КАЗАХСТАН. 1. Міністр. 5. Відповідальний секретар. Міністерство сільського господарства РК. Основні нормативно-правові акти (закони). Діяльність Міністерств в межах екологічної політики. В Республіці Казахстан. У сфері зміни клімату РК. В галузі охорони а

Забезпечення нормативно-правового регулювання охорони навколишнього середовища

в Україні

в Республіці Казахстан

Структура центрального апарату Міністерства екології та природних ресурсів України від 12. 05. 2015

Структура Міністерства і комітетів Республіки Казахстан

КЕРІВНИЦТВО МІНІСТЕРСТВА

1. Міністр

2. Перший заступник

3. Заступник Міністра – керівник апарату, з питань європейської інтеграції;

1. Департамент організаційної діяльності:

А)відділ документального забезпечення та контроль;

Б) організаційний відділ;

В) відділ зв'язків з громадськістю та роботи із ЗМП).

2. Департамент охорони природних ресурсів:

А) відділ водних екосистем та ресурсів, відділ рослинного світу, відділ тваринного світу;

Б) відділ розвитку екомережі ті біобезпеки, сектор земельних ресурсів.

3. Департамент заповідної справи:

А) відділ організації та використання природно-заповідного фонду;

Б) відділ розвитку природно-заповідного фонду;

В) відділ служби державної охорони та державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Г) відділ управління установами природно-заповідного фонду.

4. Департамент екологічної безпеки та поводження з відходами:

А) відділ поводження з відходами та небезпечними речовинами;

Б) відділ контролю за обігом пестицидів та агрохімікатів;

В) відділ дозвільно – ліцензійної діяльності, відділ екологічної оцінки

(експертизи).

5. Департамент кліматичної політики:

А) відділ координації екологічних інвестицій;

Б) відділ впровадження екологічних проектів;

В) відділ реєстру та кліматичної звітності, відділ кліматичної стратегії;

Г) сектор впровадження системи торгівлі квотами та викиди парникових газів.

6. Юридичний департамент:

А) відділ правового забезпечення та представництва інтересів міністерства в судових та правоохоронних органах;

Б) відділ підготовки та експертизи нормативно-правових актів;

В) відділ з питань європейської інтеграції, адаптації Європейського законодавства та супроводження міжнародних договорів.

7. Департамент економіки та фінансів:

А) відділ планування та виконання державного бюджету;

Б) відділ планування ті фінансування установ, організацій ті підприємств;

В) відділ планування природоохоронних заходів;

Г) відділ з питань оплати праці.

8. Управління міжнародної діяльності:

А) відділ багатосторонніх та двосторонніх угод, договорів, міжнародних зобов’язань України;

Б) відділ координації проектів міжнародної технічної допомоги.

9. Управління екологічного моніторингу, аудиту та атмосферного повітря:

А) відділ моніторингу довкілля, аудиту та технічного регулювання;

Б) відділ атмосферного повітря.

10. Управління матеріально –технічного забезпечення:

А) відділ матеріально-технічного забезпечення

Б) відділ управління державним майном та охорони праці, сектор інформаційного забезпечення та захисту інформації.

11. Відділ екологічної політики та наукової діяльності.

12. Відділ роботи з персоналом.

13. Відділ бухгалтерського обліку та звітності.

14. Сектор контролю за виконанням доручень вищих органів державної влади.

15. Сектор державних закупівель.

16. Сектор обліку дозвільної документації (єдине вікно).

17. Сектор режимно- секретної роботи; Головний спеціалістз питань мобілізаційної роботи.

18. Головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції.

1. Міністр:

А) Управління мобілізованої підготовки;

Б) Пресс-служба

В) Департамент внутрішнього контролю і аудиту

Г) Управління захисту державних секретів.

2. Перший Віце-Міністр:

А) Департамент надрокористування

Б) Департамент розвитку тафтяної промисловості;

В) Комітет регулювання, контролю і державної інспекції в нафтогазовому комплексі.

3. Віце-міністр:

А) Департамент розвитку нафтохімічної промисловості і технічного регулювання;

Б) Департамент розвитку газової промисловості;

В) Департамент міжнародного співробітництва і економічних інтеграційних процесів;

Г) Департамент електроенергетики;

Д) Департамент розвитку вугільної промисловості;

Е) Департамент розвитку атомних и енергетичних проектів;

Є) Комітет атомного енергетичного нагляду і контролю.

