Питання для самоперевірки 5 страница

Торкретуванням також досягається покращена якість бетону. Суть методу полягає в тому, що з допомогою спеціального устаткування (торкрет-пушки) бетонна суміш стиснутим повітрям викидається із сопла зі значною швидкістю і наноситься на поверхню, що бетонується (див. рис. 3.13, б). За рахунок сильного удару о поверхню бетонна суміш ущільнюється, з неї вижимається зайва вода, суміш добре зчіпляється з поверхнею, що бетонується. Укладаючи таким чином пошарово бетонну суміш, досягають потрібної товщини високоякісного бетону. Особливо висока водонепроникність такого бетону, яка, крім доброго ущільнення, досягається також введенням спеціальних хімічних домішок. Головним недоліком цього методу є підвищений об'єм відходів та жорсткі несприятливі умови виконання робіт. Тому необхідно передбачувати збирання та використання відходів, а також надійний захист бетонників (окуляри, маски, плащі, чоботи та ін.).

3.5. Бетонування взимку

Головна задача – не допустити замерзання бетонної суміші під час приготування, транспортування, укладання та ущільнення, а також забезпечити близькі до оптимальних умови твердіння бетону.

Всі компоненти, крім цементу, підігрівають: дрібні та крупні заповнювачі – як мінімум до плюсових температур, не допускаючи попадання з ними снігу та льоду, а воду – якомога вище. Готують бетонну суміш в утеплених приміщеннях, щоб її температура була якомога вищою, для забезпечення після транспортування, укладання та ущільнення температури бетону конструкції не нижче +5°С. Але на виході з бетономішалки температура бетонної суміші не повинна перевищувати +40°С, щоб запобігти швидкому схвачуванню її уже під час транспортування. Треба запобігати попаданню на бетонну суміш опадів та витратам тепла, для чого суміш треба прикривати, а кузов автомобіля бажано підігрівати вихлопними газами від його двигуна.

Взимку краще бетонувати масивні конструкції з низьким модулем поверхні (відношення площі поверхні до об'єму), з мінімальною кількістю перевантажень – краще вивантажувати з транспортних засобів безпосередньо в конструкцію. У будь-якому випадку треба чітко організувати процес, щоб до мінімуму звести терміни на перевантаження, транспортування, укладання та ущільнення бетонної суміші, а отже, витрати нею тепла. Опалубка повинна бути раніше підготовлена до бетонування, очищена від снігу, льоду та добре закрита, щоб не допустити попадання в неї снігу. Одразу після завершення процесу укладання та ущільнення бетонної суміші всі відкриті поверхні необхідно терміново закривати вологонепроникними та теплоізоляційними матеріалами. Необхідно також використовувати утеплену опалубку, щоб запобігти витратам тепла. Це головне завдання для витримування бетону взимку не тільки тому, що треба економити енергоресурси, а також щоб забезпечити рівномірну температуру по всьому масиву, запобігти утворенню температурних деформацій та, як наслідок, забезпечити потрібну якість бетону. Гарною теплоізоляцією максимально зберігається теплова енергія, яка виділяється цементом під час його взаємодії з водою.

У бетонних сумішах за умови бетонування взимку використовують цемент з більшою екзотермією, а також збільшують його витрати. Як правило, готують бетонну суміш, на клас вищу, ніж потрібно за проектом за умови бетонування влітку. Для масивних конструкцій з надійною теплоізоляцією і достатньою початковою температурою укладений бетон може набирати необхідну міцність навіть при температурі навколишнього середовища до -5 °С, а тимчасового зниження і до -10 °С.

Але коли необхідно прискорити процес твердіння або очікується більш значне зниження температури, а особливо, коли бетонуються відповідальні рамні конструкції з високим модулем поверхні, використовують методи з привнесенням теплової енергії до твердіючого бетону. Найбільш простий і добре технологічно відпрацьований метод електропрогріву. Його суть полягає в тому, що у свіжоукладену бетонну суміш вводять (або раніше закріплюють на опалубці) металеві електроди
(рис. 3.14), через які після їх підключення в сітку електромережі електричний струм проходить через бетонну суміш і за рахунок її омічного опору електрична енергія перетворюється в теплову безпосередньо в бетонній суміші. ККД такого методу досить високий.

