Етап 5. Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів.

Етап 3. Диференціація середнього залишку грошових активів у національній та іноземній валюті. Така диференціація здійснюється тільки на підприємствах зовнішньоекономічної діяльності. Мета такої диференціації полягає в тому, щоб із загальної оптимізованої потреби в грошових активах виділити валютну їх частину, щоб забезпечити формування необхідних підприємству валютних фондів.

Етап 4. Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів. Таке регулювання проводиться з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства, а також для зменшення розрахункової максимальної та середньої потреби в залишках грошових активів.

Існують такі форми оперативного регулювання середнього залишку грошових активів, що забезпечують як збільшення, так і зниження його розміру:

• використання флоуту. Флоут представляє собою суму коштів підприємства, пов’язану уже з виписаними платіжними документами – дорученнями, чеками, акредитивами тощо, але ще не оплачену їх одержувачем. Флоут за конкретним платіжним документом можна розглядати як період між його випискою по конкретному платежу і фактичною його оплатою. Максимізуючи флоут (період проходження виписаних платіжних документів до їх оплати) підприємство може відповідно підвищувати суму середнього залишку своїх грошових активів без додаткового вкладення фінансових засобів. У закордонній практиці флоут є одним з ефективних інструментів управління залишком грошових активів компаній і фірм;

• скорочення розрахунків готівкою. Наявні грошові розрахунки збільшують залишок грошових активів підприємства і скорочують період використання власних грошових активів на термін проходження платіжних документів постачальників;

• прискорення оплати дебіторської заборгованості, у першу чергу, за рахунок використання сучасних форм її рефінансування: обліку векселів, факторингу, форфейтингу;

• відкриття "кредитної лінії" в банку, яка забезпечує оперативне надходження засобів короткострокового кредиту при необхідності термінового поповнення залишку грошових активів;

• використання в окремі періоди практики часткової попередньої оплати за поставлену продукцію, якщо це не призводить до зниження обсягу її реалізації. Така практика використовується звичайно при реалізації продукції, що має високий попит на ринку.

Етап 5. Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів.

На даному етапі формування політики управління грошових активів розробляється система заходів щодо мінімізації рівня втрат альтернативного прибутку в процесі їх зберігання та протиінфляційного захисту. До основних таких заходів належать

• узгодження з банком, що здійснює розрахункове обслуговування підприємства, умов поточного збереження залишку грошових активів із виплатою депозитного відсотка за середньою сумою залишку, наприклад, шляхом відкриття контокорентного рахунку в банку;

• використання короткострокових грошових інструментів інвестування (у першу чергу, депозитних вкладів у банках) для тимчасового зберігання страхового й інвестиційного залишків грошових активів;

• використання високоприбуткових фондових інструментів для інвестування резерву й вільного залишку грошових активів: державних короткострокових облігацій; короткострокових депозитних сертифікатів банків тощо, але за умови, що на фінансовому ринку достатня ліквідність даних інструментів.

⇐ Предыдущая 123 Следующая ⇒