4. Віце-міністр:

А) Департамент управління відходами;

Б) Департамент зі зміни клімату;

В) Департамент з відновлюваних джерел енергії;

Г) Департамент «зеленої економіки»;

Д) Департамент екологічного моніторингу і інформації.

5. Відповідальний секретар

А) Департамент стратегічного планування і

аналізу;

Б) Департамент адміністративної роботи

В) Департамент бюджету і фінансових процедур;

Г) Департамент інформаційних технологій;

Д) Департамент юридичних служб;

Е) Управління розвитку персоналу.

Міністерство сільського господарства РК

1. Міністр:

А) Департамент стратегічного планування та аналізу ( відділ управління агробізнесу, управління інформаційно-аналітичного забезпечення);

Б) Департамент внутрішнього аудиту і контролю; Управління захисту державних секретів і мобілізованої підготовки; Управління зв’язку з громадськістю.

2. Віце - міністр з питань розвитку інвестиційної політики

А) Департамент інвестиційної політики і фінансових інструментів.

3. Віце- міністр з питань розвитку землекористування

А) Департамент виробництва і переробки рослинницької продукції;

Б) Комітет державної інспекції в АПК.

4. Віце-міністр з питань розвитку тваринництва, ветеринарії, аграрної науки і економічної інтеграції:

1) Департамент харчової безпеки; 2) Департамент виробництва та переробки тваринницької продукції;

3) Комітет ветеринарного контролю і нагляду.

5. Відповідальний секретар:

1) Департамент правового забезпечення;

2) Департамент кадрового і адміністративного забезпечення;

3) Департамент фінансового забезпечення;

4) Департамент розвитку державних послуг і інформаційних технологій.

6. Віце-міністр з питань водних і біологічних ресурсів:

1) Департамент транскордонних річок (управління транскордонних річок, відділ управління міжнародних водних відносин);

2) Комітет лісового господарства і тваринного світу;

3) Комітет з водних ресурсів;

4) Комітет рибного господарства.

Основні нормативно-правові акти (закони)

Основні законодавчі акти у сфері охорони довкілля. регулювання стану компонентів навколишнього середовища

1. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

2. ЗУ " Про охорону навколишнього середовища"

3. ЗУ " Про охорону атмосферного повітря"

4. Водний кодекс України

5. Лісовий кодекс України

6. Водний кодекс України

6. Земельний кодекс України (ЗУ «Про охорону земель». )

7. Кодекс України «Про надра»

8. ЗУ «Про відходи»

9. ЗУ«Про тваринний світ»

10. ЗУ«Про рослинний світ»

11. ЗУ«Про природно-заповідний фонд України»

12. ЗУ «Про загальнодержавної програмі

формування національної екологічної мережі України на2000-2015 роки»

13. ЗУ «Про екологічні мережі України»

14. ЗУ «Про червону книгу України»

15. ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»

16 ЗУ«Про екологічну експертизу»

17. ЗУ «Про екологічний аудит»

18. Закон України " Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру"

1. Екологічний кодекс Республіки Казахстан Кодекс від 9 січня 2007 року

6. Закон Республіки Казахстан " Про надра та надрокористування" від 24 червня 2010 року

7. Закон Республіки Казахстан від 14 квітня 1997 року №93 «Про використання атомної енергії»;

8. Закон Республіки Казахстан від 23 квітня 1998 року № 219 «Про радіаційної безпеки населення»;

9. Закон Республіки Казахстан від 13 грудня 2005 року №93 «Про обов'язкове екологічне страхування»;

10. Закон Республіки Казахстан від 4 липня 2009 року №165-IV «Про підтримку використання поновлюваних джерел енергії»;

11. Водный кодекс Республики Казахстан

12. Земельний кодекс РК

13. Закон Республіки Казахстан від 18. 03. 1997 N 85-1 " Про екологічну експертизу"

Діяльність Міністерств в межах екологічної політики

В Республіці Казахстан

2013 року основним стратегічним документом розвитку Республіки Казахстан довгострокового характеру стала Стратегія «Казахстан -2050» Головною метою Стратегії «Казахстан -2050» визначено створення до 2050 року суспільства благоденства на основі сильної держави, розвиненої економіки і можливостей загального праці.

