Хелпикс

Главная

Контакты

Случайная статья





Відродження. Основна частина.



Відродження

Основна частина.

Під Відродженням слід розуміти перехідну епоху в рохвитку європейської культури від Середньовіччя до Нового часу, що охоплює період кінця 13 – 16 ст. включно.

Культура Відродження прийшла на зміну середньовічній культурі, для якої характерною була церковна монополія на духовне життя.

Нова культурна епоха була названа її творцями Відродженням: малось на увазі відродження традицій античної культури.

Грунтом Ренесансної культури були нові економічні відносини, що стали формуватися насамперед в Італії наприкінці 13 ст. (вільнонаймана праця на мануфактурах, перші банки, лихварські контори). Формуванню нового світогляду сприяли наукові відкриття й винаходи, розкопки старовинних пам’яток, віднайдення манускриптів з працями античних вчених і філософів.Ренесансна культура дала світу митців нового типу – так званих титанів Відродження.

Епоха Відродження перетворила людину на активного суб’єкта культури.

Основною рисою Відродження є розвиток гуманізму (від лат. humanus – людяний), системи ідеї і поглядів на людину як на найвищу цінність.

1.     Передвідродження (2 пол. 13-14 ст.).

Головний центр - Флоренція, економічно розвинена і незалежна

( поет - гуманіст Данте Аліг*єрі (1265 - 1321), художник і

архітектор, „батько" Відродження Джотто (1266 - 1337),

„король поетів" Франческо Петрарка (1304 - 1374),

письменник Джованні Боккаччо (1313-1375).

2. Раннє Відродження (15 ст. - 80-ті роки). Творчість реформаторів мистецтва: живописця Мазаччо (1401 - 1428); скульптора Донателло (1386 - 1466); архітектора Філіппо Брунеллескі (1377 - 1446); діяльність флорентійської платонівської академії; елітарна творчість Сандро Боттічеялі (1445 - 1510).

3. Високе Відродження (1490 - 1530) - найвищий підйом і розквіт епохи Відродження.

Творчість титанів, яким не було рівних за потужністю думки, рівнем вченості і освіченості: Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Мікеланджело, Альбрехт Дюрер, Тіциан, Еразм Роттердамський. Це люди - універсали, які сконцентрували в своїй творчості весь культурний потенціал попередніх епох.

4. Пізнє Відродження (1540 - поч. 17 ст.).

Термін досить умовний. Явище маньєризму як криза ідеалу Відродження в мистецтві. Досягнення літератури ( Франсуа Рабле (1494 - 1553), Miгeль де Сервантес (1547 - 1616), Уільям Шекспір ( 1564-1616).

Зміст цієї епохи виявився у переході від класичного Середньовіччя до Нового часу європейської цивілізації, який означений суттєвим переворотом у всіх сферах соціально-культурного життя.

Характерною рисою культури Відродження є її суперечливість. Антиклерикальна спрямованість творів гуманістів поєднується в них з глибокою вірою; гуманістичні погляди межують з містикою, а раціоналізм - з магією, алхімією та астрологією. Високі злети людського генія і духовність ідуть поруч з підступністю- і аморалізмом як в особистому житті, так і в політиці ( політичній трактат Ніколо Макіавеллі „Государ").

Не зважаючи на всі недоліки і суперечності культура Відродження залишила такі матеріальні і духовні цінності, які стали близькі й зрозумілі людям наступних поколінь.

Цей процес почався в Італії наприкінці ХІV ст. і розповсюдився у ХV – ХVІ ст. на інші європейські країни.ідейною основою культури епохи Відродження став гуманізм.

Обгрунтування величі людини діячі нової ренесансної культури знайшли в літературних працях античних філософів, істориків, поетів, драматургів та в мистецьких творах скульпторів і художників. Гуманісти творчо засвоїли античну спадщину.

Діячі нової ренесансної культури переосмислили відношення „Бог – людина”.

Гуманістичний світогляд у центрі своєї уваги поставив людину.

Гуманістична культура епохи Відродження стверджувала земне значення людини, сприяла розкриттю її творчих можливостей.

Гуманісти висунули ідею про право кожної людини на щастя у реальному житті. Вони розробили, виходячи з головної ідеї, ієрархію життєвих цінностей та ідеал гуманістичної культури.

Значний внесок у розвиток гуманістичних ідей зробили італійські мислителі.

АВТОРИ ТВОРИ
Піко делла Мірадола (1463 – 1494) „Промова про гідність людини”, „Проти астрології”, „Гептапл”
Джаноццо Манетті (1396 – 1459) „Трактат про безсметря душі”
П’єтро Помпонацці (1462 – 1525) „Трактат про безсмертя душі”
Франческо Петрарка (1304 – 1374) „Про засоби проти всілякої фортуни”, „Книга листів про діла повсякденні”, „Моя таємниця” („Про презирство до світу”), „Про неосвіченість власну та багатьох інших”
Лоренцо Валло (1407 – 1457) „Порівняння Нового заповіту”, „Про істинне і хибне благо”, „Про свободу волі”, „Про красоти латинської мови”
Марсіліо Фічіно (1433 – 1499) „Про християнську релігію”, „Платонівська теорія про безсмертя душ”
Поджо Браччоліні (1380 – 1459) „Про благородство”, „Проти лицемірів”
Леонардо Бруні (1369 – 1444) „Вступ до моральної науки”, „Історія флорентійського народу”, „Про лицемірів”
Бьондо (1388 – 1463) „Історія від занепаду Римської імперії”
Леон Батиста Альберті (1404 – 1527) „Десять книг про зодчество”, „Три книги про живопис”
Нікколо Макіавелі (1469 – 1527) „Государ”, „Історія Флоренції”, „Міркування на першу декаду Тита Лівія”

У ренесансну епоху в суспільстві з’являється самостійна, творча особа митця. Художня творчість набуває великого значення у соціально-культурному житті.

Найбільш яскраво естетизація людини, культ людської краси віддзеркалювала тема мадонни. Вона стала однією з провідних тем літератури та мистецтва Ренесансу.

Художня культура епохи Відродження була світською та реалістичною за ідейно-художньою спрямованістю. Відповідного характеру набували міфологічні та релігійні сюжети, які використовували ренесансні митці.

Художній культурі, особливо образотворчим мистецтвом і архітектурі, відволилась активна роль у духовному житті суспільства. Діячі ренесансної культури називали мистецтво „другою культурою”, що створена і удосконалена людиною.

У скульптурі та живопису, які набувають самостійного статусу, провідну роль відіграє реалістичне зображення людини.

На картинах ренесансних художників з’являється реалістичний пейзаж.

Портрет і автопортрет – нові ренесансні жанри – займають центральне місце у розкритті духовного світу людини.



  

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.