Питання для самоперевірки 3 страница

– змінна продуктивності ведучої машини.

де – одноразові витрати на доставку машини на майданчик, а після завершення робіт – на базу, на підготовку машини до роботи та демонтаж, грн;

– термін роботи машини на майданчику, змін;

– постійні річні витрати (амортизаційні відрахування), віднесені до однієї машино-зміни;

– експлуатаційні витрати (змінна зарплата машиністів, вартість паливно-мастильних матеріалів, поточних ремонтів та ін.), грн/зміну.

Найбільш ефективний варіант при використанні різних матеріальних ресурсів вибирають за трьома найважливішими техніко-економічними показниками: собівартість, трудомісткість і довготривалість.

Собівартість

де – зарплата робітників;

– вартість матеріалів;

– експлуатація машин;

– транспортні витрати;

– накладні (виробничі) витрати.

Для економічної оцінки варіантів виконання робіт в ПВР у разі однакової тривалості

де – економічний ефект;

– різниця у вартості БМР;

– нормативний коефіцієнт ефективності;

– різниця у вартості засобів і предметів праці (машин, механізмів і т. ін.).

Ці методики підрахування економічних показників процесу недосконалі. Вони не враховують вигоди від скорочення термінів будівництва, тому їх треба підраховувати окремо і приймати рішення з їх врахуванням. Це особливо важливо в ринкових умовах.

1.8. Організаційно-технологічна надійність будівельних процесів

Організаційно-технологічна надійність будівельних процесів залежить від багатьох випадкових факторів, які дають відмови. Надійність – ймовірність збереження працездатності. Оцінюють її кількісно спочатку щодо кожного елемента. Збирають інформацію про відмови і витрати часу на відновлення нормальної роботи. Узагальнюючий показник надійності – коефіцієнт готовності

де – термін безаварійної роботи;

– термін простоїв;

– для технічних засобів 0,86…0,92; трудових ресурсів 0,78…0,83; матеріальних елементів 0,8…0,85.

де , , – відповідно коефіцієнти готовності технічних засобів, матеріальних елементів, трудових ресурсів.

Тому розрахунки реальних ресурсів, як і будівельного процесу в цілому, треба вести з урахуванням надійності їх виконання.

1.9. Інженерна підготовка будівельного майданчика
до будівництва

Виконанню робіт на об’єкті повинен передувати комплекс заходів і робіт із підготовки будівельного виробництва, які забезпечують можливість здійснення будівництва відповідно до умов контракту. Підготовка будівельного виробництва включає загальну організаційно-технічну підготовку, підготовку до будівництва об’єкта, підготовку будівельної організації до виконання будівельно-монтажних робіт. Перші три види підготовки будуть детально розглядатися у відповідному курсі «Організація будівельного виробництва». Зараз слід тільки коротко зазначити, що на цьому етапі підготовки необхідно замовнику в установленому порядку відвести будівельний майданчик і передати його за актом підряднику, а також отримати дозвіл в органах державного архітектурно-будівельного нагляду (ДАБН) на виконання робіт в установленому порядку відповідно до діючих нормативних документів. Замовник у складі документації на право використання будівельного майданчика передає підряднику також необхідні умови на виконання робіт у зоні повітряних ліній електропередач і зв’язку, у смузі діючих залізничних колій, у місцях проходження підземних комунікацій, користування електроенергією, газом, водою та ін.; дозвіл на вирубку лісу, пересадку дерев, знесення чи перенесення будівель, споруд, комунікацій і т. ін. Замовник передає також підряднику за актом документацію на геодезичну основу для будівництва та на закріплені на території будівництва пункти та знаки цієї основи з оглядом її в натурі. Склад і об’єм розбивної основи повинні відповідати вимогам нормативних документів із будівництва.

Підготовка до виконання будівельно-монтажних робіт повинна виконуватися у повному обсязі перед початком усіх видів робіт. До початку будь-яких основних будівельно-монтажних робіт необхідно:

– відвести в установленому порядку в натурі майданчик (трасу) для будівництва;

– влаштувати необхідну огорожу будівельного майданчика (охоронну , захисну, сигнальну);

– виконати геодезичні розмічувальні роботи із закріпленням головних знаків;

– розчистити територію;

– виконати зрізування рослинного шару ґрунту з обов’язковим його збереженням для подальшого використання;

– зробити вертикальне планування будівельного майданчика з улаштуванням водовідводу;

– виконати влаштування постійних і тимчасових доріг і під’їздів на будівельному майданчику, інженерних мереж;

– забезпечити будівельний майданчик протипожежним водопостачанням, зв’язком, засобами пожежогасіння.

