Термінологічний словник з дисципліни «Іпотечний ринок»

Термінологічний словник з дисципліни «Іпотечний ринок»

для студентів всіх спеціальностей напряму

“Економіка і підприємництво” та “Менеджмент”

Андерайтинг — один із методів управління кредитним ризиком, який передбачає аналіз об'єкта застави, оцінку надійності забезпечення кредиту, оцінку об'єкта нерухомості та кредитоспроможності позичальника тощо.

Ануїтетні платежі — однакові за розміром періодичні платежі в рахунок поступового погашення основної суми боргу за кредитом разом зі сплатою процентів, розраховані на весь строк дії кредитного договору, який повністю погашається останнім ануїтетним платежем.

Бюро кредитних історій — юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію.

Дворівневаінвестиційна модель іпотечного ринку — різновид інвестиційної моделі іпотечного ринку, який передбачає продаж первинними кредиторами заставних наданих іпотечних позик спеціалізованим інститутам вторинного ринку (фінансово-емісійним компаніям), які формують пули заставних і на їх основі емітують та розміщують серед вторинних інвесторів іпотечні облігації.

Депозитна модель іпотечногоринку — передбачає формування ресурсної бази іпотечного кредитування за рахунок строкових депозитів. Кредиторами в депозитній моделі виступають універсальні інститути — ощадні банки, страхові компанії, універсальні комерційні банки.

Договір іпотеки (іпотечний договір) — укладений між кредитором і позичальником (майновим поручителем) договір про те, що виконання своїх зобов'язань за основним договором (договором кредиту) позичальник забезпечує переданим в іпотеку нерухомим майном. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір кредиту — двосторонній, консенсуальний договір, який укладається між суб'єктами кредитних відносин у письмовій формі і з огляду на який кредитор зобов'язаний надати визначену суму грошей (кредит) в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту та сплату процентів.

Договір управління майном — договір, за яким установник управління передає управителю у довірчу власність майно з метою досягнення визначених ним цілей і установлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цим майном. Договором управління майном для фонду фінансування будівництва є договір про участь у ФФБ, а для фонду операцій з нерухомістю — договір на придбання сертифікатів ФОН.

Доступність іпотечного кредиту — показник процедури андерайтингу, який обчислюється як співвідношення між ринковою (оціночною) вартістю іпотечної нерухомості та середньорічним доходом позичальника.

Забудовник — юридична або фізична особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб або для передачі її у власність іншим особам і яка отримала у встановленому законодавством порядку право на використання земельної ділянки для спорудження об'єктів будівництва.

Заставна — борговий неемісійний цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання — право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заставна вартість — дисконтована ринкова вартість об'єкта нерухомості, що є предметом іпотеки, визначена на дату оцінки з урахуванням часу та практичної складності реалізації предмета іпотеки, яка визначається за згодою сторін і використовується під час оформлення іпотечного договору. У випадку, коли об'єктом іпотеки виступають майнові права, як заставну вартість ураховують повну вартість об'єкта інвестування.

Інвестиції — усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна модель іпотечного ринку — ґрунтується на залученні іпотечного капіталу шляхом сек'юритизації іпотечних активів.

Інститут спільного інвестування — корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права і нерухомість.

Інституції іпотечного ринку — система способів, норм і правил, процедур і цінностей, відповідно до яких суб'єкти іпотечних фінансових відносин взаємодіють між собою і, узгоджуючи різноспрямовані інтереси, здійснюють економічну діяльність.

Інституційна організація іпотечного ринку — система взаємопов'язаних формальними і неформальними відносинами державних та ринкових інститутів, яка визначає умови руху іпотечного капіталу і доходів. Рамки такої системи координації економічної діяльності формує інституційна структура.

Інституційна структура іпотечного ринку — упорядкований набір інституцій іпотечного ринку, які створюють моделі економічної поведінки господарювання суб'єктів, визначають і обмежують сукупність варіантів їх вибору та взаємодії, а також впливають на розподіл активів, доходів і витрат, ефективність ринкових трансакцій.