Індикатором досягнення цієї головної мети є входження до 2050 року в число 30-ти найрозвиненіших держав світу.

Основні цілі Стратегії «Казахстан -2050»

щодо питань охорони навколишнього середовища і використання природних ресурсів наступні:

- В електроенергетиці: частка альтернативної та відновлюваної електроенергії повинна досягти 50% до 2050 року;

- В енергоефективності стоїть завдання по зниження енергоємності ВВП на 10% до 2015 року і на 25% до 2020 року в порівнянні з вихідним рівнем 2008 року;

- З водних ресурсів стоїть завдання за рішенням проблем із забезпеченням питною водою населення до 2020 року і забезпеченням водою сільського господарства до 2040 року;

- В сільському господарстві стоїть завдання підняти продуктивність сільськогосподарських угідь в 1, 5 рази до 2020 року.

У сфері зміни клімату РК

3 грудня 2011 року прийнято Закон Республіки Казахстан «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Республіки Казахстан з екологічних питань », яким передбачені значні обмеження по викидів парникових газів.

Одним з найбільш важливих державних програмних документів, спрямованих на забезпечення сталого розвитку, є Концепція щодо переходу Республіки Казахстан до «Зелену» економіку, затверджена Указом Президента РК 30 травня 2013 р № 577. Міністерством ведеться робота з підготовки Національної доповіді про кадастр антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначів парникових газів за 1990-2013 рр. Спільно з Програмою розвитку ООН розпочато роботу з підготовки VII Національного повідомлення РК (далі - НС7).

З початку 2015 року акредитовані 3 незалежні організації для підтвердження звітів про інвентаризацію парникових газів. Таким чином, в даний час акредитовані 16 організацій.

Спільно зі Світовим банком, ЮСАІД, ПРООН, ТАСІС підготовлена ціла низка проектів зі скорочення парникових газів.

У тісній співпраці з Агентством Республіки Казахстан зі стратегічного планування працюють економісти і кліматологи з розробки прогнозів розвитку економіки і викидів парникових газів до 2020 року. Завершено дослідження " Прогноз емісій парникових газів та аналіз їх скорочення в Казахстані до 2020 року". В даний час триває переговорний процес і ведеться робота з підготовки проектів, прийнятних для здійснення в рамках Кіотського протоколу [25].

В галузі охорони атмосферного повітря

В Україні впроваджена державна статистична звітність про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за формою 2ТП-повітря.

Мінприроди розроблено та направлено на погодження до зацікавлених центральних органів виконавчої влади технологічні нормативи допустимих викидів, що обмежують масову концентрацію забруднюючих речовин у газах (мг/м3), що відводяться від окремих типів обладнання, споруд у місці їхнього виходу з устаткування, а саме:

«Технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин із устаткування (установок) виробництва для сталі (первинна та вторинна плавка), продуктивністю, яка перевищує 2, 5 тонн на годину (установки газокисневого рафінування сталі)».

До Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів включено:

наказ Мінприроди від 19. 07. 2014 №978/5 «Про внесення змін до Технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин від коксових печей»

З метою впровадження положень постанови Кабінету Міністрів України            від 13. 03. 2002 № 302 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи» та на виконання Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» розроблено та направлено на погодження проект наказу Мінприроди України «Про затвердження форми дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами».

Прийняття проекту наказу сприятиме урегулюванню відносин в галузі керування викидами забруднюючих речовин на державному рівні, забезпечить усунення дублювання норм законодавства.

Розроблено та направлено на погодження проект наказу Мінприроди України “Про внесення змін до Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців”.

Діяльність Мінприроди України:

- удосконалення технологічних процесів (включаючи перехід на інші види палива та сировину), що дозволило зменшити викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря на 7, 1 тис. т;

- будівництво та введення в дію нових газоочисних установок та споруд;

- підвищення ефективності існуючих очисних установок (включаючи їх модернізацію, реконструкцію і ремонт) [12].

У 2013 році в Казахстані стартувала внутрішня система обмеження і торгівлі квотами на викиди парникових газів. Даний вуглецевий ринок розроблений з метою створення економічних стимулів для скорочення викидів парникових газів і впровадження низьковуглецевих технологій.

