Таблиця 2. Критерії тяжкості геморагічного шоку.

Геморагічний шок - стан тяжких гемодинамічних і метаболічних порушень, які виникають внаслідок крововтрати та характеризуються нездатністю системи кровообігу забезпечити адекватну перфузію життєво важливих органів через невідповідність об'єму циркулюючої крові об'єму судинного русла. Небезпека розвитку геморагічного шоку виникає при крововтраті 15 - 20% ОЦК або 750 - 1000 мл. Кровотеча, яка перевищує 1500 мл (25-30% від ОЦК або 1,5% від маси тіла) вважається масивною.

Чинники ризику виникнення геморагічного шоку в акушерстві:
1. Кровотечі у ранні строки вагітності:
- аборт;
- позаматкова вагітність;
- пухирний занос.
2. Кровотечі у пізні строки вагітності або у пологах:
- передчасне відшарування плаценти;
- передлежання плаценти;
- розриви матки;
- емболія навколоплодовими водами.
3. Кровотечі після пологів:
- гіпо- або атонія матки;
- затримка посліду або його частин у порожнині матки;
- розриви пологових шляхів.
4. Печінкова недостатність.
5. Патологія системи гемостазу.

Таблиця 1. Класифікація геморагічного шоку за клінічним перебігом та ступенем тяжкості (Чепкий Л.П. та співавт., 2003).

Ступінь тяжкості шоку

Стадія шоку

Об'єм крововтрати

% ОЦК % маси тіла

Компенсований 15 - 20 0,8 - 1,2

Субкомпенсований 21 - 30 1,3 - 1,8

Декомпенсований 31 - 40 1,9 - 2,4

Необоротний > 40 > 2,4

Таблиця 2. Критерії тяжкості геморагічного шоку.

Показник	Ступінь шоку
Показник
Втрата крові (мл)	< 750	750-1000	1000-1500	1500-2500	> 2500
Втрата крові (% ОЦК)	< 15%	15 - 20%	21 - 30%	31 - 40%	> 40%
Пульс, уд/хв	< 100	100 - 110	110 - 120	120 - 140	>140 або < 40*
Систолічний АТ, мм.рт.ст	N	90 - 100	70 - 90	50 - 70	< 50**
Шоковий індекс	0,54 - 0,8	0,8 - 1	1 - 1,5	1,5 - 2	> 2
ЦВТ, мм.вод.ст	60 - 80	40 - 60	30 - 40	0 - 30	≤ 0
Тест „білої плями"	N (2 с)	2 - 3 с	> 3 c	> 3 c	> 3 c
Гематокрит л/л	0,38 - 0,42	0,30 - 0,38	0,25 - 0,30	0,20 - 0,25	< 0,20
Частота дихання за хв.	14 - 20	20 - 25	25 - 30	30 - 40	> 40
Швидкість діурезу мл/год		30 - 50	25 - 30	5 - 15	0 - 5
Психічний статус	Спокій	Незначне занепокоєння	Тривога, помірне занепокоєння	Занепокоєння, страх або сплутаність свідомості	Сплутаність свідомості або кома

Примітка: * - на магістральних артеріях; ** - за методом Короткова може не визначатися

Складнощі визначення об'єму крововтрати в акушерстві обумовлені значною гемодилюцією витікаючої крові амніотичною рідиною, а також затримкою великої кількості крові у піхві або порожнині матки.
Для орієнтовного визначення об'єму крововтрати у вагітних можливо використання модифікованої формули Moore:

0,42 - Htф
КВ = М ∙ 75 · 0,42

Де: КВ - крововтрата (мл); М - маса тіла вагітної (кг); Htф - фактичний гематокрит хворої (л/л).

NB! Артеріальна гіпотензія вважається пізнім та ненадійним клінічним симптомом акушерського геморагічного шоку. Завдяки фізіологічній гіперволемічній аутогемоділюції у вагітних АТ може залишатися стабільним до тих пір, доки об'єм крововтрати не досягне 30%. Компенсація гіповолемії у вагітних забезпечується, у першу чергу, за рахунок активації симптоадреналової системи, що проявляється вазоспазмом та тахікардією. Рано приєднується олігоурія.

Інтенсивна терапія геморагічного шоку.
Загальні принципи лікування гострої крововтрати:
1. Негайна зупинка кровотечі консервативними або хірургічними методами у залежності від причини розвитку кровотечі (див. протокол «Акушерскі кровотечі»).
2. Відновлення ОЦК.
3. Забезпечення адекватного газообміну.
4. Лікування органної дисфункції та профілактика поліорганної недостатності.
5. Корекція метаболічних порушень.

Першочергові дії при виникненні геморагічного шоку:
1. Оцінюють життєво важливі функції (пульс, артеріальний тиск, частоту та характер дихання, психічний статус).
2. Повідомляють відповідального чергового акушер-гінеколога або заступника головного лікаря з лікувальної роботи про виникнення кровотечі та розвиток геморагічного шоку, мобілізують персонал.
3. Піднімають ноги хворої або ножний кінець ліжка (положення Тренделенбурга) для підвищення венозного оберту до серця.
4. Повертають вагітну на лівий бік для запобігання розвитку аорто-кавального синдрому, зменшення ризику аспірації при блюванні та забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів.
5. Катетеризують одну - дві периферичні вени катетерами великого діаметру (№№ 14 - 16G ).
При існуючій можливості доступу до кількох периферичних вен не слід поспішати з катетеризацією центральних вен тому, що при їх катетеризації існує велика вірогідність виникнення ускладнень.
За умови розвитку шоку 3 - 4 ступеню необхідна катетеризація трьох вен, при цьому одна з них повинна бути центральною. Перевагу при катетеризації вени надають венесекції v. Brahiales або пункції та катетеризації за Сельдингером v. Jugularis interna.
6. Набирають 10 мл крові для визначення групової та резус належності, перехресної сумісності, вмісту гемоглобіну та гематокриту, виконують тест Лі-Уайта до початку інфузії розчинів.
7. Проводять інгаляцію 100% кисню зі швидкістю 6 - 8 л/хв. через носо-лицеву маску або носову канюлю.

Подальші дії для ліквідації геморагічного шоку.
1. Розпочинають струминну внутрішньовенну інфузію кристалоїдів (0,9% розчин хлориду натрію, розчин Рингера, інші) та колоїдів (гелофузин). Темп, об'єм та компонентність інфузійної терапії визначається ступенем шоку та величиною крововтрати (див. таблицю 3).
За умови розвитку шоку 2 - 3 ст., темп інфузії дорівнює 200 - 300 мл/хв. Після стабілізації АТ на безпечному рівні подальшу інфузію проводять зі швидкістю 2 літри розчинів за годину (В).
Лікування геморагічного шоку є більш ефективним, якщо інфузійна терапія розпочата якомога раніше, не пізніше 30 хв. від розвитку перших проявів шоку (А).

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 Следующая ⇒