Назва наукового напрямку (модуля): 8 страница

⇐ ПредыдущаяСтр 21 из 138Следующая ⇒

E. *

вираженою аутоімунізацією

331.

Хвороба Лібмана-Сакса– це системне захворювання, яке супроводжується:

вираженою деформацією суглобового апарату

вираженою проліферацією фіброцитів

спондилоартрозом

вираженими змінами нервової системи

E. *

вираженою аутоімунізацією

332.

Хвороба Лібмана-Сакса має гострий або хронічний перебіг і характеризується переважним ураженням:

шлунково- кишкового тракту

нервової системи

ендокринних залоз

кістково-суглобового апарату

E. *

шкіри, судин, нирок

333.

Хворіють на системний червоний вовчак частіше:

молоді чоловіки

діти

літні люди

не визначено вікова та статева схильність до захворювання

E. *

жінки молодого віку

334.

Наслідком вовчакового гломерулонефриту є розвиток:

гідронефрозу

кістозних нирок

пістрявих нирок

апостематозного нефриту

E. *

зморщених нирок

335.

В селезінці при системному червоному вовчаку знаходять:

перивенулярний “цибулинний фіброз”

перивенулярний “цибулинний склероз”

периартеріальний “цибулинний фіброз”

периартеріальний “цибулинний гіаліноз”

E. *

периартеріальний “цибулинний склероз”

336.

Системна склеродермія – це захворювання, яке характеризується розвитком дифузного склерозу та гіалінозу:

склери

епідермісу

артерій

аорти

E. *

сполучної тканини різних органів та тканин

337.

При системній склеродермії спостерігається “склеродермічне серце”, для якого характерний:

гіпертрофія міокарду лівого передсердя, еластофіброз

гіпертрофія міокарду правого і лівого шлуночка, субепікардіальний еластофіброз

гіпертрофія міокарду правого шлуночка і лівого передсердя

ендокардит Лібмана-Сакса

E. *

склероз стулок мітрального клапана, субендокардіальний кардіосклероз

338.

При системній склеродермії у шкірі виявляється:

дифузна або вогнищева атрофія епідермісу

часткова гіперплазія компонентів дерми

гіпертрофія епідермісу і депігментація

папіломатоз шкіри

E. *

гіпертрофія епідермісу

339.

Шкіра при системній склеродермії стає:

м’якою

дряблою

тьмяною

жовтою

E. *

Щільною

340.

Шкіра при системній склеродермії містить вогнища:

депігментацій

пустульозу

везикульозу

папіломатозу

E. *

гіперпігментації, гемангіоектазій

341.

При системній склеродермії обличчя хворого стає:

цианотичним

блідим

гіперемійованим

місяцеподібним

E. *

маскоподібним

342.

При системній склеродермії в легенях відмічається ущільнення за рахунок:

обструктивних змін у бронхах

дифузної емфіземи

набряку легенів

ателектазу

E. *

дифузного фіброзу, потовщення міжальвеолярних перетинок

343.

При склеродермії у шлунково-кишковому тракті відмічаються:

дивертикули кишечника

карциноматозні зміни кишечника

аденоматозні зміни підшлункової залози

поліпоз

E. *

склеротичні зміни підслизового та м’язового шарів шлунку

344.

Дерматоміозит - це захворювання, яке характеризується ураженням:

м’язів волосяних фолікулів

гладких м’язів внутрішніх органів

м’язів і придатків шкіри

епідермісу

E. *

поперечно-посмугованих м’язів і шкіри

345.

При дерматоміозиті в м’язах спостерігаються дистрофічні зміни і м’язи:

гіпертрофуються

регенерують

відновлюються

піддаються метаплазіїї

E. *

атрофуються

346.

При дерматоміозиті знижується ферментативна активність та запаси глікогена:

виникає осередкова посмугованість міокарда

виникає дифузна посмугованість міокарда

виникає посмугованість тільки гладких м’язів

виникає осередкова базофілія

E. *

зникає посмугованість м’язів

347.

