Ураження кишечника

Ураження кишечника

Біль. Кишковий біль не залежить від часу вживання їжі; частіше полегшується після акту дефекації. Біль може бути: спастичним - виникає при спазмах кишкових м'язів і є короткотривалим, спостерігається у хворих з ентеритом, колітом, пухлинами кишечника, глистами, сильні напади спастичного болю із відчуттям стягування живота називаються коліками; дис-тензійний біль виникає при розтягуванні кишечника газами або при розвитку непрохідності, є довготривалим і має більш точну локалізацію.

Біль у правій здухвинній ділянці може бути при апендициті, запаленні сліпої кишки (тифліті), лівій здухвинній - при сигмоїдиті, кишковій непрохідності; навколо пупка - при ентериті, пухлинах поперечно-ободової кишки; у ділянці промежини з наявністю крові в калі є характерним для уражень прямої кишки (рак. проктит, геморой).

При ураженні лівих відділів товстої кишки біль може Іррадіювати у крижі, прямої кишки - нижні кінцівки, яєчка, ентероколіті - в грудну клітку, пупок, при апендикулярній коліці - у праву ногу. При захворюваннях дванадцятипалої кишки біль локалізується в па нкреа то дуоденальній зоні живота.

Тєнезми - часті і болючі позиви на акт дефекації без випорожнення. Найчастіше спостерігають при кишкових інфекційних захворюваннях, раку прямої кишки, деяких запальних і виразкових захворюваннях прямої та сигмоподібної кишок.

Здуття живота. Виникає при порушеннях прохідності, підсиленні процесів бродіння, пониженні всмоктування газів, заковтуванні великої кількості повітря.

Бурчання в животі - відчуття переливання і посиленої перистальтики, що характерно для порушення моторної функції кишечника.

Кишкова кровотеча. Характеризується наявністю яскраво-червоної крові у калі, виникає при неспецифічному виразковому коліті, ішемічному коліті, пухлинах ободової, сигмоподібної і прямої кишок, тріщинах заднього проходу, геморої, колітах. При кровотечах із шлунка або верхніх відділів кишечника у хворих проявляється чорний кал. Виділення значної кількості яскраво-червоної крові свідчить про те, що джерела кровотечі розміщені нижче від лівого вигину товстої кишки. Якщо ж яскраво-червона кров змішана зі слизом та калом, то можна подумати про розпад пухлини, загострення неспецифічного виразкового коліту, наявність кишкових інфекцій.

Пронос - збільшення за добу частоти (більше 3) та середньої маси випорожнень (понад 250 г), а також кількості рідини в них (понад 80 %). Розрізняють гострий (триває до 2 тижнів) та хронічний (спостерігається впродовж місяців і навіть років) пронос. Причинами гострої діареї є: інфекція (бактерійна, вірусна, паразитарна); харчова алергія; Інтоксикація (медикаменти, хімічні речовини тощо); опромінення. При хронічному проносі

періоди загострень чергуються із ремісіями. Випорожнення можуть бути кашкоподібними, водяними, з домішками слизу.

Закреп - тривала затримка калу в кишечнику (понад 48 год). Випорожнення кишок вважають нормальним, якщо воно виникає не рідше ніж 3 рази на тиждень, не вимагає сильного натужування, не супроводжується болем та іншими неприємними відчуттями з об'ємом калу 100-200 г м'якої консистенції. Після акту дефекації повинно виникати відчуття повної евакуації кишкового вмісту.

При вживанні рослинної їжі (клітковини) випорожнення може спостерігатись 2-3 рази на добу; у випадках переважання м'ясних продуктів - значно рідше. Гіподинамія, голодування теж збільшують проміжок між актами дефекації.

У здорових людей вміст у товстій кишці просувається у 10 разів повільніше, ніж у тонкій. Його затримка при закрепах виникає у товстій кишці при порушеннях, як правило, моторики сигмоподібної і прямої кишок. Крім того, акт дефекації може порушуватися і при слабкості м'язів живота та таза, наявності механічних перешкод (пухлин, спайок тощо), запальних процесів товстої кишки, токсичних уражень тощо. Розрізняють закрепи функціональні (аліментарні, неврогенні, слабкість м'язів живота тощо) та органічні (пухлини, спайки, аномалії розвитку товстої кишки - доліхосигма тощо).

Функціональні закрепи виникають частіше у жінок. Можуть бути коротко- чи довготривалим (місяці, роки) без помітного збільшення інтенсивності. Органічні закрепи виникають частіше в молодому і похилому віці, однаково часто у чоловіків та жінок. Для них характерним є раптова поява чи посилення хронічного закрепу за короткий проміжок часу. Випорожнення кишок може супроводжуватися неприємними відчуттями, зменшенням маси тіла, наявністю анемії, збільшенням живота.

