Частка меншості 12 страница

⇐ ПредыдущаяСтр 15 из 70Следующая ⇒

в) на кореспондентський рахунок філії поступили кошти з іншого банку;

г) філія банку списала кошти з свого кореспондентського рахунку і перерахувала їх в
головний офіс свого банку.

3) видано аванс у сумі 1400 грн. працівнику банку на відрядження.

4) видано готівку у сумі 600 євро з поточного рахунку фізичної особи Білякової Л.Т. Необхідно:

1) Скласти бухгалтерські проводки за наведеними вище видатковими касовими операціями.

2) Назвати за якими видатковими касовими документами було видано готівку з каси банку за кожною операцією.

Задача 3.3

Упродовж дня банком були проведені наступні касові операції:

1) отримано від фізичної особи 3000 грн. для зарахування на депозитний рахунок (термін депозиту — 14 місяців);

2) виплачено 160 грн. заборгованості за відрядженням банківському працівникові;

3) видано підприємству 900 грн. з його поточного рахунку;

4) прийнято від населення комунальних платежів з дорученням подальшого перерахування за призначенням на загальну суму 2320 грн.;

5) виплачено переказ фізичній особі у сумі 1000 грн. без відкриття банківського рахунку. Необхідно:

1. Скласти бухгалтерські проведення за наведеними касовими операціями.

2. Відкрити Т-рахунок до рахунку 1001 «Банкноти та монети в касі банку», відобразити на ньому обороти та вивести кінцеве сальдо. Початкове сальдо на рахунку 1001 становило 200000 грн.

Задача 3.4.

З інкасаторських сумок на рахунки клієнтів зараховано проінкасовану грошову виручку:

• підприємства «Іновація» — 10 000 грн.;

• ресторану «Україна» — 7000 грн.;

• магазину «Зайченятко» — 15000 грн.

У процесі перерахунку, було встановлено, що фактична сума готівки підприємства «Іновація» становила 10 000 грн., ресторану «Україна» — 7050 грн., магазину «Зайченятко» — 14900 грн.

Необхідно:

1. Скласти бухгалтерські проведення за наведеними операціями з інкасації коштів у клієнтів банку.

2. Відкрити Т-рахунки до усіх задіяних в операціях рахунків, відобразити на них обороти та вивести кінцеве сальдо по кожному рахунку. Початкове сальдо на рахунку 1001 «Банкноти та монети в касі банку» становило 850000 грн., а на інших рахунках — 0 грн.

Задача 3.5.

«Приватбанк» перерахував 150000 грн. територіальному управлінню НБУ за готівку. Інкасатори територіального управління НБУ доставили готівку у сумі 150000 грн. в касу «Приватбанку».

Необхідно: скласти бухгалтерські проведення за операцією з підкріплення «Приватбанку» готівкою.

Задача 3.6.

На кореспондентський рахунок банку «Хрещатик» поступила попередня оплата у сумі 200 000 грн. за продану готівку «Сведбанку». Касою банку «Хрещатик» було видано 200 000 грн., які були успішно доставлені «Сведбанку».

Необхідно:

Відобразити операцію з підкріплення банку готівкою на рахунках бухгалтерського обліку в обох банках, за умови, що готівка була доставлена в «Сведбанк»:

а) інкасаторами «Сведбанку»;

б) інкасаторами банку «Хрещатик».

Задача 3.7.

9.04. 2009 р. банк придбав в НБУ на умовах попередньої оплати 25 ювілейних 30лотих монет «Ластівчине гніздо» номіналом 50 гривень за ціною 4400 грн. за монету. 10.04.2009 р. банк отримав придбані в НБУ ювілейні монети. 20.04. 2009 р. банк реалізував за готівку 1 монету за ціною 4490 грн. Необхідно:

Скласти бухгалтерські проведення за даними операціями. Задача 3.8.

10.03. 2009 р. банк отримав від НБУ 10 30лотих монет «Острозька Біблія» номіналом 100 гривень на реалізацію без попередньої оплати за ціною 9000 грн. за монету.