При системній склеродермії спостерігається “склеродермічне серце”, для якого характерний:

гіпертрофія міокарду лівого передсердя, еластофіброз

гіпертрофія міокарду правого і лівого шлуночка, субепікардіальний еластофіброз

гіпертрофія міокарду правого шлуночка і лівого передсердя

ендокардит Лібмана-Сакса

E. *

склероз стулок мітрального клапана, субендокардіальний кардіосклероз

348.

При системній склеродермії у шкірі виявляється:

гіпертрофія епідермісу

часткова гіперплазія компонентів дерми

гіпертрофія епідермісу і депігментація

папіломатоз шкіри

E. *

дифузна або вогнищева атрофія епідермісу

349.

При системній склеродермії в легенях відмічається ущільнення за рахунок:

обструктивних змін у бронхах

дифузної емфіземи

набряку легенів

ателектазу

E. *

дифузного фіброзу, потовщення міжальвеолярних перетинок

350.

При склеродермії у шлунково-кишковому тракті відмічаються:

дивертикули кишечника

карциноматозні зміни кишечника

аденоматозні зміни підшлункової залози

поліпоз

E. *

склеротичні зміни підслизового та м’язового шарів шлунку

351.

При дерматоміозиті в м’язах спостерігаються дистрофічні зміни і м’язи:

гіпертрофуються

регенерують

відновлюються

піддаються метаплазії

E. *

атрофуються

352.

Ендокардит Лібмана-Сакса має хронічний перебіг і виникає при:

ревматоїдному артриті

ревматизмі

Хворобі Бєхтєрєва

склеродермії

E. *

системному червоному вовчаку

353.

Для якого хронічного гастриту характерна наявність в крові антитіл до парієтальних клітин шлунка -

рефлюкс гастрит

гострий вогнищевий гастрит

Helicobacter-асоційований хронічний гастрит

гострий дифузний гастрит

E. *

аутоімунний хронічний гастрит

354.

Для гострого гастриту характерні ерозії -

поодинокі

ерозії відсутні

точкові

смугоподібні

E. *

множинні

355.

Як називається асоціація аутоімунного гастриту з макроцитарною анемією

хвороба Крона

хронічний ерозивний гастрит

хронічний дифузний гастрит

хімічний гастрит

E. *

перніціозна анемія

356.

Виберіть з перерахованих хвороб одну для якої характерний ендогенний токсичний гастрит -

хронічний бронхіт

висипний тиф

рак стравоходу

вірусний гепатит С

E. *

гломерулонефрит з наявністю уремії

357.

Виберіть з перерахованого найбільш точне визначення ерозії -

поява в слизовій атрофічних вогнищ

набряк підслизової основи

поява явищ кишкової метаплазії

виражене розширення судин слизової оболонки

E. *

ділянка слизової оболонки з частковим порушенням епітелію

358.

Назвіть зміни шлункового соку при аутоімунному хронічному гастриті -

зміни відсутні

гіперхлоргідрія

розрідження шлункового соку

згущення шлункового соку

E. *

гіпохлоргідрія, аж до ахлоргідрії

359.

Який з проявів гострого гастриту сприяє виникненню кровотечі -

наявність поверхневої виразки

вогнищева атрофія слизової оболонки

гіперхлоргідрія

розширення судин слизової оболонки

E. *

множинні ерозії

360.

Первинно виниклі ерозії загоюються протягом -

2-4 години

4-6 годин

8-10 годин

12-18 годин

E. *

24-48 годин

361.

За патогенезом гастрит типу В це –

хімічний гастрит

токсичний екзогенний гастрит

аутоімунний гастрит

ерозивний гастрит

E. *

бактеріальний гастрит

362.

