Коваленко Леся Вікторівна. ВИРІШЕННЯ «НІМЕЦЬКОГО ПИТАННЯ» НА ТЛІ ЗАКІНЧЕННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ» (ВПЛИВ ОСОБИСТИХ ЯКОСТЕЙ ДЖ. БУША ТА М. ТЕТЧЕР)

УДК: 94 (73+410) «19»

Коваленко Леся Вікторівна

ВИРІШЕННЯ «НІМЕЦЬКОГО ПИТАННЯ» НА ТЛІ ЗАКІНЧЕННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ» (ВПЛИВ ОСОБИСТИХ ЯКОСТЕЙ ДЖ. БУША ТА М. ТЕТЧЕР)

Здійснення аналізу зовнішньої політики країн передбачає проведення дослідження на різних рівнях задля розуміння факторів, що формують міжнародну політику та визначають її розвиток. Серед наявних в літературі з міжнародних відносин варіантів визначення рівнів аналізу зовнішньої політики, привертає увагу модель, запропонована класиком американської школи теорії міжнародних відносин Джеймсом Розенау. Виділяючи в окремий рівень аналізу «роль індивідів, що приймали рішення», автор акцентував увагу на важливість дослідження персональних характеристик особистості в зовнішньополітичній сфері [3, 189].

Необхідність своєчасного реагування на складні, непередбачувані ситуації, що виникають на міжнародній арені, обумовлюють конституційне закріплення зовнішньої політики як сфери відповідальності виконавчої влади та набуття особливої ваги політиків, що стоять на її вершині. За умов кризових ситуацій вплив особистих рис лідера виявляється більш виразливим і важливим. В даній науковій розвідці автор спробує проаналізувати вплив особистих якостей президента США Дж. Буша та прем’єр-міністра Великої Британії М. Тетчер на діяльність політиків в процесі врегулювання «німецького питання» в 1989-1990 рр.

Слід зазначити, що формально британський прем’єр-міністр має меншу особисту владу порівняно з американським президентом. Президент обирається напряму на фіксований чотирьохрічний строк, тоді коли як прем’єр-міністр Великої Британії– своїми колегами і на невизначений строк, який не може перевищувати період («скликання») діяльності парламенту. Однак, за рахунок підтримки парламентської більшості, прем’єр-міністр може бути впевнений в успішності прийняття внесених на розгляд законопроектів, що контрастує з позицією американського президента в даному відношенні [1, 312-313]. Факт концентрації влади в руках прем’єр-міністра навіть отримав у деяких політологів поняття «виборна диктатура» (зустрічаємо, напр. у працях Фр. Мода [12, 167]). Виходячи з цього, вважаємо можливим порівнювати особистісні характеристики Дж. Буша і М. Тетчер, як практично «рівних» за своєю роллю в зовнішньополітичному механізмі обох країн.

Серед наявних підходів дослідження значення особистісних якостей лідерів в історії та міжнародних відносинах особливе місце займають теорії особистісних рис. Сукупність теорій даного напрямку об’єднує спроба виокремити ряд особистісних типів лідерів, для яких є характерним поєднання певних рис характеру та особливостей світогляду, та прослідкувати їх вплив на прийняття зовнішньополітичних рішень. Однак, запропоновані типології Дж. Бербера, Ч. Кеглі, Ю. Вітткопфа не враховують фактор багатомірності характеру та стилю політика, що має вираження у віднесенні його лише до одного типу. В різні періоди свого життя, в різних ситуаціях політичні лідери можуть змінювати свій стиль, а для деяких з них різкі коливання стилю є характерною особливістю.

Враховуючи цей фактор та аналізуючи вплив лідерського стилю Дж. Буша та М. Тетчер в зовнішньополітичній сфері (і власне у розв’язанні «німецького питання»), автор статті спирався на типологію, запропоновану Томасом Престоном [14]. В своїх роботах дослідник розглядає лідерські стилі президентів США, проте, на нашу думку, запропоновані типології можна застосовувати і при дослідженнях керівних стилів політиків інших країн.

В своїх дослідженнях при аналізі лідерських стилів науковець концентрує увагу на двох вимірах, які формують основу для типології: 1) потреба лідера контролювати і впливати на політичний процес; 2) потреба лідера в інформації та його загальна чутливість до контексту. Типологія відображає взаємодію між статичними (наприклад, потреба влади) та змінними характеристиками лідера (політичний досвід) у формуванні лідерського стилю (див. таблицю 1, 2).

12 3 Следующая ⇒