Стародавній світ

Стр 1 из 9Следующая ⇒

ПАЛЕОЛІТ

- формування людини сучасного типу – кроманьйонської людини

- формування матріархальної родової общини

- виготовлення кам’яних і кістяних знарядь праці, мисливського озброєння

- споживча форма господарства – збиральництво і полювання

- добування та використання вогня

- початок домобудівництва

- поява міфологічних та релігійних уявлень

- виникнення мистецтва

МЕЗОЛІТ

- створювання племен та налагодження культурних зв’язків між ними

- прояви своєрідності місцевих культур

- винахід лука і стріл

- розповсюдження мікролітичної мисливської техніки

- головні форми господарювання – мисливство та рибалка

- розвиток орнаментального мистецтва, вироблення прикрас

- стилізація у зображення людини і тварин, розгорнуті композиції, сцени війни та полювання

НЕОЛІТ

- розвиток та укріплення племінної цивілізації

- перехід до патріархально-родового ладу

- нові технології та удосконалення знарядь праці з каміння

- нові штучні матеріали – текстиль та кераміка

- перехід до нових форм господарювання – землеробство і скотарство

- умовність, символізм у мистецтві

- зародження піктографії

Кам’яний вік – це величезний за часом період, у межах якого відбулося виділення людини зі світу тварин, становлення її як розумної соціальної істоти, а також було закладено підвалини наступного розвитку матеріальної та духовної культури людства

Поява перших знарядь праці, що були вироблені первісною людиною свідомо, цілеспрямовано, за допомогою спеціальної технології, є першим артефактом людської культури.

Колективна праця - об’єктивно необхідна умова існування та розвитку людського роду. Завдяки їй розвинувся мозок людини і з’явилась мова як засіб спілкування та мислення.

Видатні культурні досягнення первісного суспільства пов’язані з кроманьйонською людиною. Від неї веде родовід сучасне людство.

У суспільстві людина подолала свій обмежений індивідуальний досвід, який віддзеркалював безпосередньо лише поодинокі речі та явища.

У трудовому колективі знання та вміння закріплювались і передавались соціально-культурним способом,тобто за допомогою опосередкованого пізнання через спілкування.

Потреба пізнати оточуючий людину світ, накопичити та передати інформацію для подальшої творчо-перетворювальної діяльності – це основа розвитку культури з моменту її появи і до наших днів.

Культурний фактор розвитку первісного суспільства привів до обмеження і контролю над біологічними законами боротьби за існування. З’явились соціально-культурні закони життя людського суспільства.

В добу пізнього палеоліту з’являються важливі елементи матеріальної культури (більш складні знаряддя праці, полювання на великих тварин, будування житла, прикраси та ін.). Асортимент знарядь праці понад 100 найменувань: різці, гарпуни, списи та ін. В Україні відобо близько 800 пам’яток пізнього палеоліту. Найвідомішою є Мезинська стоянка поблизу Новгорода-Сіверського. Складною стає духовна культура. Людина цього часу має головні людські якості: розум, мислення, мовлення. Формуються перші форми релігії.

Культурна діяльність людини пов’язана з її свідомістю. Характер свідомості первісного суспільства вплинув на духовні засади його життєдіяльності.

Цінності первісної культури закріплювалися і передавалися у синкретичній формі суспільної свідомості. У науці вона отримала назву міфологічної свідомості.

На базі міфологічної свідомості у первісному суспільстві виникли такі форми світоглядної культури як фетишизм, магія, тотемізм, анімізм.

А) магія (чаклунство) – віра в здібності людини впливати на людей, духів, природні явища;

Б) тотемізм – віра в існування засновника роду та його покровителя: тварини чи рослини;

В) фетишизм – наділення речей надприродними властивостями (культ амулетів, оберегів, ідолів);

Г) анімізм – віра в існування душі і духів, що впливають на життя людини.

Колективні ритуали та обряди через систему ціннісних символів створювали духовну єдність людей певного роду-племені. Але духовність сприймалася первісною людиною як матеріально діюча ззовні таємна сила. Первісна людина відчувала страх і залежність від цієї містичної сили.

Міфо-обрядовий комплекс первісної культури відтворював систему життєвих цінностей та норм життєдіяльності, здійснював духовний зв’язок поколінь.

Стародавній світ

Найдавніші земні цивілізації зародилися в Центральній Азії та Північній Африці. Це так звані річкові цивілізації, які виникли біля великих річок: Нілу, у Єгипті, Тигру і Євфрату (Шумер, Аккад), Хуанхе (Китай), Інд (Індія).

На зміну міфології, близько 7-6 ст. до н.е. утворюються системи світових релігій: в Індії - Буддизм, у Китаї - філософські школи, в Ірані -вчення Заратустри; у Палестині з'являються пророки.

Світоглядна система Єгипту мала глибоку історію. її міфологія почала формуватися у 6-4 тис. до н.е. Кожний ном мав свій культ богів, який був пов'язаний її природним середовищем, найшановнішими були: Ізида - богиня мати, Нут -богиня неба, бог землі - Геб, бог Нілу - Хапі. Потойбічний світ належав Осірісу, він же вершив суд над небіжчиками. Довго залишалися прояви тотемізму. Обожнювалися тварини. Богиня Хатор ототожнювалася з образом небесної корови, бог Себек - крокодила, Гор - сокола, Анубіс - шакала, Тот - павіана.

Вічне життя пов'язувалося із збереженням тіла (бальзамування), що стало не лише своєрідним ритуалом, а й уособленням світобачення та мислення. Необмежена влада фараона переносилась на необмеженість влади верховного божества Ра.

Єгипетська цивілізація поділяється на такі періоди: Давнє царство (3200-2400 p.p. до н.е.) - епоха спорудження великих пірамід. Фараон уособлює Сонце на землі і є верховним жерцем. До цього періоду належить найдавніша піраміда Джосера (автор - вчений Імхотеп) та комплек пірамід Хеопса, Хефрена та Мікеріна в Гізі.

Середнє царство (21 ст. - початок 19 ст. до н.е.) - це розпад держави з утворенням дох центрів у Дельфах і Фівах. У цей час популярними стають скульптурне зображення (писець Каї, поховальні фігурки - ушесті), які набирають портретних рис.

Нове царство ( 16-12 ст. до н.е.) започатковується з 18 династії. Особливо багато уваги приділяє будівництву) цариця Хатшепсут. Найбільшої могутності Єгипет здобуває за Аменхотепа 4-го. Він узяв собі нове ім. я -Ехнатон ( син Сонця).Цей період завдяки зміненій релігії (культ одного бога Атона ) позначився найбільшою людяністю в мистецтві Єгипту (скульптурні портрети цариці Нефертіті).

Пізнє царство (11 ст. - 332р. до н.е.)- останній період розквіту Єгипту. У 525 р. до н.е. державу захопили перси; у 332 р. - греки. Починається доба еллінізму, коли спадщина єгипетської культури зливається з античною.

12 3 4 5 6 7 8 9 Следующая ⇒