Ураження підшлункової залози

Бічь є частою скаргою хворих з ураженою підшлунковою залозою. Локалізація болю залежить від того, яка частина підшлункової залози є втяг нутою в патологічний процес. При наявності патологічного вогнища в гол. лщ біль локалізується в надчеревній ділянці справа, при втягненні в процес її тіла -зліва; в разі ураження хвоста залози - у лівому підребер'ї. У випадку ура«ч„н-нн всього органа виникає оперізуючий біль чи біль у верхній половині живота. Він може тривати від декількох годин до декількох діб. Характерною особливістю болю, що виникає при захворюваннях підшлункової залози, є його іррадіація в ліву половину тіла - ліве підребер'я, лопатку, плече, ділянку попереку і в зону пальпаторної чутливості шкіри в ділянці лівої половини живота спереду і ззаду відповідно ходу УІІ-ХІ міжреберних нервів.

Крім болю, у хворих виникає нудота, блювання, зниження маси тіла, втрата апетиту, спотворення смаку, пронос. Ці скарги обумовлені порушенням зовнішньосекреторної функції підшлункової залози (хронічний панкреатит, пухлини підшлункової залози). Блюванняне приносить полегшення. При хрочічному панкреатиті хворі скаржаться на втрату апетиту, відразу до жирної їжі, смердючі проноси. Все це призводить до зниження маси тіла.

Ураження печінки та жовчовивідних шляхів

Біль з'являється тоді, коли в патологічний процес втягується капсула печінки або при її швидкому розтягненні, при запаленні жовчного міхура і жовчних проток, а також при їх розтягненні й спазмі. Біль в основному локалізується в правому підреберТ. пов'язаний з вживанням їжі (жирної і смаженої). Особливо гострим буває біль при спазмі м'язів жовчного міхура, проток або закупоренні їх каменем(жовчна або печінкова коліки).

Він має колючий, ріжучий характер, віддає в ділянку правого плеча, праву лопатку, праву половину шиї. супроводжується блюванням, підвищенням температури тіла до 39-40 °С. триває від кількох хвилин до години або доби і раптово зникає. Значно рідше виникає різкий біль при спазмі жовчних шляхів, внаслідок запального процесу, порушення іннервації або Інших причин. Біль при хронічних запальнихпроцесах і новоутвореннях, як правило, тупий і менш виражений, ніж при жовчній коліці.

Жовтяниця - зумовлена накопиченням у крові й тканинах жовчних пігментів. При невеликому збільшенні вмісту білірубіну в тканинах можливе лише незначне пожовтіння склер (субіктеричність); при значному -насамперед жовтіють нижня поверхня язика, м'яке піднебіння, шкіра навколо носа І рота, долоні й підошви, надалі - все тіло.

Свербіння шкіри може бути одним із ранніх проявів захворювань печінки. Свербіння турбує хворих здебільшого вночі, призводить до утворення розчухів на шкірі та її інфікування. Свербіння пояснюють накопиченням у крові жовчних кислот, які подразнюють чутливі нервові закінчення шкіри.

Крім вищезазначених проблем, хворі скаржаться на зниження апетиту, гіркий смак у роті, відригування, нудоту, блювання, метеоризм, бурчання в животі, проноси, запори. Особливістю нудоти при цих захворюваннях г її зв'язок із вживанням жирної і смаженої їжі. в блювотних масах - домішки жовчі.

Підвищення температури тіла. Частіше буває при запальних захворюваннях жовчного міхура і жовчних шляхів, абсцесі й раку печінки, гепатиті, активному цирозі.

Збільшення розміру живота. Може бути наслідком накопичення в черевній порожнині асцитичної рідини в результаті утрудненого відтоку крові з кишечника, значного метеоризму, гепато- і спленомегалії.

3.3.3. Спеціальні методи дослідження

Особливості анамнезу

При ураженні стравоходу необхідно з'ясувати: чи були опіки стравоходу, чи обстежуваний хворів на сифіліс, туберкульоз, бронхоаденіт.

При ознаках ураження шлунка з'ясовуємо, з чим хворий пов'язує розвиток хвороби (їжею, вживання медикаментів, контакт з інфекційними хворими); якими були перші симптоми; перебіг хвороби; чи отримував лікування (якщо так. то якими медикаментами, методами та їх результат); чи обстежувався (результати обстежень). Під час деталізації скарг ставлять

навідні запитання. В анамнезі життя з'ясовуємо умови харчування, шкідливі звички, спадковість, професійні шкідливості, оперативні втручання.

При ураженні кишечника з'ясовуємо характер харчування, наявність шкідливих звичок, професійні шкідливості (сидяча робота, інтоксикація різними хімічними сполуками), супровідні захворювання шлунково-кишкового тракту.

При ураженні підшлункової залози з'ясовують причину, з якою пацієнт пов'язує розвиток хвороби (порушення дієти, вживання алкоголю, травми живота), уточнюють перебіг хвороби, деталізують причини останнього загострення, розпитують, які медикаменти отримував хворий.

При захворюваннях печінки та жовчновивідних шляхів необхідно виявити чинники, які сприяли виникненню даного захворювання (схильність до жирної м'ясної їжі, вплив різноманітних отрут, деякі інфекційні захворювання, обтяжена спадковість).