З метою поліпшення екологічного стану повітряного басейну Республіки Казахстан відповідно до Національного плану з охорони навколишнього середовища передбачається проводити роботи за такими пріоритетними напрямками:

- Удосконалення нормативної бази з контролю атмосферного повітря;

- Зниження рівня забруднення атмосферного повітря шкідливими хімічними, фізичними і біологічними факторами в районах проживання людей;

- Вивчення впливу забруднень повітря на здоров'я людей, з розробкою відповідних профілактичних заходів;

- Лабораторний контроль за рівнем забруднення атмосферного повітря хімічними сполуками, з інструментальними вимірами шкідливих фізичних факторів (шум, вібрації, іонізуючі і неіонізуючі випромінювання, ультра - і інфразвук), з прийняттям оперативних управлінських рішень щодо зниження рівня забруднення;

- Створення єдиної мережі моніторингу за якістю атмосферного повітря -забезпечення оперативного доступу до інформації контролюючих організацій і населення.

- Представники служби охорони здоров'я пропонують наступні пріоритетні дії:

- Розробку гігієнічних нормативів гранично-допустимого наявності в атмосферному повітрі нових хімічних сполук, біологічних агентів і фізичних факторів;

- Проведення санітарно-гігієнічної оцінки електромагнітної обстановки на території житлової забудови міст і селищ;

- Санітарно-епідеміологічна експертиза передпроектної та проектної документації програм соціально-економічного розвитку, схем розвитку і розміщення продуктивних сил.

- Медико-екологічне районування урбанізованих територій. Визначення меж санітарно-захисних зон промислових підприємств, забезпечення їх облаштування та ін;

- Розробка оціночних показників стану здоров'я, рівня захворюваності населення, впливу на здоров'я населення хімічних сполук, з урахуванням їх поєднаної дії;

- Організація систематичного контролю за токсичністю відпрацьованих газів автотранспорту, з впровадженням методів по їх очищенню і зниження впливу на забрудненість атмосферного повітря [29].

У сфері поводження з відходами

Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, в межах своїх повноважень, здійснюють по поводженню з відходами (ЗУ « Про відходи»):

· розробку і впровадження науково обґрунтованих нормативів утворення відходів на одиницю продукції (сировини, енергії), періодично переглядають встановлені нормативи утворення відходів з метою зменшення їх обсягів;

· встановлювати на основі затверджених нормативів (Питомих показників обсягів утворення відходів) лімітів на утворення відходів;

Законом передбачається:

· державний облік і паспортизація відходів;

· ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів;

· ведення реєстру місць видалення відходів;

· моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів;

· інформування про вплив відходів і місць чи об’єктів їх зберігання та видалення на станнавколишнього природного середовища та здоров’я населення.

Кабінет Міністрів України від 27 липня 1995 р n 554 «Про переліку видів діяльності і об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку »

Мінприроди розробило проект Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2014 – 2021 роки». Метою Програми є здійснення заходів щодо зменшення обсягів утворення відходів, їхнього збирання, перевезення, зберігання, переробки, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення для запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людини, а також з метою впровадження новітніх технологій [16].

Програма модернізації системи управліннятвердими побутовими відходами на 2014 - 2050 роки спрямована на

1) вдосконалення системиповодження з твердими побутовими відходами;

2) підвищення ефективності, надійності, екологічної та соціальної прийнятностікомплексу послуг зі збирання, транспортування, утилізації, переробки та захоронення твердихпобутових відходів;

3) модернізацію сектора ТПВ наоснові сучасних технологій і методівуправління, а також вжиття заходів щодонеухильному виконанню вимогекологічного законодавства РК.

В галузі охорони земельних ресурсів

Регулюванню питань охорони земель присвячений ЗУ «Про охорону земель».

З метою підвищення ефективності реалізації державної політики щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, визначення пріоритетних завдань, посилення потенціалу та покращення координації діяльності уповноважених органів у відповідній сфері, а також забезпечення виконання Україною міжнародних зобов’язань як Сторони Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням, підготовлено та направлено на погодження до зацікавлених ЦОВВ проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції боротьби з деградацією земель та опустелюванням».

На виконання міжнародних зобов’язань України перед Конвенцією ООН про боротьбу з опустелюванням здійснюється підготовка Національного звіту щодо виконання її положень за 2013-2017 роки з метою подання його Секретаріату цієї Конвенції., Система заходів у галузі охорони земель включає:

1) державну комплексну систему спостережень;

2) розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель, створення екологічної мережі;

3) здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

4) економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів;

5) стандартизацію і нормування [19].

