Через терни

Через терни

Якщо б не суто німецька цілеспрямованість, Сергій Екк льотчиком би не став. Хлопця не брали в пілоти саме тому, що він німецької національності. Та Сергій уперто «трощив» усі перепони на шляху до обраної мрії — побачити небо зблизька.

Одразу після школи вступав до Барнаульського вищого військового училища льотчиків — хотів стати бомбардувальником. Його товариш і однокласник став курсантом, а Сергій — ні. Навіть така резолюція прийшла: училище готує льотчиків, котрі будуть літати всюди (й за кордон теж), тому цей абітурієнт не підходить. І Сергій Екк став працювати на взуттєвій фабриці. Як батьки. До армії його не забрали, бо до школи Сергій пішов у шість. Спасибі бабусі-омі — вже вмів і писати, і читати після п’яти років.

Наступного року Екк намагається вступити до Омського училища цивільної авіації. Якщо не беруть військовим льотчиком, то хай хоч цивільним пустять. Не прийняли і в цивільну. Проте мрія про небо не покидала цього впертого російського німця. Народилася одного дня, коли він ще навчався у школі, й не відпускала. Ніщо не могло примусити його відмовитися. Тому шукав шляхи, які привели б його до літаків.

Після скороплинного рішення Хрущова про те, що країні не потрібні ані ракети, ані літаки, було звільнено понад мільйон льотчиків. Але згодом життя показало: вони все ж таки потрібні, а училища «цілини не піднімуть». І льотчиків почали готувати у ДТСААФі. Було таке короткочасне розпорядження: брали призовників і навчали літати. Два роки в небі — й можеш іти в запас. ДТСААФ забезпечили реактивними літаками замість планерних та поршневих і почали за рахунок товариства поповнювати військово-повітряні сили. Сергій Екк подав документи. Та йому знову було відмовлено.

По правді, Сергій дуже розсердився, тож вирішив іти до армії. Навіть встигли ящик горілки придбати по 2 карбованці 47 копійок. Але якісь гвинтики перекрутились у небесній канцелярії та військовій машині. Вже два місяці навчались керувати літаками у ДТСААФІ ті, хто вступав разом із Сергієм, як військовий комісар викликав і Екка. Лише сказав:

— Ох і впертий ти. Але повинен надолужити те, що інші вивчили за два місяці без тебе.

Та легко. З німецькою вдачею.

Після ДТСААФу Сергій Екк подав рапорт, що хоче залишитися в армії. Куди ж йому без літаків? І його направили до військово-тренувального полку, розташованого в Овручі. Там усі дали підписку, що обіцяють навчатися екстерном. За три роки треба було пройти п'ятирічну програму, щоб отримати зірки на погони (звання лейтенанта) та диплом середньотехнічної освіти. Сергій Екк закінчив навчання на «відмінно» й отримав право вибору. Обрав стройовий полк. Але виявилось, що його ще раніше забрали до Чернігівського училища. Так він опинився у Городнянському полку 702, який цього літа святкував свій ювілей.

Сергій Екк прийшов до Городнянського полку, коли йому виповнився лише 21 рік. Прийшов навчати курсантів літати. А його найстаршому учневі було 20. Першого ж року Сергію Рудольфовичу дали дві групи і він випустив десятьох пілотів. Десятьох хлопців навчив літати.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 Следующая ⇒