Інституціоналізація — сукупність економічних процесів, які організовують економічних суб'єктів, перетворюючи їх взаємодію в економічну інституційну систему, елементи якої стають загальноприйнятою практикою, що зберігається у незмінній формі протягом декількох поколінь, знаходячи підтвердження у реальній поведінці людей.

Іпотека — вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (майновими правами на об'єкт інвестування), що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Іпотекодавець — фізична або юридична особа, яка передає в заставу банку об'єкт нерухомого майна або майнові права на об'єкт інвестування (об'єкт нерухомості, що будується) для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту.

Іпотекодержатель — банк з моменту передачі іпотеко-давцем у заставу об'єкта нерухомості або майнових прав на об'єкт інвестування (об'єкт нерухомості, що будується) з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором кредиту.

Іпотечний актив — право вимоги за забезпеченим іпотекою грошовим зобов'язанням боржника.

Іпотечний банк — спеціалізований недепозитний кредитний інститут, який надає іпотечні позики за рахунок фінансових ресурсів, мобілізованих з ринку іпотечних цінних паперів.

Іпотечний капітал — об'єкт відносин на іпотечному ринку, характерними рисами якого є: забезпеченість заставою нерухомості зі збереженням за іпотекодавцем права володіння і користування предметом іпотеки; довгостроковість; функціонування у формі іпотечних кредитів та іпотечних цінних паперів; особливий механізм руху, який визначається інститу-ційною організацією іпотечного ринку; спрямованість на формування інвестиційних мотивацій на ринку нерухомості.

Іпотечний кредит — відносини з приводу дохідного руху вартості у сфері фінансування нерухомості, наданої у довгострокову позику під заставу землі, іншого об'єкта нерухомого майна або майнових прав із збереженням за заставодавцем права володіння і користування ним на принципах повернення, платності, строковості, диференціації.

Іпотечний кредитор — фінансова установа, крім спеціалізованої іпотечної установи, яка відповідно до законодавства має право надавати кредити (позики), виконання зобов'язань боржників за якими забезпечене іпотекою, та/або яка набула право вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками) від інших осіб.

Іпотечний ринок — система економіко-правових відносин, які виникають між суб'єктами суспільного відтворення на взаємопов'язаних ринках фінансів і нерухомості з приводу акумулювання грошових ресурсів, їх розміщення у формі іпотечних кредитів та рефінансування іпотечних активів з метою здійснення інвестиційних операцій на ринку нерухомості.

Іпотечний сертифікат — іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами.

Іпотечні облігації — забезпечені покриттям емісійні цінні папери, які засвідчують право їх власника на одержання від емітента номінальної вартості і процентних платежів, або задоволення вимог із вартості нерухомості, що входить у реєстр покриття іпотечних цінних паперів, у разі невиконання емітентом зобов'язань.

Компанія з управління активами — господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституту спільного інвестування на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. Компанія з управління активами може одночасно здійснювати управління активами кількох інститутів спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд — інститут спільного інвестування, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить діяльність виключно із спільного інвестування на підставі статуту, який затверджується відповідно до законодавства, та регламенту, який затверджується засновниками корпоративного інвестиційного фонду. Управління активами корпоративного інвестиційного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.

Кредит — позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.

Кредит у формі "кредитної лінії" — вид кредиту, який надається протягом визначеного строку окремими траншами (частинами) в межах установленого ліміту без проведення додаткових процедур узгодження.

Кредитна історія — сукупність існуючої інформації про грошові зобов'язання позичальника, повноту і своєчасність їх виконання.

Кредитний ризик — ризик потенційних втрат кредитора через нездатність позичальника повернути у встановлений строк позичену вартість і процентні платежі (ризик неплатежу) та ризик одержати в результаті продажу об'єкта застави суми, меншої, ніж несплачена частина боргу, включаючи проценти і витрати, пов'язані зі стягненням та реалізацією застави (ризики, пов'язані з предметом застави).

