ІІІ рівень

ІІІ рівень

1. –

2. Перший тип відтворення поширюється на країни з розвинутою економікою — країниЄвропи, Північної Америки, Австралію і Нову Зеландію. Для цього типу характерні невисокі та низькі показники народжуваності й смертності та уповільнені темпи природного приросту населення, що зумовлено демографічними й соціально-економічними причинами. Показник смертності — дуже низький, а природний приріст становить 5-10 осіб на 1000 жйтелів. Частка людей похилого віку — збільшується, а кількість народжених малюків зменшується. Є країни, в яких не забезпечується розширене відтворення населення. Вони мають «нульовий» або низький природний приріст (наприклад, Італія, Велика Британія, Польща). Є країни з від'ємним природним приростом, де смертність перевищує народжуваність (наприклад, Україна, Росія, Білорусь, Угорщина, Німеччина, Болгарія). Як наслідок загальна кількість населення зменшується, а кількість людей похилого віку збільшується, відбувається процес «старіння» нації. Демографи називають явище глибокого порушення відтворення населення, що загрожує самому його існуванню, депопуляцією, або демографічною кризою.

Другий тип відтворення населення характерний для більшості країн Африки, Азії, Південної Америки, що розвиваються, з низькими показниками економічного і соціального розвитку. Там дуже високим є рівень народжуваності (40-50 осіб на 1000 жителів) і відносно низьким — рівень смертності. Високий рівень народжуваності в цих країнах зумовлений соціально-економічними причинами: ранніми шлюбами, недостатнім рівнем розвитку культури, неосвіченістю переважної частини населення, релігійними та іншими причинами. Найбільший природний приріст населення характерний для Малі, Чаду, Судану, Конго, Сирії, Оману, Пакистану. Народжуваність уцих країнах становить понад 30 осіб на 1000 жителів.

3. – - - - -«Україна є багатонаціональною країною. На її території проживають представники понад 130 національностей, народностей та етнічних спільнот. Корінне населення - українці - складає 77,8% (понад 37 млн. осіб).»

4. –

5. +

6. Гонконг (Сянган) з 1997 року є частиною Китаю , користуючись при цьому широкою автономією , а Тайвань , перебуваючи під управлінням уряду Республіки Китай , де- факто є незалежною державою .

Тайвань є великим експортером капіталу , особливо в Південно - Східну Азію (за останні п'ять років інвестиції в цьому регіоні досягли 36 млрд доларів). Тайвань має шість блоків атомної станції потужністю 4,9 млн кВт . Уранову сировину постачається переважно з Африки , як і в інші країни Східної Азії. У новітніх технологіях Тайвань спеціалізується на виробництві електронних ОЕМ -пристроїв і дисплеїв для них. У судноплавстві Тайвань є одним зі світових лідерів з виробництва спортивних яхт. Тайвань також є одним зі світових лідерів з випуску взуття (особливо спортивної ) , спортивного одягу та інвентарю (тенісні ракетки , м'ячі і т. д.). Важливу роль в економіці країни грає туризм. Імпортується паливо , сировину , продовольство і обладнання , на експорт йдуть готові вироби сучасної промисловості . Головні торгові партнери Тайваню - США , Японія , Гонконг і Німеччина .

Наприкінці 1990 -х років найвищі темпи зростання виробництва серед країн Південно -Східної Азії мав Сінгапур ( 14 % на рік). Найбільшими інвесторами Сінгапуру є Гонконг і Японія. Сінгапур - третій за величиною центр нафтопереробки в світі після Х'юстона і Роттердама (понад 20 млн т. сирої нафти щорічно). У Сінгапурі активно розвиваються наукомісткі галузі високих технологій. За рівнем комп'ютеризації та впровадження роботів ця країна займала друге місце в Азії після Японії. Щорічно Сінгапур відвідують більше 8 млн туристів. Сінгапур називають « Азією в мініатюрі » і « Європою на екваторі ».