При розчищенні території, якщо можливо, то пересаджують дерева та кущі або огороджують ті, що можна зберегти. Решту, відповідно до узгодженого з зеленбудом проекту, викорчовують, використовуючи кущорізи, механічні та електричні пили, бульдозери. Будівлі та споруди розбирають та переносять або руйнують, використовуючи автокрани або екскаватори, оснащені кулею. При розбиранні опрацьовують схему, забезпечуючи стійкість конструкції. Послідовність розбирання повинна бути зворотною послідовності монтажу. Поверхневий водовідвід «чужої води» виконують нагорними канавами або обвалуванням вздовж межі будівельного майданчика зі сторони вищої частини з ухилом не менш 0,003.

«Свою воду» відводять за рахунок ухилу при плануванні, а при необхідності – відкритого або закритого водостоку. При необхідності додатково влаштовують відкритий або закритий дренаж.

Геодезичні розмічувальні роботи повинні виконуватися відповідно до вимог ДБН В.1.3-2:2010 «Геодезичні роботи у будівництві».

Геодезична розмічувальна основа на будівельному майданчику повинна влаштовуватись замовником або за його замовленням спеціалізованими організаціями та передаватися за актом підряднику.

Наступні геодезичні розмічувальні роботи в процесі будівництва та геодезичний контроль точності виконання будівельно-монтажних робіт повинен виконувати підрядник.

Утворюють будівельну мережу на будівельному майданчику з повздовжніми та поперечними осями, які визначають місцезнаходження будівель і споруд на місцевості:

– вершини основи мережі;

– головні осі будівель;

– вершини додаткової сітки.

Приклад влаштування окремих елементів геодезичної мережі приведений на рис. 1.1. Довжина сторін головної мережі 200...400 м, додаткової 20...40 м. Будівельну мережу планують на будгенплані або (а також) топографічному плані. Указують місцезнаходження та спосіб закріплення пунктів мережі на місцевості. Умови: зручність, збереженість, стійкість, розміщення будівлі всередині мережі; паралельність сіток осям будівель; можливість прямого вимірювання з усіх сторін мережі.

Для розбивки використовують геодезичну мережу. Згідно з координатами розраховують кути та відстані, а потім виносять в натуру мережу. Кути мережі закріплюють знаками з забетонованих рейок або труб. Підошва знака занурюється нижче глибини промерзання. Таким же чином закріплюють головні осі будівлі. Висотне закріплення - реперами. Замовник передає підрядникам всю необхідну документацію та закріплені на місцевості головні знаки. Створними знаками закріплюють головні осі будівлі.

Закінчення підготовчих робіт як у межах, так і за межами будівельного майданчика підтверджується актом, який складають замовник і підрядник (якщо необхідно, то і субпідрядник), профком підрядника та представника органів Державного нагляду за охороною праці.

Рис. 1.1. Схеми винесення на місцевість та закріплення будівельної геодезичної
основи: а – будівельної сітки; б – основних осей будівлі від будівельної сітки;
в – основних осей будівлі від червоної лінії; г – закріплення основних осей та реперів;
д – ґрунтовий геодезичний знак; е – дерев'яне будівельне обнесення; є – металеве
будівельне обнесення; 1 – репери державної геодезичної мережі; 2 – будівельна сітка;
3 – осі умовної координатної сітки; 4 – будівля; 5 – червона лінія; 6 – пункти закріплення основних осей будівлі; 7 – те саме, контрольні; 8 – репер від нівелірної сітки; 13 – стояк; 14 – цвях; 15 – дошка; 16 – інвентарний елемент закріплення осі

1.10. Транспортування будівельних вантажів

20…25 % вартості та трудомісткості будівельної продукції складають транспортні та вантажно-розвантажувальні роботи.

Класифікація будівельних вантажів за фізичними характеристиками – сипучі, порошкоподібні, тістоподібні, дрібноштучні, штучні, важковагові, довгомірні, великооб’ємні, рідкі.

Ефективність використання вантажопідйомності та місткості транспортних засобів залежить від фізичних характеристик вантажів.

Види транспорту – горизонтальний та вертикальний. Відносно будівельного майданчика транспорт: зовнішній, внутрішньобудівельний та об’єктний. Зовнішній – вантажі перевозять шляхами загального користування. Внутрішньобудівельний – територією будівництва. Об’єктний – безпосередньо на об’єкті. Для суміщення транспортних і технологічних процесів застосовують транспортні засоби технологічного призначення (автобетонозмішувачі, бетононасоси). Рейковий, безрейковий, повітряний, водний, спеціальний (канатні, монорейкові дороги і т. ін.).