Кредитоспроможність — здатність позичальника в повному обсязі та у визначений договором кредиту строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Кредитування будівництва об'єкта нерухомості — спрямування позичкових коштів на будівництво об'єкта нерухомості для позичальника відповідно до договору про інвестування у будівництво на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання позиченої вартості.

Кредитування купівлі об'єкта нерухомості — спрямування позичкового капіталу на придбання об'єкта нерухомості для позичальника відповідно до умов договору купівлі-прода-жу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання позиченої вартості.

Майновий поручитель — особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Модель іпотечного ринку — інституційна схема перерозподілу іпотечного капіталу у його функціональних формах від первинних інвесторів до позичальників.

Надійність іпотечного кредиту — показник процедури андерайтингу, який обчислюється як процентне співвідношення між сумою іпотечного кредиту і нижньою межею ринкової (оціночної) вартості іпотечної нерухомості.

Наступна іпотека — передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором.

Нерухоме майно (нерухомість) — земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і нерозривно пов'язані з нею, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їхнього призначення.

Об'єкт будівництва — об'єкт нерухомого майна, будівництво якого організовує забудовник.

Об'єкт інвестування — приміщення житлового або нежитлового призначення в об'єкті будівництва, яке після закінчення будівництва набуває рис відповідного об'єкта нерухомого майна.

Однорівнева інвестиційна модель іпотечного ринку — різновид інвестиційної моделі іпотечного ринку, який базується на механізмі іпотечного кредитування, в якому кредитор (іпотечний банк) самостійно емітує іпотечні цінні папери (іпотечні облігації) і розміщує їх серед вторинних інвесторів.

Пайовий інвестиційний фонд — активи, що належать інвесторам на підставі спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий інвестиційний фонд створюються за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів. Пайовий інвестиційний фонд вважається створеним із дня його реєстрації у реєстрі інститутів спільного інвестування. Особливості діяльності пайового інвестиційного фонду визначаються його регламентом.

Позичальник — суб'єкт відносин іпотечного кредитування (фізична або юридична особа), що отримує у тимчасове користування іпотечний капітал на умовах повернення, строковості, платності з метою фінансування нерухомості.

Поручитель — фізична або юридична особа, яка разом із позичальником несе солідарну відповідальність перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту відповідно до умов укладеного договору поруки.

Правила фонду (Правила ФФБ, Правила ФОН) — система норм, затверджена та оприлюднена управителем цього фонду, якої мають дотримуватися всі суб'єкти системи фінансово-кредитних механізмів будівництва житла для досягнення мети управління майном, визначеної установником управління.

Предмет іпотеки — об'єкт нерухомості (у разі надання кредиту на придбання об'єкта нерухомого майна) або майнові права на об'єкт нерухомості (у разі надання кредиту на інвестування у будівництво), переданий в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту.

Пролонгація кредиту — подовження строку дії договору кредиту (перенесення кінцевого строку погашення кредиту, строку погашення його частки, траншу) на конкретний строк у майбутньому з обов'язковим внесенням змін до укладених договорів кредиту, іпотеки, поруки тощо та в обліку заборгованості за кредитом.

Проспект емісії цінних паперів — документ, який містить інформацію про відкрите (публічне) або закрите (приватне) розміщення емітованих цінних паперів.

Прострочена заборгованість — заборгованість (за кредитом, нарахованими процентами, банківськими комісіями, іншими платежами, передбаченими договором кредиту), строк погашення якої, передбачений умовами договору кредиту, вже минув.

Процентна ставка плаваюча — ставка за кредитами, розмір якої не фіксується на весь строк кредитування, а переглядається через погоджений (визначений у договорі кредиту) період у залежності від зміни кон'юнктури кредитного ринку та інших факторів.

Процентна ставка фіксована — процентна ставка за кредитами, розмір якої фіксується на весь період дії Договору кредиту.

