Хелпикс

Главная

Контакты

Случайная статья





Через терни



Через терни

Якщо б не суто німецька цілеспрямованість, Сергій Екк льотчиком би не став. Хлопця не бра­ли в пілоти саме тому, що він німецької націо­нальності. Та Сергій уперто «трощив» усі пере­пони на шляху до обраної мрії — побачити не­бо зблизька.

Одразу після школи вступав до Барнауль­ського вищого військового училища льотчиків — хотів стати бомбардувальником. Його това­риш і однокласник став курсантом, а Сергій — ні. Навіть така резолюція прийшла: училище го­тує льотчиків, котрі будуть літати всюди (й за кордон теж), тому цей абітурієнт не підходить. І Сергій Екк став працювати на взуттєвій фабриці. Як батьки. До армії його не забрали, бо до шко­ли Сергій пішов у шість. Спасибі бабусі-омі — вже вмів і писати, і читати після п’яти років.

Наступного року Екк намагається вступи­ти до Омського училища цивільної авіації. Якщо не беруть військовим льотчиком, то хай хоч ци­вільним пустять. Не прийняли і в цивільну. Проте мрія про небо не покидала цього впертого ро­сійського німця. Народилася одного дня, коли він ще навчався у школі, й не відпускала. Ніщо не могло примусити його відмовитися. Тому шу­кав шляхи, які привели б його до літаків.

Після скороплинного рішення Хрущова про те, що країні не потрібні ані ракети, ані літаки, було звільнено понад мільйон льотчиків. Але згодом життя показало: вони все ж таки потріб­ні, а училища «цілини не піднімуть». І льотчиків почали готувати у ДТСААФі. Було таке коротко­часне розпорядження: брали призовників і на­вчали літати. Два роки в небі — й можеш іти в запас. ДТСААФ забезпечили реактивними літаками замість планерних та поршневих і почали за рахунок товариства поповнювати військово-повітряні сили. Сергій Екк подав документи. Та йому знову було відмовлено.

По правді, Сергій дуже розсердився, тож ви­рішив іти до армії. Навіть встигли ящик горілки придбати по 2 карбованці 47 копійок. Але якісь гвинтики перекрутились у небесній канцелярії та військовій машині. Вже два місяці навчались керувати літаками у ДТСААФІ ті, хто вступав ра­зом із Сергієм, як військовий комісар викликав і Екка. Лише сказав:

— Ох і впертий ти. Але повинен надолужити те, що інші вивчили за два місяці без тебе.

Та легко. З німецькою вдачею.

Після ДТСААФу Сергій Екк подав рапорт, що хоче залишитися в армії. Куди ж йому без літа­ків? І його направили до військово-тренуваль­ного полку, розташованого в Овручі. Там усі да­ли підписку, що обіцяють навчатися екстерном. За три роки треба було пройти п'ятирічну про­граму, щоб отримати зірки на погони (звання лейтенанта) та диплом середньотехнічної осві­ти. Сергій Екк закінчив навчання на «відмінно» й отримав право вибору. Обрав стройовий полк. Але виявилось, що його ще раніше забрали до Чернігівського училища. Так він опинився у Городнянському полку 702, який цього літа свят­кував свій ювілей.

Сергій Екк прийшов до Городнянського пол­ку, коли йому виповнився лише 21 рік. Прийшов навчати курсантів літати. А його найстаршому учневі було 20. Першого ж року Сергію Рудольфовичу дали дві групи і він випустив десятьох пілотів. Десятьох хлопців навчив літати.



  

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.