Ефективність роботи характеризується вантажообігом – загальною кількістю вантажів (т), яку необхідно перевезти за певний проміжок часу (доба, рік), і вантажопотоком – інтенсивністю перевозки вантажів (т) по певній ділянці транспортного шляху за одиницю часу. Добуток вантажу на відстані вимірюється тоно-км.

Вибирають за мінімальною собівартістю перевезень

де – разові витрати;

– експлуатаційні витрати.

Класифікація доріг: рейкові, безрейкові.

Рейкові – дороги для залізничного транспорту, якими здійснюється до половини вантажообігу. Залізничні колії 1520 мм розподіляються на п'ять категорій залежно від значення, характеру і розмірів перевезень. Залізничний транспорт раціонально використовувати для перевезень на відстань більше 200 км. Для планування та контролю переміщення поїздів у просторі та часі будують графіки руху.

Рухомий склад для будівництва: відкриті платформи, вагони-самоскиди (думпкари) з боковим звалюванням, піввагони – гондоли
з люками в днищі та хопери з бункероподібним кузовом, спеццистерни для цементу та інших сипучих.

Для вантажно-розвантажувальних робіт – крани залізничні та звичайні, пневмотранспорт.

Розрахунок рухомого складу: кількість обігів одного поїзда за зміну і кількість поїздів , необхідних для перевезення вантажів за зміну

де – тривалість роботи поїзда в зміну;

– час обігу поїзда: ;

, – відповідно відстань та швидкість;

– час навантаження;

– час розвантаження;

– вантажопідйомність одного поїзда;

– коефіцієнт неритмічності перевезень за зміну;

– загальна кількість вантажів, які необхідно перевезти.

Автотранспорт раціональний для перевезень до 200 км. Переваги: доставка в зону монтажу, незначні разові витрати, 85 % перевезень.

Дороги: постійні, тимчасові, під’їзні, внутрішньобудівельні. Крім того, за схемою проїзду: кільцеві та тупикові.

Від кромки доріг до будівель і 0,8 м, до брівки траншей та котлованів і 1,5 м, але за призмою обрушення. Ширина доріг (покриття) при односмуговому русі і 3,5 м, при двосмуговому і 5,2 м. Габарити автомобіля: ширина 2,5 м, висота 3,8 м, мінімальний радіус повороту
7…9 м, для автопоїздів – 12…15 м.

Дорожна одежа покриває земляне полотно. Це покриття передає навантаження на основу та забезпечує загальну стійкість.

Категорії доріг: І > 100 автомобілів у годину в одному напрямку;
ІІ > 15; ІІІ < 15.

Для І і ІІ категорій покриття капітальне, цементобетонне, асфальтобетонне, можлива брущатка на щебеневій основі. Крім того, для ІІ категорії – збірні залізобетонні та ґрунтогравійні із закріпленням в’яжучим. Дороги ІІІ категорії – можуть бути ґрунтові, але з добре підібраним гранулометричним складом. На будівельному майданчику краще використовувати постійні дороги, але без чистого покриття або із залізобетонних плит.

Види автотранспортних засобів (рис. 1.2):

– загальнотранспортного призначення (бортові, тягачі, самоскиди);

– спеціалізовані (автобетоновози, розчиновози, автобетонозамішувачі, автоцементовози, плито- і балковози, панелевози, фермовози). Вантажопідйомність від 2…3 т до 20…120 т.

Для розрахунку потрібної кількості автомобілів необхідно будувати графіки їх руху (рис. 1.3) та вести розрахунки за нижченаведеними формулами.

Змінна продуктивність автомобілів

Необхідна кількість автомобілів

де – фактичне число годин роботи автомобіля;

– вантажопідйомність;

– коефіцієнт використання вантажопідйомності;

– сумарний термін завантаження і розвантаження;

– вантажопотік за розрахунковий період;

– тривалість розрахункового періоду;

– коефіцієнт змінності.

Для вантажно-розвантажувальних робіт використовують монтажні крани, навантажувачі постійної та циклічної дії, стрічкові конвеєри, механічні лопати, пневмонавантажувачі. Для штучних матеріалів надзвичайно важливо використовувати контейнери та піддони (рис. 1.4). Вони забезпечують збереження матеріалів та суттєво підвищують продуктивність праці.

