«Холодно», лютий, зранку

«Холодно», лютий, зранку

Нещодавно пройшла заметіль,

мороз на гіллі інієм вчепився.

Зимовий ранок: із темряви – в день;

вікно обклеєне папером – від холоду;

на підвіконні з квітами – радіо.

У 8 ранку, ввімкнувши його звук, мене будить мати.

«Промінь» лунає,

ранковий ефір. 2003-ій.

Я сонний.

«Холодно...
Якби не було і як би не дуло

в твоє вікно,

з ким би не йшла до сну,
в тобі я…

втоплю свою весну…»

Я ще не знав слова «Богема»;

мій світ поезії – в віршах Лєрмонтова.

І в цю зиму я, здається, впав в любов.

Але ж, надворі – холодно,

на душі – лоскітно,

а ця ранкова темінь…

На сніг.

Моя поезія прокинеться весною,

тоді я напишу свій перший твір.

2017-01-20