Казахстан включився в міжнародний процес боротьби з опустелюванням і засухою, прийнявши 7 липня 1997 року Закон " Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй по боротьбі з опустелюванням", а також підтвердив свою участь в реалізації тематичних програмних мереж 1 і 2 Секретаріату Конвенції. Завершується робота над Національною стратегією і планом дій по боротьбі з опустелюванням, які будуть містити ряд конкретних проектних пропозицій щодо поліпшення землекористування, управління пасовищними екосистемами, лісомеліорації порушених земель.

Підготовлено перший національний звіт Секретаріату Конвенції з цієї проблеми.

Підписано Меморандум порозуміння і Робочий план між Урядом Республіки Казахстан і Програмою розвитку ООН про реалізацію за фінансової підтримки ПРООН / УНСО ряду проектів з управління пасовищами і підтримки товариств водокористувачів в Пріаральськая регіоні. Реалізація зазначених проектів вже розпочато в 2000 році.

У Казахстані розпочато розробку та вдосконалення грунтово-водо-енергооберегающіх технологій виробництва сільськогосподарських культур, що забезпечують екологічну стійкість агроландшафтів до деградації грунтів і опустелювання території.

В галузі охорони тваринного світу

З метою забезпечення невиснажливого використання природних ресурсів: забезпечено видання та реєстрацію в Мін'юсті наказу Мінприроди від 30. 05. 2014 № 181 «Про встановлення норм відстрілу інших мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду у сезон полювання 2014/2015 років», зареєстровано в Мінюсті 12. 06. 2014 за № 615/25392, що передбачає раціональне використання державного мисливського фонду.

Розроблено проекти постанов Кабінету Міністрів України:

-        Про затвердження Порядку видачі дозволів на право займатись розведенням у напіввільних умовах чи в неволі тварин, що їх занесено до Червоної книги України, або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання зазначеного дозволу»

-        “Про затвердження Порядку видачі дозволу на утримання диких тварин у неволі, або відмови в його видачі, переоформленні, видачі дубліката та анулювання зазначеного дозволу”;

- «Про затвердження Порядку видачі дозволу на переселення тварин у нові місця перебування, акліматизацію нових для фауни України видів диких тварин, а також проведення заходів щодо схрещування диких тварин або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання зазначеного дозволу» [14].

В галузі охорони рослинного світу

З метою невиснажливого використання лісових ресурсів забезпечено видання шести наказів Мінприроди щодо затвердження розрахункових лісосік для 42 постійних лісокористувачів.

Опрацьовано та погоджено 14 наказів Держлісагентства про віднесення до відповідних категорій лісів для 23 підприємств Чернігівської, Сумської, Житомирської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Черкаської, Полтавської та Хмельницької областей

- опрацьовано матеріали та погоджено ліміти на спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення для лісокористувачів 5 областей;

- підготовлено пропозиції щодо поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок для 9 господарств;

- погоджено призначення та проведення санітарно-оздоровчих заходів для 7 підприємств (організацій).

сформовано пропозиції для фінансування природоохоронних заходів за бюджетною програмою 2401270 за напрямом «Охорона та раціональне використання природних рослинних ресурсів та ресурсів тваринного світу» [17].

У республіці здійснено ряд заходів, спрямованих на посилення охорони і підвищення стійкості лісів, збалансоване використання лісових ресурсів.

Відповідно до указу Президента Республіки Казахстан від 22 січня 1999 № 6 " Про структуру Уряду Республіки Казахстан" система органів, установ і підприємств лісового господарства передана до складу Міністерства природних ресурсів і охорони навколишнього середовища. Здійснено структурну перебудову лісової галузі, спрямована на оптимізацію управління.

Діяли раніше 146 лісгоспів перетворені в 139 державні установи з охорони лісів і тваринного світу, а їх виробничі функції передані новоствореним 16 обласним спеціалізованим державним підприємствам на праві господарського відання.

Стратегії Казахстан-2030 зумовлює стимулювання робіт з екологічного оздоровлення території держави.