У середині 50 -х років за рівнем економічного розвитку Південна Корея ставилася за класифікацією Світового банку до відсталим країнам з ВВП на душу населення менше 100 доларів ( на рівні сучасних Еритреї , Ліберії , Бурунді , Монголії та Непалу ) , а з 1994 року країна вважається високорозвиненою , і її ВВП на душу населення перевищує 38 500 доларів ( ІРЛП - 12 місце між Швейцарією та Фінляндією ) . Південна Корея займає 11 - е місце в світі за рівнем ВВП ( 710 млрд доларів). Дуже високі темпи зростання її економіки спостерігалися в 1980-1990 -ті роки ( в середньому 8 - 12 % на рік). Південна Корея має багаті ресурси гідроенергії , але використовує ці ресурси слабо , зате активно розвиває атомну енергетику ( на 2008 рік було 20 атомних реакторів загальною потужністю 17,7 гігават [ 1 ]). Також в Кореї добре розвинене машинобудування - донедавна на світовому автомобільному ринку ця країна утримувала міцні позиції ( 2,5 млн шт.) , Але після фінансового краху на головному автомобільному концерні країни Daewoo ця галузь зазнає значних збитків . Корея займає друге місце ( 6,2 млн брутто -реєстрових тонн) після Японії за обсягом суднобудування.

7. «Економі́чне диво» - (також «економічне чудо»; англ. economic miracle) та «економічний тигр» — образні вислови, якими описують тривалі періоди стрімкого економічного зростання деяких країн та регіонів.

· Бразильське економічне диво (1968–1973, від 2000-х по сьогодні).

· Чілійське економічне диво (від 1970-х по сьогодні).

· Китайське економічне диво (від 1980-х по сьогодні).

· Балтійські тигри (Естонія, Латвія, Литва; 2000–2007).

· Кельтський тигр (Ірландія, 1995–2001, 2003–2006).

· Балканський тигр (Сербія, від 2000-х по сьогодні).

· Грузинський тигр (Грузія, від середини 2000-х по сьогодні).

8. Господарська оцінка природних умов і ресурсів. Незручних земель на основній території США небагато. До них відносяться високогірні ділянки Кордильєр і Аппалачів , а також заболочені простори прибережних низовин вздовж Атлантичного океану. У штатах Аляска і Гаваї велика частина земель для господарського освоєння незручна.

Кліматичні умови дуже різноманітні. У ряді природних зон США вегетаційний період нетривалий , що обмежує вибір сільськогосподарських культур , але постране в цілому можна вирощувати всі рослини помірного пояса, багато субтропічних і деяких тропічних культури . Посушливість клімату на Центральних і Великих рівнинах викликає необхідність у меліоративних роботах . Для створення зрошувальних систем використовують річковий стік і підземні води.

Чорноземи і каштанові грунти сухих степів і лісостепів , червоноземи прибережних низовин і широко поширені алювіальні грунти мають гарну природну родючість ; в гірських районах грунти менш родючі.

Колись багаті ліси сильно вирубані. Лісові масиви збереглися на Алясці й у Кордильєр по схилах Берегового хребта . Зручне розташування річок системи Міссісіпі відвіку використовувалося для з'єднання її каналами з Великими озерами , але тепер майже всі старі річкові дороги втратили своє колишнє значення. Найбільшу роль грає реконструйований водний шлях по річці Св. Лаврентія : він відкрив доступ морським судам у Великі озера і перетворив озерні порти в океанські .

Надра США багаті корисними копалинами. За деякими видами мінеральної сировини (вугілля , молібден , сірка , фосфорити , калійні солі) країна має надлишками , по багатьох інших (нафта , природний газ , залізна руда , мідь , цинк , боксити , уран ) може повністю забезпечити потреби вітчизняної промисловості. Мало або немає зовсім марганцевих руд , хромітів , олова , нікелю , графіту. В останні роки США все більше імпортують різне мінеральну сировину , включаючи і те , якого у них достатньо ( наприклад , нафту , залізну руду ) . Американським монополіям вигідніше використовувати корисні копалини країн, що розвиваються , де вартість їх видобутку набагато нижче , ніж у США .

