РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ПРЯМІЙ МОВІ»

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 9Следующая ⇒

Тема уроку:Пряма та непряма мова як способи передачі чужого мовлення.

Цитата як спосіб передачі чужого мовлення

Ознайомившись із матеріалом, ви:

Дізнаєтесь:

про пряму і непряму мову, діалог;

про пряму і непряму мову як спосіб передачі чужого мовлення;

про розділові знаки при прямій мові;

про цитату як спосіб передачі чужого мовлення; про розділові знаки при

цитаті.

Навчитесь:

застосовувати знання про пряму і непряму мову;

перебудовувати речення з прямою мовою на речення з непрямою і навпаки; використовувати сформовані вміння і навички у своєму мовленні;ставити розділові знаки при прямій мові; ставити розділові знаки при цитатах.

Зрозумієте:

як застосовувати здобуті знання в мовленнєвій діяльності; як правильно і

доцільно вживати в мовленні пряму і непряму мову,цитати;як розвивати мовлення учнів за допомогою прямої та непрямої мови.

Вивчити!

Чуже мовлення, передане дослівно, без змін, називається прямою мовою (рос. прямой речью). Пряма мова звичайно супроводжується словами автора, що вказують на того, кому вона належить.Пряму мову супроводжують слова автора, що вказують на те, кому вона належить. Наприклад, «Чого ти журишся? – вона спитала тихо. – Чи плачеш ти за ким, чи скоїлося лихо?» (Л. Глібов).

Уживання розділових знаків у реченнях з прямою мовою залежить від того, де стоять слова автора. Знаки оклику, знак питання, три крапки беруться в лапки разом із прямою мовою. Крапка і кома виносяться за лапки.

«РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ПРЯМІЙ МОВІ»

№ з/п	Схеми	Приклади речень
1.	А: «П!?».	А за вербами причаїлася дрімота і шепоче: «Засни собі, засни...»(М.Стельмах).
2.	«П!?», – а.	«Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить»,–часто повторював про себе слова Кобзаря молодий Франко (Д.Павличко).
3.	«П, – а, – п!?».	«Я б сонце засліпив,–розхвастався Ліхтар,–якби мене хтось підійняв до хмар!» (В.Симоненко).
4.	«П, – а. – П!?».	«Чого ж ви стоїте? – перебив їх нараз гетьман.–Сідайте! Подай, будь ласка, три крісла ближче! (Б. Лепкий).
5.	«П, – а: – П!?».	«Якби не було мрії, праця втратила б свою привабливість, – сказав В.Сухомлинський, а згодом додав: У мрії – краса праці» (З газети).
6.	А: «П», – а.	«Усі на кутку кажуть: «З вашого Тараса, мабуть, щось добре вийде»,– промовив сусід» (С.Васильченко).

Знати!

Слова автора і пряма мова оформлюються різною інтонацією.

Пряма мова передається розповідними, питальними, спонукальними чи

окличними реченнями залежно від мети висловлювання. Інтонація слів автора є тільки розповідною. Її відтінки найбільше залежать від місця слів автора щодо прямої мови. Перед прямою мовою слова автора вимовляються з попереджувальною паузою, що вказує на незавершеність думки без прямої мови. Після прямої мови слова автора вимовляються більш прискорено, з невеликим зниженням голосу. Слова автора, що стоять у середині речення, вимовляються з інтонацією, характерною для вставних слів (зі зниженням голосу та попереджувальною паузою після них).

Вивчити! Чуже висловлювання, передане від імені оповідача разом із словами автора, називається непрямою мовою. Речення з непрямою мовою належать до складних речень, їх частини з'єднуються сполучниками що, ніби, щоб, займенниками хто, що, який, прислівниками як, де, коли або часткою чи. Наприклад: «Аркадію... Заспокойся. Аркадію...» – благала Софія Петрівна (М. Коцюбинський). Софія Петрівна благала, щоб Аркадій заспокоївся.

Завдання 1 Прочитайте текст, дотримуючись відповідної інтонації. Знайдіть і випишіть речення з прямою мовою. Поясніть розділові знаки при прямій мові. Якого значення речення з прямою мовою надають висловлюванню? Проаналізуйте їх структуру.