Рис. 1.2. Транспортні засоби: а – бортові автомобілі; б – самоскиди; в – тягачі;
г – панелевоз; д – для транспортування сантехблоків; е – фермовоз;
є – для транспортування плит перекриття; ж – автобетонозмішувач; з – цементовоз

Рис. 1.3. Графік роботи транспорту: а – за маятниковою схемою; б – за човниковою схемою; 1 – графік роботи тягача; 2…4 – графік роботи причепів

Водний транспорт найбільш ефективний: перевезення вантажів у 2-3 рази дешевше, ніж залізничним, низькі капіталовкладення. Вантажні судна мають велику вантажопідйомність, спеціалізовані для перевезення різних вантажів. Для будівництва найбільш ефективне перевезення сипучих: пісок, гравій, щебінь. Причали повинні мати зручні водні проходи, під’їзди залізничного та автомобільного транспорту та засоби для вантажно-розвантажувальних робіт. Площа причалів розраховується відповідно до вантажопотоку.

Повітряний транспорт найбільш дорогий – на 1 т вантажу потрібно 3…4 т тари та пального, але найменші капіталовкладення на освоєння ліній, коротше шлях. Особливо важлива можливість суміщення транспортування та монтажу, а також перевезень крупногабаритних вантажів. Тому повітряний транспорт ефективний у важкодоступних районах. Вартість перевезень в 60...70 разів вища, ніж залізничним транспортом.

Складування будівельних вантажів необхідно здійснювати з урахуванням фізико-механічних властивостей. Важливо забезпечити комплексну механізацію вантажно-розвантажувальних робіт, виключити витрати на зберігання, забезпечити зберігання вантажів, техніку безпеки та протипожежну безпеку.

Рис. 1.4. Контейнери та засоби пакетування: а – універсальний контейнер;
б – контейнер для скла; в – те саме, для покрівельних матеріалів;
г – те саме, для рулонних покрівельних матеріалів;
д – те саме, для азбестоцементних труб; е – пакет чавунних труб;
є – пакет силікатної цегли; ж – піддон для цегли;
з – засіб для пакетування чавунних радіаторів опалення

Питання для самоперевірки

1. Роль капітального будівництва в розвитку ринкового господарства країни.

2. Сутність індустріальних методів будівництва.

3. Головні завдання будівельного виробництва.

4. Основні напрямки технічного прогресу в будівельному виробництві.

5. Зміст і структура будівельних процесів.

6. Будівельні норми і правила. Структура і призначення.

7. Трудові ресурси будівельних процесів.

8. Організація будівельних процесів і розподіл труда при їх виконанні.

9. Оцінка продуктивності праці і форми оплати.

10. Технічне і тарифне нормування.

11. Шляхи підвищення продуктивності праці в будівництві.

12. Матеріальні елементи будівельних процесів.

13. Технічні засоби будівельних процесів.

14. Принципи вибору механізованих комплексів і ведучої машини.

15. Методи контролю якості будівельного виробництва.

16. Поняття про закриті роботи та їх прийом.

17. Система забезпечення безпеки робіт в будівництві та її контролю.

18. Порядок допуску інженерно-технічного персоналу до виконання робіт.

19. Особливості виконання робіт в місцях підвищеної небезпеки(діючі підприємства, залізничні шляхи, охоронні зони електромереж).

20. Технологічне проектування будівельних процесів.

21. Методика вибору комплекту машин за техніко-економічними показниками.

22. Інженерна підготовка будівельного майданчика до будівництва.

23. Геодезичні роботи на будівельному майданчику.

24. Транспортування будівельних вантажів.

25. Склад і зміст технологічного проекту виконання будівельних робіт.

26. Механізація транспортних робіт. Складування будівельних вантажів.

РОЗДІЛ 2

ТЕХНОЛОГІЯ РОЗРОБКИ, ПЕРЕМІЩЕННЯ, УКЛАДАННЯ
ТА УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТУ.
ПАЛЬОВІ РОБОТИ

2.1. Класифікація земляних споруд, ґрунтів, підрахунок об’ємів робіт

Основна класифікація земляних споруд і їх частин залежно від їх призначення:

– спорудження земляного полотна для доріг;

– улаштування водоводів;

– зведення дамб та захисних споруд;

– планування площ;

– розробка та зворотня засипка котлованів і траншей для улаштування фундаментів, підземних комунікацій та ін.

Види та властивості ґрунтів. Основні характеристики: щільність, вологість, зчеплюваність, розпушуваність, кут природного укосу.

Щільність – маса одиниці об’єму в природному стані: піщаних, глинистих 1,6...2,1; скальних – до 3,3 т/м³.

Вологість – ступінь насичення ґрунту водою – це відношення маси води, що міститься в ґрунті, до маси сухого ґрунту: більше 30% – мокрі, менше 5 % – сухі.