Рис. 3.14. Схеми розміщення електродів: а – пластинчастих; б – смугових під час
двостороннього прогрівання; в, г – смугових під час периферійного прогрівання;
д – плоских груп стержневих електродів; е – поодиноких стержневих; є – смугових
на дощатій панелі; ж – струнних електродів у колонах; 1 – пластинчасті електроди;
2 – смугові електроди; 3 – дерев'яна опалубка; 4 – стрижневі електроди; 5 – щит із дощок; 6 – теплоізоляція; 7 – пристосування для підключення фаз струму; 8 – струнні електроди; 9 – гаки для кріплення електродів; 10 – арматурний стержень

Але напругу використовують не вище 60 В, щоб забезпечити безпечність працюючих, а, крім того, такий метод ефективний для неармованих або слабоармованих конструкцій. Треба, щоб жоден електрод, які ставлять на відстані 25…30 см один від одного, не знаходився ближче 5 см від арматури. Інакше за рахунок проходження струму через арматуру, а не бетонну суміш, ефективність прогріву різко знижується і досягти рівномірного прогріву практично неможливо.

Тому для високоармованих конструкцій використовують електрообігрів. Принципово від електропрогріву останній відрізняється тим, що використовуються спеціальні елементи, в яких за рахунок проходження електричного струму утворюється теплова енергія, яка потім передається на бетон. Тому ККД такого методу значно нижчий. Але останнім часом промисловість випускає різноманітні ефективні електронагрівачі, в тому числі гнучкі з великою площею, в комплекті з ефективними теплоізоляційними матеріалами.

Добре зарекомендував себе метод попереднього електророзігріву бетонної суміші (рис. 3.15). Його суть полягає в тому, що бетонну суміш безпосередньо перед укладанням у конструкцію за 5…12 хвилин розігрівають до температури 70 °С і швидко за 10…15 хвилин укладають в опалубку та ущільнюють. Після цього температура бетону залишається досить високою (30…40 °С) і за рахунок екзотермії цементу на протязі 3-4 діб за умови хорошої теполоізоляції бетон при цій температурі набирає 70…80 % проектної міцності. Після вичерпання запасів теплової енергії цементу бетон поступово охолоджується, але встигає набрати необхідну міцність.

Цей метод має ряд переваг перед електропрогрівом і електрообігрівом, бо потребує значно менше витрат як трудових, так і матеріальних та енергетичних. Але головний суттєвий недолік його полягає в тому, що для такого швидкого розігріву бетонної суміші в спеціально обладнаних баддях потрібна значна потужність трансформатора. Хоча сумарні витрати електроенергії при попередньому електророзігріві значно (в 1,5…2 рази) менші, але термін цього процесу короткий (не за декілька діб, як в електропрогріві і електрообігріві).

Обігрів твердіючого бетону парою в умовах будівельного майданчика використовується дуже рідко, тільки у випадках, коли є значні зайві потужності з випуску пари. Крім того, що в умовах будівельного майданчика складно отримати цей вид енергоносія, додаткові мокрі процеси значно ускладнюють його використання. Найпростіше, якщо є можливість, закрити забетоновану конструкцію вологонепроникним матеріалом і під нього до конструкції вводити пару. Використовують також спеціальні парові регістри, але віддача теплової енергії при цьому значно погіршується.

Використання хімічних протиморозних домішок регламентується відповідними нормативними документами. Процес укладання та витримування бетонної суміші взимку з використанням хімічних протиморозних домішок значно спрощується, бо з введенням їх бетонна сумiш не замерзає при температурах до -15...20 °С. Але процес твердіння іде повільно, а крім того, є суттєві обмеження щодо використання домішок, які обов'язково треба враховувати, коли приймається рішення про використання того чи іншого методу бетонування взимку.

