Душа́ (у філософії)

Апологéтика— система раціоналістичних аргументів, що має на меті довести істинність тієї чи іншої релігії, системи вірувань чи поглядів.

гностики(від грец. gnosis - знання). У дохристиянські часи, у греків та євреїв - означало вища наукова релігійне знання; між християнами - релігійно-філософське вчення, що намагався примирити східну і грецьку філософії (гностицизм); утверждавшее, що не буде воскресіння мертвих, і що Ісус Христос не був втіленням, а тільки здавався зодягнувшись в людське тіло.

Дух— принцип життя в енергії в людині і тваринах, певного часу вважався (і вважається в певних колах сьогодні) істотою, яка складається з особливо витонченої субстанції, такої як дихання чи тепле повітря, відокремлюваної від тіла, таємничої за природою, і приписуваної божественному походженню.

Душа́ (у філософії)

Термін, яким переважно релігія, ідеалістична філософія та донаукова психологія позначали психіку, внутрішній світ людини. Згідно з іделістичними релігійними концепціями, душа розглядається як нематеріальна потойбічна безсмертна сила, що тимчасово перебуває в тілі й є основою, джерелом психічних явищ.

Екзегетика, екзегеза (др.-греч. Ἐξηγητικά, від ἐξήγησις, «тлумачення, виклад») - розділ богослов'я, в якому витлумачуються біблійні тексти.

Есхатологія (грец. ἔσχᾰτον, «кінець») — розділ теології і філософії, що складає систему поглядів і вірувань про кінець світу, а також про долю людства і Всесвіту після нього.

Ієра́рхія (грец. ίεράρχίά, від ίερσς — священний, та άρχή — влада) — поділ на вищі й нижчі посади, чини;

Креаціонізм (англ. creationism) — віра в те, що світ, людина та різні форми життя на Землі створені вищою, надприродною силою.

Мі́стика(від грец. μυστικος — «прихований», «таємний») — надприродні явища і духовна практика, спрямовані на зв'язок із потойбічним світом і надприродними силами.

Монотеї́зм (від грец. μόνος monos — «єдиний» + θεός theos — «бог»; єдинобо́жжя) — віровчення про існування єдиного Бога, Творця всього сущого, видимого і невидимого, творіннями якого є всі інші істоти, як духовні так і фізичні, що відрізняє його від генотеїзму або політеїзму, виключаючи існування інших, рівних йому божественних істот.

Номіналізм — напрям в середньовічній філософії, який у диспутах про універсалії протистояв реалізму.

Об'я́влення — одкровення, відкриття; виявлення божеством своєї волі людині у надприродний спосіб в релігіях об'явлення — іудаїзмі, християнстві, ісламі та ін.

Патристика — у філософії загальна назва напряму, заснованого так званими отцями церкви.

Подвійна істина, подвійна істина, термін, що позначає вчення про розділення філософських і богословських істин, згідно з яким достеменне у філософії може бути помилковим в теології і навпаки.

Реалізм— філософський погляд, за яким існує реальність, незалежна від людської свідомості, людських думок і теоретичних побудов.

Теодіцея«право, справедливість») - сукупність релігійно-філософських доктрин, покликаних виправдати управління Всесвіту добрим Божеством, незважаючи на наявність зла у світі.

теологія (грец. θεος — Бог та λογος — слово) — вчення, предметом пізнання якого є Бог і все що з Ним пов'язано.

теоцентризм (грец. Theos — Бог + лат. Centrum — центр кола) — філософська концепція, в основі якої лежить розуміння Бога як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага.

Трансцендентність (іменник) і трансцендентний (прикметник) (від лат. transcendo - переступати) - філософський термін, що характеризує те, що принципово недоступне досвідному пізнанню або не ґрунтується на досвіді.

Універса́лії(від лат. universalis — загальний) — в схоластиці загальні, видові та родові поняття. Питання про існування чи неіснування універсалій було одною з основних тем диспутів середньовічних філософів. В залежності від відповіді на це питання існували філософські напрямки, які отримали назви номіналізму, реалізму та, пізніше, концептуалізму.

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 Следующая ⇒