3.Стиль літературної мови. 4.ХАРАКТЕРИСТИКА СТИЛІВ СУЛМ (наукового, ОД, публіцистичного). НАУКОВИЙ СТИЛЬ

3. Стиль літературної мови

Літературна мова, обслуговуючи різні потреби й різні сфери спілкування, у кожній типовій ситуації надає різні мовні засоби. Сукупність мовних засобів, прийомів їх виокремлення та використання, використовуваних у певних сферах спілкування, і називають стилем мови.

Стиль літературної мови – різновид мови (її функціонувальна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в певних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах.

Кожний стиль має специфічні характеристики, а отже, стилі відрізняються:

· сферою поширення і вживання (коло мовців);

· функціональним призначенням, або провідною функцією (повідомлення, вплив, спілкування);

· характерні ознаки (форма та спосіб викладу);

· система мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).

Крім того, кожен стиль має підстилі.

4. ХАРАКТЕРИСТИКА СТИЛІВ СУЛМ (наукового, ОД, публіцистичного)

НАУКОВИЙ СТИЛЬ

Сфера використання – наукова діяльність, освіта.

Провідна функція – повідомлення (інформативна)

Основне призначення –

викладення результатів дослідження про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування гіпотез,

доведення істинності теорій,

класифікація й систематизації знань,

роз’яснення явищ,

збудження інтелекту читача для їх осмислення.

Основні ознаки:

· ясність (понятійність) і предметність тлумачень;

· логічна послідовність і доказовість викладу;

· узагальненість понять і явищ;

· об’єктивний аналіз; відсутність усього того, що б указувало на особу автора, його смаки й переконання, ставлення до досліджуваного

· точність і лаконічність висловлювань;

· аргументація та переконливість тверджень;

· однозначне пояснення причино-наслідкових відношень;

· докладні висновки

· часто думка підкріплюється формулами, графіками, схемами тощо.

· часті цитати, посилання

Основні мовні засоби спрямовані на інформування і характеризуються:

· великою кількістю наукової термінології (транскрипція, турбуленція, дистиляція, реорганізація, атомна маса й т. ін. );

· нанизування іменних форм (дослідження функціонування)

· переважають слова у прямому значенні;

· часті вставні слова (отже, таким чином, по-перше) – для логічного зв’язку думок

· наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін. знаків і значків;

· часте оперування абстрактними, переважно іншомовними словами (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та ін. );

· використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;

· залучення цитат і посилань на першоджерела;

· відсутністю авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики;

· наявністю чіткої композиційної структури тексту (послідовний поділ н розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосування цифрової або літерної нумерації);

· окрім переважного вживання іменників та відносних прикметників наявні дієслівні форми, частіше безособові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперішнього часу; що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти, які додатково характеризують дії, предмети та явища;

· монологічним характером текстів;

· переважанням різнотипних складних речень стандартних виразів (кліше)

· часте використання віддієслівних іменників (дослідження, функціонування, уживання).

Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів:

за галузями використання поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти;

Науково-технічні тексти цілком виключають емоційність, образність і експресивність. Науково-гуманітарні можуть допускати елементи емоційності.

За призначеням:

· а) власне науковий - із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези)

Тексти власне наукового підстилю повніше відбивають усі зазначені ознаки наукового стилю, вони найбільш насичені термінами.

· б) науково-популярний – застосовується для дохідливого, доступного викладу інформації для нефахівців про наслідки складних досліджень, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів;

· в) науково-навчальний – наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу й не включає використання елементів емоційності. Розрахований на фахівців-початківців. Відрізняється від власне наукового дозуванням матеріалу, більш спрощеним стилем викладу.

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