- А ще у твоїй біографії було і більш прозаїчне місце роботи?

- А ще у твоїй біографії було і більш прозаїчне місце роботи?

- Після закінчення університету потрібно було шукати роботу, і я влаштувався психологом у школу села Гуменці, де пропрацював чотири роки. Це була для мене певна життєва школа і приємний досвід. У селі ще поважають вчителя. Паралельно три роки я працював у райдержадміністрації на посаді методиста психологічної служби. У державній роботі багато «підводних каменів», коли за усмішкою може приховуватися злоба, а за суворим поглядом - щирість. Згодом я зрозумів, що це не моє.

- Ти активно займаєшся такими рідкісними в нас видами спорту як сноубординг та страйкбол. Можеш розповісти докладніше?

- В дитинстві я з друзями любив взимку кататися на пластиковому щиті, який ми використовували у вигляді сноуборда. Згодом мені товариш з Італії привіз вже справжню дошку для катання. З того часу я кожної зими намагаюся знайти трохи часу для катання.

А ще я завжди цікавився військовою тематикою, тож згодом познайомився з людьми, які в Кам’янці займаються страйкболом і був не проти затягнутися у їхню воєнно-спортивну гру. У нас дуже класна команда, ми їздимо на всеукраїнські змагання, іноді самі їх організовуємо. Стріляємо із легкої пневматики пластиковими кульками, моделюючи близькі до реальності воєнні ситуації. Це відчуття товариськості та шалений адреналін.

Футболом цікавлюся, як і майже кожен хлопець в Україні. Граю за команду ЗМІ Кам’янця-Подільського, яка нещодавно розпочала своє існування.

- Час від часу ти їздиш працювати у дитячі табори. Звідки таке захоплення?

- Я ще з 6 років брав участь у таборах пластунів, а вже у дорослому віці познайомився і почав співпрацювати з київською туристичною агенцією «Дивосвіт». Вони організовують скаутські дитячі табори в Карпатах: діти два тижні живуть в наметах і вчаться виживати серед природи, ділитися у колективі і, звісно ж, розважаються. Такі табори змінюють дітей.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8910 Следующая ⇒