Рис. 3.15. Схеми устаткування для попереднього електророзігрівання бетонної
суміші: а – цебер; б – пост електророзігрівання бетонної суміші в кузовах
автосамоскидів; в – установка безперервної дії конвеєрно-стрічкового типу; г – те саме, шнекового типу; д – те саме, барабанно-стрічкового типу; 1 – корпус бадді;
2 – пластинчасті електроди; 3, 6 – елементи кріплення електрода; 4 – зовнішній вібратор;
5 – заслінка;7 – щит керування ;8 – тельфер на порталі; 9 – рама з опускними електродами; 10 – кузов автосамоскида; 11 – огорожа; 12 – заземлення; 13 – барабан; 14 – конвеєрна стрічка; 15 – електроди; 16 – пристрій контактного підключення до електромережі; 17 – ізолятор; 18 – рама; 19 – вібромолотом для очищення електродів; 20 – шнек; 21 – труба-жолоб; 22 – приймальний бункер; 23 – редуктор; 24 – електродвигун; 25 – барабан; 26 – відсікач; 27 – пристрій для очищення стрічки

3.6. Особливості бетонування в умовах сухого жаркого клімату

При денній температурі вищій +25 °С та вологості повітря нижче
50 % треба приймати додаткові заходи для зменшення негативного впливу цих факторів на бетонну суміш. При цьому необхідно:

– збільшувати кількість води в бетонній суміші, щоб мати потрібну легкоукладальність безпосередньо перед її укладанням в опалубку;

– використовувати більш активні портландцементи, забороняється використовувати пуцоланові та шлакопортландцементи марок нижче 400;

– використовувати пластифікуючі домішки;

– початок тужавіння цементів повинен бути не менше 1,5 год;

– знижувати температуру бетонної суміші до 30…35 °С для звичайних конструкцій, а для масивних з модулем поверхні менше 3 – до 20 °С;

– зменшувати термін транспортування бетонної суміші. Після її виготовлення до укладання тим менше часу, чим вище температура, щоб бетонна суміш не втратила зручноукладальності;

– організувати сумлінний догляд за твердіючим бетоном одразу після завершення процесу укладки, вкриваючи його вологоємним матеріалом та підтримуючи його вологість до набору бетоном необхідної міцності. Допускається вкривання бетону вологонепроникними плівками або витримування його під шаром води чи постійно діючого розпилення вологи. Категорично забороняється періодичний полив відкритих поверхонь бетону, що твердне, не закритого від прямого попадання сонячних променів;

– вести журнал догляду за бетоном, що твердне, установленого зразка з фіксуванням як температурно-вологісного режиму бетону, так і температури навколишнього середовища;

– не допускати значного перепаду температур в товщі масивів та на їх поверхні.

На виконання бетонних робіт в умовах реконструкції необхідно розробляти детальну технологічну карту стосовно виконання всіх технологічних операцій у відповідності з діючим основним виробничим процесом та узгоджувати її з замовником, щоб не допускати простоїв у процесі бетонування, а також збоїв у процесі догляду за бетоном, виключивши дії на нього динамічних навантажень, підвищених температур та інших несприятливих факторів.

Контроль якості процесу бетонування повинен вестися на всіх етапах влаштування монолітних залізобетонних конструкцій. Найважливішим є внутрішній операційний технологічний контроль, який повинен включати вхідний, безпосередньо технологічний контроль кожної операції та приймальний для кожної конструкції. Детально питання контролю якості улаштування монолітних залізобетонних конструкцій треба вивчити на прикладі розробки його в курсовій роботі. Забетоновані монолітні конструкції є, як правило, важливими конструкціями, тому у відповідності з діючими нормативами вони повинні прийматися комісією. До її складу включаються представники замовника, проектувальники (як правило, ГІП) та підрядники (головний інженер або начальник організації), а також, за необхідністю, представники Держархбудінспекції та інших державних контролюючих організацій. Комісія перевіряє відповідність конструкції проекту та виконавчим схемам, особливо ретельно відповідність всіх геометричних розмірів та допустимість їх можливих відхилень від проекту, точність розміщення закладних деталей та отворів, сертифікати на всі використані матеріали, журнали спеціальних робіт (зварювальних, бетонних, догляду за бетоном), результати випробувань зварних вузлів, бетонних зразків та неруйнівних методів контролю.

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 7 8 9 101112 Следующая ⇒