необхідності передбачають установку змішувачів з роздільною підводкою до них гарячої і холодної води та зворотні клапани.

Для всіх мереж внутрішнього водопроводу допускається застосовувати мідні, бронзові і латунні труби, фасонні вироби, а також сталеві з внутрішнім і зовнішнім захисним покриттям від корозії.

Прокладка пластмасових труб повинна передбачатися переважно схованою: у плінтусах, штробах, шахтах і каналах. Допускається відкрита прокладка підводок до технічних і санітарно-технічних приладів, а також у місцях, де виключається механічне ушкодження пластмасових трубопроводів.

Для господарсько-питного холодного і гарячого водопроводу застосовують труби з матеріалів, дозволених для застосування.

Труби і фасонні вироби повинні витримувати:

- пробний тиск води, що перевищує робочий тиск у мережі у 1, 5 рази, але не менш 0, 68 МПа, при постійній температурі холодної води 20⁰С, а гарячої 75 ⁰С;

- пробний тиск води, рівний робочому тиску у мережі гарячого водопостачання, але не менш 0, 45 МПа, при температурі води (при випробуваннях) 90 ⁰С;

- постійний тиск води, рівний робочому тиску води у мережі, але не менш 0, 45 МПа, при постійній температурі холодної води 20 ⁰С протягом 50-літнього розрахункового періоду експлуатації, а при постійній температурі гарячої води 75 ⁰С протягом 25-літнього розрахункового періоду експлуатації.

Трубопроводи зі спаленних матеріалів, що прокладають у приміщеннях категорій А, Б і В за пожежною небезпекою, треба захищати від загоряння.

Трубопровідну, водорозбірну і змішувальну арматуру для систем господарсько-питного водопроводу встановлюють на робочий тиск 0, 6 МПа (6 кгс/см²); арматуру для окремих протипожежних систем і господарсько-протипожежного водопроводу - на робочий тиск не більше 1, 0 МПа (10 кгс/см²); арматуру для окремих виробничих систем водопроводу - на робочий тиск, прийнятий за технологічними вимогами.

Конструкція водорозбірної і запірної арматури повинна забезпечувати плавне закривання і відкривання потоку води. Засувки (затвори) необхідно встановлювати на трубах діаметром 50 мм і більше.

Установку запірної арматури на внутрішніх водогінних мережах передбачають:

- на кожному уведенні;

- на кільцевій розводящій мережі для забезпечення можливості вимикання на ремонт її окремих ділянок (не більш ніж півкільця);

При визначенні місць розміщення і числа пожежних стояків та пожежних кранів у будинках ураховують наступне:

- у будинках при розрахунковому числі струменів не менш трьох на стояках допускається встановлювати спарені пожежні крани;

- у будинках при розрахунковому числі струменів два і більше кожні точки приміщення зрошують двома струменями - по одному струменю із двох сусідніх стояків (різних пожежних шаф).

Установку пожежних кранів у технічних поверхах, на горищах і у технічному підпіллі передбачають при наявності в них спаленних матеріалів і конструкцій. Число струменів, що подаються з кожного стояка, приймають не більше двох. При числі струменів чотири і більше для одержання загальної необхідної витрати води допускається використати пожежні крани на сусідніх поверхах.

Пожежні крани встановлюють на висоті 1, 35 м над підлогою приміщення і розміщують у шафках, що мають отвори для провітрювання, пристосованих для пломбування і візуального огляду без розкриття. Спарені пожежні крани допускається встановлювати один над іншим, при цьому другий кран установлюють на висоті не менш 1 м від підлоги.

У пожежних шафах передбачають можливість розміщення двох ручних вогнегасників.

Кожний пожежний кран оснащують пожежним рукавом однакового з ним діаметра довжиною 10, 15 або 20 м і пожежним стовбуром.

У будинку або частинах будинку, розділених протипожежними стінами, застосовують сприски, стовбури і пожежні крани однакового діаметра і пожежні рукави однієї довжини.

Внутрішні пожежні крани встановлюють переважно біля входів, на майданчиках опалювальних (за винятком, що незадимляються) сходових кліток, у вестибюлях, коридорах, проходах і інших найбільш доступних місцях, при цьому їхнє розташування не повинне заважати евакуації людей.

У приміщеннях, обладнаних установками автоматичного пожежогасіння, внутрішні пожежні крани допускається розміщувати на водяній спринклерній мережі після вузлів керування.

Гідравлічний розрахунок мереж внутрішніх водопроводів виконують за СНиП 2. 04. 01-85.

Внутрішній водопровід холодної води приймають тупиковим, якщо допускається перерва в подачі води і при числі пожежних кранів до 12, або кільцевим. Кільцеві мережі повинні бути приєднані до зовнішньої кільцевої мережі не менш чим двома уведеннями.

