Хелпикс

Главная

Контакты

Случайная статья





Чисель­ність постійного населення = чисельність наявного - тимчасово проживаючі +  тимчасово відсутні (ЧПн=ЧНн-ТПн+ТВн)



Чисель­ність постійного населення = чисельність наявного - тимчасово проживаючі +  тимчасово відсутні (ЧПн=ЧНн-ТПн+ТВн)

Найбільш повну інформацію про чисельність населення, його структуру і розселення, а також процеси руху дають загальнодер­жавні переписи.

Особливістю демографічної ситуації в Україні є зниження чисельності населення що веде за собою погіршення статево-вікової структури насе­лення (його старіння), режиму відтворення, забезпеченості на­родного господарства трудовими ресурсами відповідної якості. Основна причина зменшення населення: погіршення економічних умов життя, складна екологічна ситуація тощо.

У деяких регіонах України зменшення чисельності населення розпочалося ще в період існування СРСР. Так, за переписом 1989 р. в 6 областях (Вінницька, Житомирська, Сумська, Хмельницька, Чер­каська, Чернігівська) кількість мешканців виявилася меншою, ніж за переписом 1979 р. У 1993—1994 рр. депопуляція охопила прак­тично всі регіони України. Збільшення чисельності населення три­вало на Рівненщині, Івано-Франківщині та в Закарпатті. Тут де­популяція розпочалася відповідно з 1995, 1996 та 1997 рр. У 1999 р. знову (після шестирічного зменшення) стала зростати (за рахунок міграцій) чисельність населення Києва.

 

Природний рух населення ще називають відтворення населення - це процес постійної заміни поко­лінь людей.  

Для характеристики перебігу процесів відтворення викорис­товують такі показники: коефіцієнт народжуваності (9,0%0 по Україні: в сільській місцевості -9,3%0; в міських поселеннях – 8,9%0), коефіцієнт смертності(16,0%0: в сільській місцевості -19,6%0  в міських поселеннях – 13,6%0)  та коефіцієнт природного приросту (-7,5%0) (дані за 2004 рік).  (Кількість народжених, померлих, природного приросту у розрахунку на 1000 жителів і обчислюється в проміле).

Смертність властива всім без винятку віковим групам. На су­часному етапі країнам ринкової та перехідної еконо­міки притаманні такі закономірності у смертності:

- підвищена смертність у перші роки, особливо в перші дні життя, що зумовлено слабкістю новонародженого організму (впливає рівень розвитку медицини);

- зниження рівня смертності до 8-12 років, після чого її показники починають зростати, спочатку повільно, а по­чинаючи з 45-50 років - швидкими темпами;

- підвищена смертність чоловіків порівняно з жінками (це явище дістало назву «надсмертність чоловіків»).

Середня тривалість життя насе­лення (у середньому за рік) у по Україні становила 68,2 року, в тому числі чоловіків — 62,6, жінок — 74,1 року. Найвищі значення тривалість життя спостерігаються в західних регіонах України (особливо в областях Карпатського економ району) та в Києві, найменші - у східних та півден областях.

Загалом для України характерна висока чоловіча смертність. У віці повної життєздатності (20—44 роки) коефіцієнти смертності чоловіків у 3,5—4 рази перевищують відповідні показ­ники, розраховані для жінок. Така різниця зумовлена як біологіч­ними, так і соціально-економічними причинами. Взагалі жіночий організм витриваліший за чоловічий (на біологічні чинники ме­дики відносять приблизно 2 роки різниці у тривалості життя). Крім того, чоловіки частіше працюють на шкідливих для здоров'я та пов'язаних з високим ризиком травматизму виробництвах + нездоровий спосіб життя чоловічого населення (алкоголізм, паління тощо).

Регіональні особливості

Дані 2004 року. В цілому в нашій державі народжуваність знижується з заходу на схід, найвищий її рівень спостерігається в Рівненській, Закарпатській, Івано-Франківській та Волинській областях, найнижчий — на Луганська, Сумська, Чернігівська, Донецька.

Загалом для України характерне природне скорочення населення по всій Україні. Винятком є Закарпатська область, де кількість народжених була рівна кількості померлим.



  

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.