Упродовж березня банк реалізував за готівку 3 монети «Острозька Біблія» за ціною 9100 грн. за монету та перерахував НБУ кошти за продані 3 монети у сумі 27000 грн.

Необхідно:

Скласти бухгалтерські проведення за даними операціями. Задача 3.9.

Упродовж дня банком «Форум» були проведені такі операції:

1) перераховано 2000 грн. з поточного рахунку фізичної особи Прокопенко В.Ю. на користь підприємства «Сантехніка», що має рахунок у «Сведбанку».

2) перераховано 8500 грн. з поточного рахунку фірми «Прогрес» підприємству «Яструб», що обслуговується в «Укрсоцбанку»;

3) перераховано 1100 грн., що були внесені в касу банку фізичною особою Льодяник У. Д. на користь Шаповалова Р.З., що має рахунок у банку «Правекс». Комісійні банку за переказ коштів становлять 0,1 % від суми переказу. Необхідно:

Скласти бухгалтерські проведення за операціями в усіх банках, за умови, що міжбанківські розрахунки здійснюються:

а) через систему електронних платежів (СЕП) НБУ;

б) через прямі кореспондентські рахунки.

Задача 3.10.

Тернопільська філія банку «Форум» на основі платіжного доручення підприємства «Захід» перерахувала кошти у сумі 5200 грн. підприємству «Снек», що обслуговується у Хмельницькій філії «Укрсоцбанку».

Необхідно:

Скласти бухгалтерські проведення за даною операцією у всіх задіяних банківських установах, за умови, що міжбанківські розрахунки здійснюються через систему електронних платежів (СЕП) НБУ, а банк «Форум» і «Укрсоцбанк» працюють за третьою моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Задача 3.11.

Упродовж дня банком були проведені такі операції:

1) нараховано процентні доходи за коштами, що знаходяться на кореспондентських
рахунках «ностро»:

а) в НБУ — на суму 830 грн.

б) у банках-резидентах на загальну суму 5820 грн.;

в) у банках-нерезидентах — на загальну суму 1910 доларів США;

2) нараховано процентні витрати за коштами, що знаходяться на кореспондентських
рахунках «лоро»:

а) банків-резидентів — на суму 4220 грн.;

б) банків-нерезидентів — на суму 1040 доларів США;

3) сплачено комісійну винагороду у сумі 150 грн. банку-кореспонденту за отриману однора30ву розрахункову послугу;

4) нараховано комісійні витрати за інформаційно-розрахункове обслуговування у СЕП НБУ у сумі 550 грн.;

5) списано з кореспондентського рахунку «лоро» банку-кореспондента комісійні за однора30ву розрахункову послугу у сумі 75 грн.;

6) сформовано резерв у сумі 9750 грн. за коштами, розміщеними на кореспондентському рахунку в іншому банку;

Офіційний курс гривні до долара США в цей день становив 7,70 USD/UAH. Необхідно:

Скласти бухгалтерські проводки за наведеними вище операціями.

Розділ 4

ОБЛІК ДЕПОЗИТІВ ТА ІНШИХ зобов’язАНЬ

Питання до розгляду

4.1. Економічний зміст депозитів та їх класифікація.

4.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку депозитних операцій.

4.3. Облік депозитів на вимогу клієнтів банку.

4.4. Облік строкових депозитів клієнтів банку.

4.5. Облік коштів, залучених за ощадними (депозитними) сертифікатами.

4.6. Розкриття інформації про залучені банком депозити.

4.1. Економічний зміст депозитів та їх класифікація

Сутність поняття «депозит» визначено у Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, згідно з яким вклад (депозит) — це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Сьогодні вітчизняні банки пропонують своїм клієнтам різні умови залучення коштів на депозити, внаслідок чого кожний вкладник може вибрати депозит, який задовольнить його індивідуальні потреби стосовно термінів депозитів, виду валюти і банківського металу, можливості поповнення вкладу та дострокового отримання коштів.