Пул заставних — сукупність персоніфікованих заставних, що сприймається як єдиний, цілісний фінансовий інструмент і дозволяє здійснювати фінансові інвестиції не в індивідуальну заставну, а у пакет однотипних заставних, що утворюють пул.

Пул іпотечних кредитів — портфель індивідуальних іпотечних кредитів з однаковими характеристиками щодо виду нерухомості, строків погашення основного боргу, процентної ставки.

Рефінансування іпотечних активів — система фінансових операцій, які забезпечують залучення іпотечним кредитором фінансових ресурсів шляхом реформування іпотечної заборгованості. Рефінансування іпотечних позик може здійснюватися шляхом: 1) прямої передачі заставних інвестору; 2) створення загального фонду іпотечних боргових зобов'язань і передачі права на дольову участь у портфелі виданих іпотечних кредитів; 3) сек'юритизації іпотечних активів.

Ризик дострокового погашення — ризик повного або часткового дострокового погашення іпотечного кредиту позичальником, у результаті чого виникає надлишкове фінансування і втрата кредитором процентних платежів, передбачених договором кредитування за період дострокового погашення позики.

Ризик ліквідності — ризик нездатності кредитора виконати поточні зобов'язання в результаті незбалансованості його активів і пасивів. Виникає через недостатність платежів за іпотечними позиками для виконання поточних зобов'язань кредитора, а також у зв'язку з труднощами мобілізації ресурсів шляхом продажу активів за ринковими цінами або близькими до них для покриття відтоку депозитів.

Ризик процентної ставки — ризик виникнення від'ємної різниці між процентною ставкою, яка сплачується позичальником за наданим іпотечним кредитом, і рівнем процентної ставки, сплачуваної кредитором первинним (вторинним) інвесторам.

Сек'юритизація іпотечних активів — процес рефінансування іпотечних активів шляхом емісії іпотечних цінних паперів, забезпечених грошовими вимогами за іпотечними позиками, а також заставою нерухомого майна.

Трансакційні витрати — економічні витрати, які виникають у будь-якій формі взаємовідносин між економічними агентами. Трансакційні витрати знижують прибутковість економічної взаємодії та можуть призводити до прямих збитків. Типи трансакційних витрат: витрати збору інформації, витрати проведення переговорів про умови обміну, витрати виміру атрибутів (параметрів) товару (послуги), витрати специфікації і захисту прав власності, витрати опортуністичної поведінки.

Трансплантація — копіювання (запозичення, міжсистемне перенесення) інституційних структур іпотечного ринку, які розвинулися в іншому інституційному середовищі.

Транш — частина кредиту, що надається протягом визначеного строку позичальнику, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання позиченої вартості та у межах встановленого ліміту.

Управитель— небанківська фінансова установа, яка провадить діяльність з управління ФФБ та/або ФОН відповідно до вимог, установлених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, та інформацію про яку внесено до Державного реєстру фінансових установ.

Управління майном (фінансовими активами) — здійснення юридичних і фактичних дій щодо розпорядження майном (фінансовими активами) від свого імені, за рахунок та в інтересах установників управління майном.

Установник управління майном (фінансовими активами) — особа, яка передає управителю майно (фінансові активи) на підставі договору управління майном.

Фонд операцій з нерухомістю (ФОН) — кошти, отримані управителем ФОН в управління, а також нерухомість і інше майно, майнові права та доходи, набуті від управління цими коштами.

Фонд фінансування будівництва (ФФБ) — кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ.

Цільова модель іпотечного ринку — базується на ощадно-позичковому принципі фінансування: спеціалізовані ощадно-позичкові інститути формують кредитний фонд за рахунок цільових внесків учасників, завдяки яким надають іпотечні кредити на житлове будівництво. Ощадно-позичковий принцип функціонування і цільове призначення іпотечних кредитів сприяли поширенню іншої назви цільової моделі іпотечного ринку — "система будівельних заощаджень".

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 Следующая ⇒