Зчіплюваність визначається початковим опором ґрунту зсуненню: піщаних 3…50 кПа, глинистих 5…200 кПа.

Кут природного укосу залежить від структури та стану ґрунту, кута внутрішнього тертя, зчеплюваності та тиску шарів ґрунту, які лежать вище; характеризується відношенням висоти до основи (закладання) , де – коефіцієнт укосу. Крутизна укосу залежить від кута природного укосу, коли ґрунт у стані граничної рівноваги.

Розпушуваність – здатність займати більший об’єм, ніж у природному стані. Характеризується коефіцієнтом розпушення:

де – об’єм, що займає ґрунт у розпушеному вигляді після розробки;

– об’єм, що займає ґрунт у природному стані до розробки;

– коефіцієнтом розпушення піщаних ґрунтів 1,08...1,17; суглинистих 1,14...1,28; глинистих 1,24...1,3.

Класифікують ґрунти за видами та властивостями, головним чином за трудністю розробки залежно від конструктивних особливостей землерийних машин (Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи ДБН Д.2.2-1-99, зб. 1, земляні роботи). Для одноковшевих екскаваторів – шість груп, для багатоковшевих і скреперів – дві, бульдозерів і грейдерів – три, вручну – сім.

Технологічні процеси розробки ґрунту (підготовчі, допоміжні та головні).

Підготовчі та допоміжні: розбивка, водовідлив і зниження рівня ґрунтових вод, тимчасове закріплення стінок виїмок, штучне закріплення, розпушування.

Основні – безпосередня розробка, транспортування, укладання та ущільнення.

Методи підрахунку об’ємів земляних робіт. Підрахунок ведуть, розбиваючи весь масив на елементарні геометричні фігури, визначають об’єм кожної, а потім їх підсумовують. При плануванні – метод чотиригранних призм. Площу розбивають на квадрати або прямокутники зі стороною ( ) 10…50 метрів. По горизонталях підраховують чорні позначки вершин ( ), проектні (червоні) ( )– по заданій планувальній позначці ( ) з урахуванням проектного ухилу ( ):

де – відстань від точки з заданою позначкою до точки, проектна позначка якої визначається.

Робочі позначки зі знаком (+) насип, (-) виїмка. Якщо на одній фігурі робочі позначки Н1 і Н2 різних знаків, то між ними точка нульових робіт, місцеположення якої визначають за формулою:

З’єднавши їх, отримують лінію нульових робіт. Об’єми фігур підраховують за формулами:

Фігури з нульовими лініями :

– трикутник ;

– трапеція ;

– п’ятикутник ,

де – площа фігури.

Об’єм котловану підраховують за формулами:

де , – відповідно ширина і довжина котловану понизу;

, – те ж, поверху;

– коефіцієнт укосу;

– глибина котловану.

Методика розподілу земляних мас. Розрахунок виїмки та насипу ведуть в табличній формі в окремих графах. Різниця між ними називається балансом земляних мас. Баланс додатний, якщо об’єм виїмки більше від об’єму насипу, та навпаки; краще нульовий баланс, але досягти його важко. Застосовують для цього різні способи. Один з них – статичних моментів відносно нульового горизонту.

2.2. Розбивка земляних споруд на місцевості

Необхідно виявити та закріпити місцеположення споруди на місцевості. Найбільш ефективний спосіб: створними знаками закріплюють основні робочі осі (див. рис. 1.1). Їх визначають, вирішуючи зворотну задачу (див. відповідний курс геодезії).

Створні знаки треба надійно закріплювати на спеціальних надійно установлених конструктивах або використовувати існуючі. Головне, щоб ці конструкції були надійно закріплені, щоб їх було добре видно, щоб вони були за межами руху транспорту та машин на весь період будівництва та, як мінімум, – виконання робіт нульового циклу. Кругом котловану на головних осях треба влаштовувати обноску, на якій відмічають головні осі, а межі котловану відмічають кілочками. Після розробки котловану осі переносять на його дно, виконують розбивку по дну. Після улаштування нульового циклу осі переносять на цоколь. Але створні знаки потрібні до завершення зведення надфундаментної частини.

2.3. Розробка ґрунту одноковшевими екскаваторами
з різними видами робочого оснащення: пряма
лопата, зворотна лопата, драглайн, грейфер

Пряма лопата має найбільшу продуктивність, але у сучасних екскаваторів, як правило, однакову. Тому частіше працюють зворотною лопатою. Зворотна лопата може працювати при рівні ґрунтової води вище дна котловану.

Драглайн може розробляти ґрунти під водою, але тільки м’які.

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 Следующая ⇒