Велика різноманітність депозитів дозволяє провести їх детальну класифікацію. У спеціальній економічній літературі, а також нормативно-правових актах НБУ, депозити класифікуються за такими ознаками, як:

• економічна сутність;

• строки використання коштів;

• категорія вкладників;

• види валютних цінностей, внесених на депозит;

• форма грошового обігу;

• спосіб юридичного оформлення вкладу;

• види виплачуваних відсотків;

• платність;

• умови вкладання і вилучення коштів;

• цільове призначення.

За економічною сутністю депозити поділяють на депозити залучені та депозити розміщені. Банки можуть залучати кошти від інших банків, небанківських фінансових установ, суб’єктів господарювання та фізичних осіб. Розміщувати свої кошти банки можуть лише на рахунках в інших банках. Відповідно операції із залучення банком коштів на депозит називаються пасивними депозитними операціями, а із розміщення коштів на депозит — активними депозитними операціями.

За строками використання коштів вклади (депозити) поділяються на вклади (депозити) на вимогу та строкові вклади (депозити).

Вклади (депозити) на вимогу — це грошові кошти або банківські метали, що розміщені вкладниками в банках на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника або здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку. До вкладів на вимогу у банківській практиці належать:

• кошти на кореспондентських рахунках інших банків;

• кошти місцевих бюджетів та клієнтів, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів;

• кошти позабюджетних фондів;

• кошти на поточних рахунках суб’єктів господарювання, фізичних осіб, небанківських фінансових установ.

Варто зауважити, що вклади на вимогу відносяться до нестабільних банківських ресурсів, що обмежує сферу їх використання банками. Як наслідок, власникам цих вкладів виплачується низький відсоток або він взагалі не виплачується.

Строкові вклади (депозити) — це грошові кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку на визначений договором строк. Строкові вклади за термінами класифікуються на короткострокові (до року) та довгострокові (більше року). Строкові депозити становлять найстійкішу частину депозитних ресурсів.

За категоріями вкладників депозити поділяються на:

• депозити банків;

• депозити небанківських фінансових установ;

• депозити суб’єктів господарювання;

• депозити фізичних осіб.

За видами валютних цінностей, внесених на депозит, депозити поділяються на депозити в національній валюті; депозити в іноземній валюті; депозити в банківських металах.

За формою грошового обігу депозити поділяються на ті, що внесені готівкою та безготівкові депозити. Згідно з вимогами вітчизняного чинного законодавства, кошти готівкою на строкові депозити можуть вноситися лише фізичними особами, а юридичні особи вносять кошти на депозит лише шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку.

За способом юридичного оформлення зобов’язань депозити можна класифікувати на такі види:

• депозити, що оформляються договором банківського рахунку;

• депозити, що оформляються договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

• депозити, що оформляються договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

• депозити, що оформляються договором банківського рахунку або вкладу (депозиту) з видачею платіжної картки.

Класифікація депозитів за видами виплачуваних відсотків передбачає їх поділ на депозити з фіксованою ставкою та депозити з плаваючою ставкою.

В залежності від умов виплати відсотків, депозити поділяються на депозити, за якими відсотки виплачуються: авансом, періодично та в кінці терміну.

За критерієм платності банківські депозити можна класифікувати на дешеві, до яких відносяться депозити на вимогу та дорогі — строкові депозити.

За умовами вкладання та вилучення коштів банківські вклади можна поділити на депозити:

• без можливості поповнення та часткового зняття коштів;

• з можливістю поповнення;

• з можливістю поповнення та часткового зняття коштів.

В залежності від цільового призначення, депозити можна класифікувати на гарантійні та дохідні депозити. Гарантийний депозит — це грошові кошти, що вносяться клієнтами на визначений період під відсоток, відповідно до заключеного договору, які водночас є заставою виконання зобов’язань по кредиту або гарантії, наданим банком клієнту.

Проведення вітчизняними банками депозитних операцій регламентується такими законодавчими та нормативно-правовими актами:

1. Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. № 2121-ЙІ;

2. Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 р. № 2740-ЙІ;

3. Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492;

4. Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління НБУ від 3.12.2003 р. № 516;

5. Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затвердженим рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2002 р. № 2.

