|
|||
ПОМIРКУЙТЕ!. ПРИГАДАЙТЕ!ПОМIРКУЙТЕ! З чого ж складаються знання хлопчика? Знайдіть цитату в тексті на підтвердження своїх слів і випишіть її в зошит. ПРИГАДАЙТЕ! Малолітні діти гір – Гутенюкова Марічка та Іван Палійчук – вперше зустрічаються в екстремальній ситуації: їхні родини зійшлися в кривавому двобої, під час якого загинув Іванів батько, тож хлопець вирішив помститися й «набити чужу дівку». Скривджена Марічка на зло відповіла Іванові добром. Спільне трудове дитинство, пустощі й ігри закоханих підлітків у повісті змальовані з такою безпосередньою щирістю й чистотою, що не викликають жодного сумніву в їх доречності й природності. Поетично обдаровані, душевно багаті Іван і Марічка відкривають у собі непересічні таланти і знаходять щастя у творчості. Іван змалку грає на флоярі, знає безліч казок, легенд, бувальщин про мавок, чугайстрів, інших лісових духів та фантастичних істот. Марічка з підліткового віку творить прекрасні коломийки. Щоправда, у горах подібні пісні з різної нагоди складають ледь не в кожній хаті, що, за словами І. Франка, засвідчує «здорову, чисту, а також рухливу і невтомну, творчу душу нашого народу». Коломийки супроводжують гуцулів від народження до смерті, у свято і в будень. Так і Марічка виспівує про своє чисте й палке кохання, про мрії і сподівання на щасливе одруження, про довкілля та буденні справи. Особливо сумними стають Маріччині коломийки, коли Іван – парубок іде на все літо вівчарити на високу полонину. Дівчина тужить за милим, а Палійчук так страждає через відсутність Марічки, що йому навіть в образі коханої привиджується нявка (мавка). Глибоке почуття закоханої пари руйнує трагічна подія: Марічка тоне в річці під час повені. Іван зникає з села на кілька літ, рятуючись від горя заробітками й тяжкою працею, а коли повертається, одружується з Палагною – однією з найбагатших у селі наречених. Відсутність дітей у сім’ї Івана й Палагни не особливо засмучує подружжя. Коцюбинський зумів дуже влучно передати той уклад життя, що спонукав відчувати радість від присутності в господарстві маржини (худоби), догляд за якою забирав увесь вільний час горян, а їхнє піклування про коней та овець переростало в таку турботу, наче йшлося про близьких родичів.
|
|||
|