Дайте визначення пептичної виразки -

виразка, що сягає м'язового шару

поверхнева виразка слизової оболонки

ушкодження підслизової основи

ушкодження всіх шарів стінки шлунка

E. *

порушення цілісності епітеліального покриву під впливом кислоти і пепсину

363.

Поява в шлунку епітеліоїдноклітинних гранульом характерна для –

еозинофільного гастриту

виразкової хвороби шлунка

синдрому Золлінгера-Еллісона

рефлюкс-гастриту

E. *

саркоїдозу

364.

Який з перерахованих медикаментів здатен викликати поширення ерозії слизової оболонки шлунка -

аспірин

антибіотики пеніцилінового ряду

спазмолітики

спиртові настоянки

E. *

нестероїдні протизапальні препарати

365.

Специфічними ознаками еозинофільного гастриту є -

поява келихоподібних клітин

атрофія слизової оболонки і численні еозинофіли в запальному інфільтраті

ерозія слизової оболонки і численні еозинофіли в запальному інфільтраті

численні еозинофіли в запальному інфільтраті і набряк підслизового шару

E. *

численні еозинофіли в запальному інфільтраті і набряк слизової оболонки

366.

До супутніх клінічних змін при аутоімунному гастриті належить -

множинні ерозії

поодинокі ерозії

пептичні виразки

атрофія слизової оболонки

E. *

перніціозна анемія

367.

У перебігу токсичної дистрофії печінки розрізняють стадію:

жовтої гіпертрофії

жовтої гіпотрофії

жовтої аплазії

амілоїдозу

E. *

жовтої атрофії

368.

Токсична дистрофія печінки (гострий гепатоз) характеризується :

зернистою дистрофією гепатоцитів

гіаліново-крапельною дистрофією гепатоцитів

вакуольною дистрофією гепатоцитів

амілоїдозом

E. *

прогресуючим некрозом та дистрофією її паренхіми

369.

У перебігу токсичної дистрофії печінки розрізняють стадію:

жовтої гіпертрофії

жовтої гіпотрофії

жовтої аплазії

жовтого некрозу

E. *

жовтої атрофії

370.

У перебігу токсичної дистрофії печінки розрізняють стадію:

червоної аплазії

червоної анаплазії

червоної агенезії

червоного інфаркту

E. *

червоної атрофії

371.

У перебігу токсичної дистрофії печінки розрізняють стадію:

загоєння

реституції

субституції

рубцювання

E. *

відновлення

372.

Тривалість токсичної дистрофії печінки:

один рік

два місяці

п’ять місяців

близько 1 тижня

E. *

близько трьох тижнів

373.

Протягом перших днів при токсичній дистрофії печінки відзначається жирова дистрофія гепатоцитів:

по периферії

навколо судин

навколо протоків

тотальна дистрофія

E. *

у центрі часточки

374.

Протягом перших днів при токсичній дистрофії печінки відзначається жирова дистрофія гепатоцитів у центрі часточки, потім вона швидко змінюється:

склерозом

гіалінозом

фіброзом

цирозом

E. *

некрозом і аутолітичним розпадом

375.

Печінка при токсичній дистрофії печінки стає меншою, дряблою, набирає жовтого кольору в стадії:

червоної атрофії

склерозу

фіброзу

некротичних вогнищ

E. *

жовтої атрофії

376.

В стадії червоної дистрофії при токсичній дистрофії печінка стає:

сірою

мускатною

жировою

зеленою

E. *

жовтою з червоним крапом

377.

В стадії червоної дистрофії при токсичній дистрофії печінки часто розвивається:

ниркова недостатність

недостатність кровообігу

холангіоцелюлярна недостатність

ДВЗ-синдром

E. *

печінкова недостатність

378.

Гепатит – гостре або хронічне захворювання печінки, яке характеризується дистрофічними і некробіотичними змінами:

строми у поєднанні з запальною інфільтрацією паренхіми

⇐ Предыдущая 16 17 18 19 202122 23 24 25 Следующая ⇒