4.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку депозитних операцій

На міжнародному рівні методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові зобов’язання, до яких також відносяться залучені банком депозити, регламентуються такими стандартами:

• МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання»;

• МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

• МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

Згідно з класифікацією, що наводиться у Міжнародних стандартах фінансової звітності, залучені банком депозити відносяться до категорії фінансових зобов’язань, які є одним із видів фінансових інструментів.

Згідно з МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання» фінансовий інструмент — це будь-який контракт, який приводить до фінансового активу одного суб’єкта господарювання і фінансового зобов’язання або інструмента власного капіталу іншого суб’єкта господарювання.

Фінансове зобов’язання — це будь-яке зобов’язання, що є:

а) контрактним зобов’язанням:

• надавати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб’єктові господарювання, або

• обмінюватися фінансовими інструментами або фінансовими зобов’язаннями з іншим суб’єктом господарювання за умов, які є потенційно несприятливими для суб’єкта господарювання, або

б) контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися влас-
ними інструментами капіталу суб’єкта господарювання та який є:

• непохідним інструментом, за яким суб’єкт господарювання зобов’язаний або може бути зобов’язаний надавати змінну кількість власних інструментів капіталу суб’єкта господарювання, або

• похідним інструментом, розрахунки за яким здійснюватимуся або можуть здійснюватися іншим чином, ніж обмін фіксованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість власних інструментів капіталу суб’єкта господарювання. З цією метою до інструментів власного капіталу суб’єкта господарювання не включають інструменти, які самі є контрактами на майбутнє отримання або надання інструментів власного капіталу суб’єкта господарювання.

МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» вимагає, щоб суб’єкт господарювання визнавав фінансове зобов’язання у балансі, коли і тільки коли суб’єкт господарювання стає стороною контрактних положень щодо інструмента. Під час первісного визнання фінансового зобов’язання суб’єктові господарювання слід оцінювати його за справедливою вартістю плюс витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового зобов’язання.

Справедлива вартість — це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Витрати на операції — це додаткові витрати, які прямо відносяться до придбання, випуску або вибуття фінансового активу чи фінансового зобов’язання. Додаткові витрати — це витрати, які не відбулися б, якщо суб’єкт господарювання не придбав, не випустив або не реалізував фінансовий інструмент.

Після первісного визнання суб’єктові господарювання слід оцінювати всі фінансові зобов’язання за аморти30ваною собівартістю, застосовуючи метод ефективної ставки відсотка.

Метод ефективної ставки відсотка — це метод обчислення аморти30ваної собівартості фінансового активу або фінансового зобов’язання (або групи фінансових активів чи фінансових зобов’язань) та розподілу доходів у вигляді процентів чи витрат на виплату процентів протягом відповідного періоду часу.

Аморти30вана собівартість фінансового зобов’язання — це сума, за якою фінансове зобов’язання оцінюється при первісному визнанні, мінус виплати основної суми, плюс (або мінус) накопичена амортизація будь-якої різниці між цією первісною сумою та сумою погашення із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Ефективна ставка відсотка — ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового інструменту до чистої балансової вартості (аморти30ваної собівартості) цього інструменту.

Суб’єктові господарювання слід виключати фінансове зобов’язання (або частину фінансового зобов’язання) з його балансу тоді і тільки тоді, коли, його погашають, тобто, коли заборгованість, визначену в контракті, погашено, анульовано або строк її дії закінчується.

Обмін борговими інструментами між існуючим позичальником та позикодавцем на суттєво відмінних умовах слід обліковувати як погашення первісного фінансового зобов’язання та визнання нового фінансового зобов’язання. Подібно до цього, значну зміну умов існуючого фінансового зобов’язання або його частини (незалежно від того, чи відбувається вона внаслідок фінансових труднощів боржника) слід обліковувати як погашення первісного фінансового зобов’язання та визнання нового фінансового зобов’язання.

Різницю між балансовою вартістю фінансового зобов’язання (або частини фінансового зобов’язання), погашеного або переданого іншій стороні, та сплаченою компенсацією (включаючи будь-які передані негрошові активи та прийняті зобов’язання) слід визнавати у прибутку чи збитку.