В рамках проекту «Збереження лісів і збільшення лісистості території республіки», який реалізується з 2007 року, на осушеному дні Аральського моря проведені роботи по створенню лісомеліоративних насаджень з саксаулу на площі 56, 5 тис. Га, в тому числі: методом посадки 47, 1 тис. га і методом посіву 9, 3 га. Заходи щодо забезпечення лісокультурних робіт посадковим матеріалом з поліпшеними спадковими якостями і продовження робіт по формуванню постійної лісосеменної бази здійснюється РГКП «Республіканський лісовий селекційний центр».

В галузі моніторингу навколишнього природного середовища

1) Розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування та ведення реєстру постів (пунктів, станцій, моніторингових ділянок) спостережень за об’єктами довкілля», який надіслано на погодження до зацікавлених органів виконавчої влади. Прийняття проекту сприятиме удосконаленню державної системи моніторингу довкілля.

Забезпечено постійне функціонування Інформаційно-аналітичного центру державної системи моніторингу довкілля Мінприроди - об’єднуючої інформаційної складової державної системи моніторингу навколишнього середовища, а також ведення банків даних про стан навколишнього природного середовища та надання доступу до екологічної інформації [8].

Станом на 1 серпня 2014 року контролю над станом атмосферного повітря проводяться на 114 стаціонарних постах більш ніж за 20 показниками, за станом атмосферних опадів на 46 метеостанціях і снігового покриву на 39 метеостанціях.

Спостереження за станом і якістю поверхневих вод проводяться на 240 гідрохімічних створах, розподілених на 105 водних об'єктах, в тому числі на 71 річках, 16 озерах, 1 море, 14 водосховищах і 3 каналах (більш ніж по 40 гідрохімічних показниках), за станом забруднення грунтів в 39 населених пунктах по 5 показниками, також радіаційний моніторинг: стан вимірювання гамма - фону на 84 метеостанціях і визначення бета-активності на 43 метеостанціях.

Забезпеченість території республіки моніторингом про стан забруднення атмосферного повітря з 2011 по 2013 роки збільшилася від 31% до 42% від мінімально необхідної кількості екологічних постів.

В галузі збереження озонового шару

Проводиться робота із представниками країн – Сторін Монреальського протоколу щодо аналізу законодавства в галузі охорони озонового шару. Із представниками країн – Сторін Монреальського протоколу проведено консультації щодо існуючих в їхніх країнах систем моніторингу обігу озоноруйнівних речовин та товарів, що їх містять або можуть містити.

Ведеться робота щодо подальшої адаптації законодавства України до законодавства ЄС, спрощення в рамках дерегуляції процедури підтвердження відсутності озоноруйнівних речовин у певних видах товарів [5].

В даний час Республіка Казахстан є Стороною наступних міжнародних угод в галузі охорони озонового шару:

Віденська конвенція про охорону озонового шару 1985 р. Ратифікована 196 країнами. Має рамковий характер і не накладає конкретних зобов'язань на які підписали її сторони в частині скорочення виробництва і споживання озоноруйнуючих речовин. Казахстан приєднався до Віденської конвенції 30 жовтня 1997 рік (Закон Республіки Казахстан від 30 жовтня 1997 р N 177-I «Про приєднання Республіки Казахстан до Віденської конвенції про охорони озонового шару »). Віденська конвенція вступила в силу (для Казахстану і інших сторін конвенції) - 26 серпня 1998 року.

Передбачені конкретні заходи по скороченню виробництва і споживання ОРВ, до яких відносяться містять хлор і / або бром органічні речовини, що широко використовуються в якості пропеллентов у побутовій та медичної аерозольної продукції, хладагентов в холодильній техніці, розчинників в електронному та точномумашинобудуванні, піноутворювача в пром. Будівельних матеріалів і автомобілебудуванні, атакож дезінфікуючих та вогнегасних засобів.

Збереження та примноження природно-заповідного фонду

Регулюється ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Законом та іншими актами законодавства України.

Нагальною потребою є розширення територій природно-заповідного фонду. Україна має лише 6 % заповідних територій, хоча однією з вимог ЄС є збільшення частки цих територій до 15 %. Нині Мінприроди докладає зусиль до поліпшення ситуації в цій області.