Різноманітні природні умови і ресурси служили і продовжують служити гарною природною базою для розвитку господарства США . Але величезні масштаби і марнотратний характер їх використання привели , з одного боку , до виснаження частини земельних і Недрово багатств , а з іншого , до забруднення повітря і води. Великої шкоди природі завдають урбанізовані території , в яких зосереджені промислові гіганти і безліч автомобілів . У повітря викидаються шкідливі відходи виробництва і вихлопні гази.

9. НАТО - це союз, відданий принципові колективної оборони як основи для збереження миру та забезпечення майбутньої безпеки. Спроможність Альянсу виконувати свої завдання залежить від високого ступеня координації та планування як на політичному рівні, так і в галузі оборони. Ядром НАТО є 19 держав-членів цієї організації. Проте в кожній сфері своєї діяльності Альянс активно налагоджує партнерські зв'язки з багатьма іншими країнами.

Партнерство набуває різних форм. Тридцять країн беруть участь у "Партнерстві заради миру", що ґрунтується на погодженому Рамковому документі та Програмах індивідуального партнерства. Що стосується 46 країн-членів Ради євроатлантичного партнерства, серед яких і 19 держав Альянсу, то в основі їхнього партнерства лежить всеосяжний План дій. Україна-НАТО, а також участь у програмі "Партнерство заради миру" та членство у Ради євроатлантичного партнерства. Співпраця з шістьма середземноморськими країнами, що беруть участь у Середземноморському діалозі НАТО, базується на узгодженій робочій програмі.

Внутрішній устрій НАТО відображає зв'язок між цивільними і політичними складниками співробітництва та військовими структурами, що сприяють їх здійсненню.

У сферах політичних консультацій, оборонного планування і політики, співпраці у справах озброєнь, зв'язку, протиповітряної оборони, матеріально-технічного забезпечення збройних сил створено різні комітети, які відповідають за перспективне планування та надають поради щодо необхідних дій Північноатлантичній раді або Комітетові військового планування НАТО, Відбуваються також консультації з питань економіки, пов'язаних із безпекою. Вони стосуються, зокрема, витрат на оборону та переведення оборонних галузей промисловості на цивільні рейки.

При підготовці та проведенні заходів на основі консенсусу, досягнутого країнами-членами, кожен із комітетів, що діють на згаданих вище напрямках, у значній мірі спирається на результати роботи, проведеної відповідними підрозділами Міжнародного секретаріату та Міжнародного військового штабу.

НАТО - це водночас і форум, у рамках якого держави-члени активно співпрацюють з країнами-партнерами у сферах цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, науки і екології. Хоча кожна держава несе основну відповідальність за планування дій своїх цивільних служб за надзвичайних обставин, здійснювана в межах НАТО співпраця сприяє тому, що при виникненні критичних ситуацій цивільні ресурси Альянсу використовуються у найефективніший спосіб.

У таких випадках Альянс часто виконує роль координатора. Він домагається, щоб потреби швидко визначалися, а запити стосовно допомоги надсилалися до заздалегідь обраного центру з надзвичайних ситуацій, здатного якнайкраще їх забезпечити.

НАТО здійснює програми міжнародних обмінів, пов'язані з важливими для Альянсу та його партнерів науковими та екологічними проблемами. Згадані програми забезпечують підтримку наукових досліджень високого рівня, сприяють розвиткові національних науково-технічних ресурсів і дозволяють - завдяки міжнародній кооперації - заощадити кошти. Деякі з цих заходів спрямовано па вирішення пов'язаних з обороною природоохоронних питань, що справляють негативний вплив на сусідні держави і можуть бути розв'язані лише спільними зусиллями.

⇐ Предыдущая 1 23