Вимоги щодо розкриття інформації про фінансові зобов’язання містяться у МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

В Україні методологічні засади відображення в бухгалтерського обліку банків депозитних операцій та витрат і доходів, пов'язаних з їх проведенням регламентується такими нормативно-правовими актами НБУ:

• Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженою постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р. № 481;

• Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. № 255.

Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, банк оцінює залучені вклади (депозити) під час первісного визнання за справедливою вартістю, уключаючи витрати на операцію. Витрати на операцію, що безпосередньо пов'язані з визнанням фінансового інструменту, включаються у суму дисконту (премії) за цим фінансовим інструментом.

Справедлива вартість фінансового зобов’язання визначається шляхом дисконтування всіх очікуваних майбутніх грошових потоків із застосуванням ринкової процентної ставки щодо подібного фінансового інструменту.

Якщо під час первісного визнання банк визначає вартість фінансового зобов’язання за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова, то в бухгалтерському обліку

потрібно визнавати прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю фінансового зобов’язання та вартістю договору в кореспонденції з рахунками дисконту (премії).

Банк амортизує дисконт (премію) протягом строку дії фінансового інструменту із застосуванням ефективної ставки відсотка. Сума дисконту (премії) має бути повністю аморти30вана на дату повернення депозиту.

Після первісного визнання банк оцінює вклади (депозити) за аморти30ваною собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час нарахування процентів та амортизації дисконту (премії).

Операції з продовження строку дії (пролонгації) вкладних (депозитних) договорів відображаються в бухгалтерському обліку банку за відповідними рахунками з обліку короткострокових або довгострокових вкладів (депозитів) залежно від строку, що визначається від дати пролонгації договору до дати їх повернення.

Банк припиняє визнання в балансі фінансового зобов’язання або його частини, якщо таке зобов’язання погашено або строк його виконання закінчився.

Обмін між позичальником та кредитором борговими фінансовими інструментами за суттєво відмінними умовами відображається в бухгалтерському обліку банку як погашення первісного фінансового інструменту та визнання нового фінансового інструменту. Аналогічно суттєві зміни умов за фінансовим інструментом або його частиною банк відображає в бухгалтерському обліку як погашення первісного фінансового інструменту та визнання нового фінансового інструменту.

Банк визнає суттєво відмінними такі умови, відповідно до яких чиста вартість грошових потоків за новими умовами, дисконтована із застосуванням первісної ефективної ставки відсотка, відрізняється щонайменше на 10 % від дисконтованої вартості грошових потоків, що залишилися до строку погашення первісного фінансового інструменту.

Будь-які витрати або винагороди визнаються банком як інші операційні доходи або витрати на погашення, якщо обмін борговими фінансовими інструментами або зміна умов за фінансовим інструментом відображається в бухгалтерському обліку як погашення первісного фінансового інструменту та визнання нового фінансового інструменту.

Банк має коригувати балансову вартість фінансового інструменту на будь-які витрати та винагороди за ним і здійснювати їх амортизацію за первісною ефективною ставкою протягом строку дії зміненого зобов’язання з урахуванням змінених грошових потоків, якщо обмін борговими фінансовими інструментами або зміна умов за ними не відображається в бухгалтерському обліку як погашення.

Згідно з Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, процентні витрати визнаються із застосуванням методу ефективної ставки відсотка. Визнані банком процентні витрати відображаються в бухгалтерському обліку із застосуванням принципу нарахування та обачності. Нагадаємо, що суть принципу нарахування полягає у відображенні в обліку та фінансовій звітності доходів і витрат під час їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні

запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів банку.

Нарахування процентів за залученими банком депозитами здійснюється за номінальною процентною ставкою, яка передбачена умовами договору і відображається за рахунками з обліку нарахованих витрат.