«І як вона могла йти з ним під ручку? – не хотів Серги погодитись, що Галай гідний Таміли, ані тоді, ані зараз, сидячи біля притихлого, там-сям притрушеного зірками озера. – Однак ні, не таке вже воно й притихле, он як жаби на всі заставки розходились, а зразу ніби й не чути було їхніх цимбал... А це що там зліва, у лататті, плюскається? Може, не впійманий дядьком Кирилом сазан... Ні, то чиясь дурна качка від гурту відбилася, ніяк за цілий день свою пельку не наб’є, видно, тут, у березі, й ночувати збирається. Хай ночує, качкам простіше, а мені пора додому», – підвівся хлопець і ступив бережком на поплаву, густу і росянисту, що розділяла озеро й присадибні ділянки (І. Білий).

Завдання 2. Запишіть речення, розставивши, де треба, розділові знаки.

– Ну-ну, підождеш, за шию не капає бурчав під ніс Антип. Знаю, що

кортить. Та ба, виходить, таке правило, що не можна(С.Черкасенко). –

Повернись! назад! проклятий! – кричав тоді своїм хрипучим голосом дід Антип, й важкою зашкарублою долонею бив Воронькові по теплих, вогких, м’яких ніздрях. Воронько спросоння високо підкидав голову, прищуливши вуха й уникаючи дідового кулака (С. Черкасенко). – Гукай, гукай собі на здоров’ячко, – бубонів старий, – така твоя собача служба. Від'їжджаючи з Луганська, татусь сказав матері, яка гірко плакала:– Через рік я повернуся, і якщо ти мене за цей час не розлюбиш, я одружусь на тобі (В. Сосюра). – Можливо, що й так, – роздумливо сказав на те хазяїн, – але за кожного безпаспортного волоцюгу, якого я пригрів, доведеться платити штраф. А їх же там кілька десятків... (П. Байдебура).

Вивчити!

Діалог (рос. диалог) – це розмова між двома особами. Різновидом його є полілог. Полілог (рос. полилог) – розмова багатьох осіб. Слова кожного учасника діалогу називаються реплікою. При репліках слова автора часто бувають відсутні. Кожна репліка діалогу починається з нового рядка; перед нею ставиться тире, а в лапки пряма мова не береться. Монолог (рос. монолог) – розгорнуте мовлення однієї особи, яка адресується іншим особам або самому собі.

Цитата– це дослівний уривок із чийого-небудь висловлювання або тексту,

що наводиться для підтвердження чи пояснення певної думки. Цитата є

різновидом прямої мови.

Знати!

1. Якщо цитата стоїть при словах автора і є прямою мовою, то при цитаті

ставляться розділові знаки, як у реченнях із прямою мовою. Наприклад:

«Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні», - писав український філософ Григорій Сковорода.

2. Якщо цитата є частиною речення і зливається зі словами автора, то

вона береться в лапки і пишеться з малої букви. Наприклад: Правильно

говорять, що «дружба – найбільший скарб».

3. Якщо цитата наводиться неповністю, то на місці пропущених слів

ставляться три крапки.

4. Лапки не ставляться при цитуванні віршованого тексту з дотриманням

віршованих рядків. При цьому слова автора знаходяться на окремому

рядку. Наприклад: Коли ти похитнувсь у слові, Вважай, що похитнувся у собі. Борис Олійник

Завдання 3. Прочитайте і запишіть речення. Поясніть розділові знаки при цитатах.

1. «Життя справді складне, і єдиний у нього підручник – досвід» (Григір Тютюнник). 2. «Слово – свідок історії, свідок часу», – писав Павло Мовчан. 3. На думку Василя Сухомлинського, «музика – це мова почуттів». 4. «Коли чоловік не має мови, – повторював Павло Загребельний, – то не має він імені також». 5. «Не забувайте того доброго, що вмієте, – повчав своїх дітей Володимир Мономах. – Чого не вмієте, того навчайтеся».

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 Следующая ⇒