Огляд хворого

При загальному огляді звертають увагу на ходу, поставу і позу, в якій знаходиться пацієнт. Наприклад, при гострому гастриті хворий лежить на боці з підігнутими під себе ногами.

При огляді шкіри можуть бути виявлені зміни: блідість - при злоякісних пухлинах шлунка, жовтяничне забарвлення (склери очей, нижня поверхня язика, м'яке піднебіння, долоні, підошви, шкіра тулуба) - при патології печінки та жовчновивідних шляхів. Огляд шкіри при захворюваннях гепа-тобіліарної системи може виявити розчухи (результат свербіння при жовтяниці), висипання на шкірі (петехії, крововиливи внаслідок геморагічного діатезу), ксантоми (внутрішньошкірне відкладення холестерину у вигляді бляшок), судинні зірочки (телеангіектазії) - пульсуючі ангіоми, печінкові долоні (симетричне почервоніння долонь), гінекомастію (збільшення у чоловіків грудних залоз), порушення росту волосся на підборідді грудях, лобку, пальці у вигляді „барабанних паличок".

При обстеженні лімфатичних вузлів у пацієнтів у пізній стадії раку шлунка часто можна виявити їх збільшення у лівій надключичній ділянці.

Оглядаючи порожнину рота, звертають увагу на колір губ, їх вологість, чи є тріщини, висипання, виразкування у кутиках рота.

Оглядаючи язик у хворих при гастритах при високій кислотності, -обкладений білим нальотом, при низькій кислотності - атрофія сосочків язика {..лакований язик"), при запаленнях очеревини (перитоніті) - сухий, як щітка (у здорової людини язик вологий, рожевий, чистий).

Якщо ясна пухкі і кровоточиві, то це характерно для гіпо- і авітамінозу С. Неприємний запах з рота під час дихання може бути результатом патологічних процесів у порожнині рота, носовій порожнині, шлунку (розпад ракової пухлини), кишечнику (кишкова непрохідність), легенях (абсцеси та гангрени).

Оглядаючи живіт, звертають увагу на його форму, властивості черевної стінки та її рухи. У здорової людини живіт дещо випечений, права і ліва

його частини є симетричними, реберні дуги виступають незначно, пупок невип'ячений і не втягнутий. Збільшення живота спостерігають при ожирінні, метеоризмі, наявності рідини в черевній порожнині (асцит), кістах у черевній порожнині (кіста яєчниках, підшлункової залози). Збільшення окремих ділянок живота виявляють при наявності пухлин, ексудатів, абсцесів, гриж, розширенні окремих відділів кишки. При цирозі печінки живіт у вертикальному положенні - відвислий, пупок вип'ячений, у горизонтальному - розпластаний, з вибуханням бокових відділів - „жаб'ячий" живіт, наявність розширеної венозної на шкірі передньої черевної стінки („голова медузи¹') - ознака портальної гіпертензії.

Западання живота спостерігають при голодуванні та захворюваннях, які перебігають з тривалим блюванням і проносом.

Смуги розтягу - червонуваті, прозорі - спостерігаються на стегнах і бокових відділах живота при ожирінні, перенесеному асциті, тривалому метеоризмі.

Пальпація

При пальпації важливо визначити больові точки: вони знаходяться в епі-гастральній ділянці при виразковій хворобі та гастриті, в правому підребер'ї -при захворюваннях печінки і жовчного міхура, зліва від пупка при патології підшлункової залози. При поверхневій пальпації визначають ступінь напруження м'язів черевної стінки, відрізняють набряк черевної стінки від ожиріння, асциту, метеоризму, промацують ущільнення, вузли, виявляють розходження прямих м'язів живота, грижу, симптоми подразнення очеревини.

У здорової людини при поверхневій пальпації не виникає больових відчуттів , напруження м'язів черевної стінки є незначним і симетричним з обох боків. При гострому апендициті чи холециститі локальна пальпація викликає сильний біль, який значно посилюється при раптовому знятті руки (симптом Щоткіна - Блюмберга), при перитоніті - виражена болючість і напруження черевних м'язів по всій поверхні живота.

При глибокій пальпації кінчики пальців обережно проникають все глибше, користуючись розслабленням черевної стінки, яке наступає при кожному видихові, прагнучи досягнути задньої стінки черевної порожнини чи органа, який розміщений глибоко. Пальці рухаються поперек досліджуваного органа і легенько притискають його до задньої черевної стінки. Живіт пальпується в такій послідовності: сигмоподібна кишка, сліпа, апендикс, ободова кишка, шлунок, печінка.

При пальпації необхідно дотримуватись такої послідовності: 1) установка пальців над органом, який пальпується; 2) зсування шкіри (зміщують шкіру до верху так, щоб перед нігтями утворилась складка зі шкіри); 3) заглиблення пальців у черевну порожнину; 4) ковзкі рухи руки.

При пальпації ділянки шлунка можна визначити локалізацію, ступінь болючості, м'язове напруження і наявність пухлин. Використовуючи глибоку пальпацію, можна визначити велику кривизну шлунка, воротар.

⇐ Предыдущая 123 4 5 Следующая ⇒