Будь-які різниці, що виникають між сумою визнаних за ефективною ставкою відсотка процентних витрат та нарахованих за номінальною процентною ставкою витрат за вкладами (депозитами) залученими за номінальною вартістю (без дисконту або премії), відображаються за рахунками з обліку неаморти30ваного дисконту (премії) у кореспонденції з рахунками з обліку процентних витрат.

Нарахування процентів та амортизація дисконту (премії) за депозитними операціями здійснюються одночасно та не рідше одного разу на місяць за кожною операцією (договором) окремо. Якщо витрати сплачені на дату балансу, то банк може не відображати їх за рахунками нарахованих витрат.

Облік операцій із залучення депозитів в іноземній валюті та банківських металах здійснюється аналогічно до порядку обліку депозитних операцій у національній валюті. Нараховані витрати за залученими банком депозитами в іноземній валюті та банківських металах відображаються за рахунками 7 класу у національній валюті за офіційними курсами гривні до іноземних валют на дату їх визнання. Під час відображення в бухгалтерському обліку цих витрат використовуються технічні рахунки групи 380 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Залучені банком депозити в іноземній валюті і банківських металах, нараховані за ними проценти відносяться до монетарних статей балансу і підлягають переоцінці під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів. Курсові різниці від переоцінки відображаються за рахунком 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

4.3. Облік вкладів (депозитів) на вимогу клієнтів банку

Відповідно до чинного законодавства України, залучення банком коштів клієнтів на вклади (депозити) на вимогу підтверджується договором банківського рахунку, на основі якого відкривається поточний рахунок.

Поточний рахунок — це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками.

Порядок відкриття поточних рахунків та види дозволених операцій за ними визначено Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.

Облік коштів клієнтів, залучених банком на вклади (депозити) на вимогу здійснюється за рахунками 2 класу, 26 розділу, груп 260 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», 262 «Кошти на вимогу фізичних осіб» та 265 «Кошти небанківських фінансових установ», а саме:

• 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

• 2605 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання для здійснення операцій з платіжними картками»;

• 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»;

• 2625 «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток»;

• 2650 «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ»;

• 2655 «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ для здійснення операцій з використанням платіжних карток».

Усі зазначені вище рахунки є активно-пасивними і призначені для обліку вкладів (депозитів) на вимогу клієнтів, а також кредитів овердрафт. За дебетом цих рахунків проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості.

Для відображення операцій за рахунками клієнтів в аналітичному обліку установи банків для кожного клієнта відкривають окремі аналітичні рахунки з використанням параметрів аналітичного обліку.

Відображення в обліку банку типових операцій за поточними рахунками фізичних та юридичних осіб наведено у табл. 4.1.

Таблиця 4.1. Приклади відображення в бухгалтерському обліку типових операцій банку за поточними рахунками фізичних та юридичних осіб

№ п/п	Зміст операції	Бухгалтерські проведення

1.	Зарахування готівки на поточні рахунки клієнтів	Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» Кт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»
2.	Зарахування готівки на поточні та карткові рахунки клієнтів	Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» Кт 2605 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання для здійснення операцій з платіжними картками», або 2625 «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток»

Процентні витрати банку за коштами на вимогу клієнтів відображаються за рахунками 7 класу «Витрати» розділу 70 «Процентні витрати» груп 702 «Процентні витрати за операціями із суб’єктами господарювання» та 704 «Процентні витрати за операціями із фізичними особами».

Нарахування процентних витрат в національній валюті за коштами на вимогу клієнтів супроводжується такими бухгалтерськими записами:

• за коштами на вимогу суб’єктів господарювання:

Дт 7020 «Процентні витрати за коштами на вимогу суб’єктів господарювання» Кт 2608 «Нараховані витрати за коштами на вимогу суб’єктів господарювання»;

• за коштами на вимогу фізичних осіб:

Дт 7040 «Процентні витрати за коштами на вимогу фізичних осіб» Кт 2628 «Нараховані витрати за коштами на вимогу фізичних осіб». Нарахування процентних витрат в іноземній валюті здійснюється з використанням технічних рахунків валютної позиції і відображається в обліку такими проводками:

⇐ Предыдущая 10 11 12 13 141516 17 18 19 Следующая ⇒