Два уведення і більше передбачають для будинків:

- у які встановлено понад 12 пожежних кранів;

- обладнаних спринклерними та дренчерними системами при числі вузлів керування понад трьох;

- бань при числі місць 200 і більше;

- пралень на 2 т і більше білизни за зміну.

При пристрої двох уведень і більше передбачають приєднання їх, як правило, до різних ділянок зовнішньої кільцевої мережі водопроводу. Між уведеннями у будинок на зовнішній мережі встановлюють засувки або вентилі, для забезпечення подачі води у будівлю при аварії на одній з ділянок мережі.

При необхідності установки у будинку насосів для підвищення тиску у внутрішній мережі водопроводу, уведення повинні бути об'єднані перед насосами з засувками на сполучному трубопроводі, щоб забезпечити подачу води кожним насосом з будь-якого уведення. При установлені на кожному уведенні самостійних насосних установок, об'єднання уведень не потрібно. Якщо на уведеннях є вимірювальні пристрої, то передбачають також установку зворотних клапанів.

Відстань за горизонталлю у світлі між уведеннями господарсько-питного водопроводу і випусками каналізації і водостоків повинна бути не менш 1, 5 м при діаметрі уведення до 200 мм включно і не менш 3 м - при діаметрі уведення понад 200 мм. Допускається спільна прокладка уведень водопроводу різного призначення.

На уведеннях трубопроводів передбачають упори в місцях повороту у вертикальній або горизонтальній площині, коли виникаючі зусилля не можуть бути сприйняті з'єднаннями труб.

Перетинання уведення зі стінами підвалу виконують у сухих ґрунтах із зазором 0, 2 м між трубопроводом і будівельними конструкціями із закладенням отвору в стіні водонепроникним і газонепроникним (у газифікованих районах) еластичними матеріалами, у мокрих ґрунтах - з установкою сальників.

Прокладку мереж водопроводу усередині виробничих будівель, як правило, передбачають відкритої - на фермах, колонах, стінах і під перекриттями. При неможливості відкритої прокладки допускається розміщення мереж у загальних каналах з іншими трубопроводами, крім трубопроводів легкозаймистих, горючих або отрутних рідин і газів. Спільну прокладку господарсько-питних водопроводів з каналізаційними трубопроводами допускається приймати тільки у прохідних каналах, з розміщенням трубопроводів каналізації нижче водопроводу.

Спеціальні канали для прокладки водопроводів проектують тільки у виняткових випадках. Трубопроводи, що підводять воду до технологічного обладнання, допускається прокладати у підлозі або під підлогою.

При спільній прокладці у каналах з трубопроводами гарячої води або пари водопровід холодної води необхідно розміщувати нижче з використанням термоізоляції.

Прокладку трубопроводів треба передбачати з ухилом не менш 0, 002.

Трубопроводи (крім пожежних стояків), що прокладають у каналах, шахтах, кабінах, тунелях, а також у приміщеннях з підвищеною вологістю, ізолюють від конденсації вологи.

Прокладку внутрішнього холодного водопроводу постійної дії необхідно передбачати у приміщеннях з температурою повітря взимку вище 2 ⁰С. При прокладці трубопроводів у приміщеннях з температурою повітря нижче 2 ⁰С необхідно передбачати заходи щодо запобігання трубопроводів від замерзання.

При можливості короткочасного зниження температури у приміщенні до 0 ⁰С і нижче, а також при прокладці труб у зоні впливу зовнішнього холодного повітря (поблизу зовнішніх вхідних дверей і воріт) треба передбачати теплову ізоляцію труб.

У верхніх точках водопроводів гарячого водопостачання встановлюють пристрої для випуску повітря. Випуск повітря допускається передбачати також через водорозбірну арматуру, розташовану у верхніх точках системи (верхніх поверхах).

У нижніх точках трубопроводів треба передбачати спускні пристрої, якщо там не встановлена водорозбірна арматура.

Теплову ізоляцію передбачають для трубопроводів, що подають, і циркуляційних систем гарячого водопостачання, включаючи стояки, крім підводок до водорозбірних приладів. Товщина теплоізоляційного шару конструкції повинна бути не менш 10 мм, а теплопровідність теплоізоляційного матеріалу не більш 0, 05 Вт/(м× °С).

При проектуванні трубопроводів передбачають можливість компенсації температурного подовження труб.

Для внутрішніх трубопроводів холодної і гарячої води застосовують пластмасові труби і фасонні вироби з поліетилену, поліпропілену, полівінілхлориду, полібутилену, металополімерні, зі склопластику і інших пластмасових матеріалів - для всіх мереж водопостачання, крім роздільної мережі протипожежного водопостачання.

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 Следующая ⇒