Велася робота щодо:

-        створення таких національних природних парків: «Нижньодніпровський» загальною площею 90075, 88 га, «Нобельський» загальною площею 19730, 4 га, «Великий бір» загальною площею 10822, 7 га, «Самарський бір» загальною площею 9270, 0 га, «Дніпровосько-Деснянське міжріччя», «Дніпровсько-Тетерівський» загальною площею 30401, 0 га, «Соколині гори» - 10885, 0 га, «Верхнє Побужжя» - 8175, 4 га, «Західне Побужжя» - 17 423, 4;

-        розширення таких національних природних парків: «Бузький Гард», «Олешківські піски», «Нижньосульський», «Кременецькі гори», «Черемоський», «Дністровський каньйон», «Верховинський», «Вижницький», «Дворічанський», Ужанський тощо;

створення морських природоохоронних територій.

         Ведеться робота щодо створення унікальної екосистеми міжнародного значення - Чорнобильського біосферного заповідника загальною площею близько 227, 3 тис.

23. 04. 2014 Кабінет Міністрів України схвалив проект Указу Президента України «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський». Указ передбачає розширення території національного парку «Голосіївський» на 6462, 62 га за рахунок земель Київського комунального об’єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» [13].

Регулювання у сфері геології, охорони і використання надр

Система законодавства щодо використання та охорони надр

Надрові та гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексом України «Про надра» та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Одним із основних напрямів діяльності Держгеонадр України є забезпечення плану надходжень до Державного бюджету коштів за надання (продовження строку дії) спеціальних дозволів на користування надрами.

          За звітний період розглянуто 228 заяв з пакетами документів на засіданнях Робочої групи Державної служби геології та надр України (відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30. 05. 2011 № 615, із них:

         38 щодо продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами;

         35 щодо переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами;

         86 щодо внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами;

         69 щодо внесення змін до Програм робіт, які є невід’ємною частиною Угоди про умови користування надрами.

         На засіданнях Комісії з питань надрокористування розглянуто 124 заяви зпакетами документів щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами, згідно з Порядком.

За перше півріччя 2014 року органами державного геологічного контролю перевірено діяльність 480 підприємств-надрокористувачів щодо виконання ними особливих умов 594 спеціальних дозволів на користування надрами [21].

Державна служба геології, охорони і використання надр РК

Управління моніторингу та контролю за раціональним і комплексним використанням надр в межах своєї компетенції Комітет геології, охорони і використання надр РК безпосередньо виконує наступні функції:

1) проводить експертизу проектних документів на проведення робіт по видобутку в області раціонального і комплексного використання надр;

2) вносить пропозиції до компетентного органу з формування проектів переліків ділянок надр, що підлягають виставлення на конкурс;

3) погоджує проекти контрактів і робочі програми;

4) на підставі рекомендацій центральної комісії з розвідки та розробки корисних копалин стверджує проектні документи;

5) продовжує термін дії проектних документів на проведення робіт по видобутку за погодженням з центральною комісією з розвідки та розробки корисних копалин в залежності від обсягів затверджених запасів корисних копалин;

6) погоджує проекти ліквідації або консервації об'єктів надрокористування, розроблені проектною організацією;

7) погоджує дозвіл компетентного органу щодо використання ліквідаційного фонду;

8) видає дозвіл на забудову площ залягання корисних копалин;

9) розробка нормативних правових актів (ППРк, стандарти і регламенти державних послуг).

10) здійснює виконання доручень Адміністрації Президента Республіки Казахстан і Уряду Республіки Казахстан.

Відповідно до Закону Республіки Казахстан «Про надра та надрокористування», центральна комісія з розвідки та розробки корисних копалин розглядає проектні документи з пошуку, оцінки та розробки родовищ корисних копалин.

В галузі збереження водних ресурсів

У Законах України «Про основні засади (стратегія) державної екологічної політики до 2020 року» та «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року» визначено, що система державного управління в галузі охорони вод потребує невідкладного реформування у напрямі переходу до інтегрованого управління водними ресурсами.

Здійснювався супровід ратифікованих Україною міжнародних конвенцій у сфері охорони навколишнього природного середовища та участь у заходах, що проводять їх Секретаріати

Охорона водного середовища та раціональне використання водних ресурсів реалізуються за допомогою наступних заходів:

 - проектування та будівництво нових колекторів;

 - проведення робіт з будівництва та реконструкції систем водопостачання, удосконалення технології підготовки питної води;

- розширення та реконструкція каналізаційних очисних споруд;

- дотримання існуючих водоохоронних зон та прибережно-захисних смуг річок, озеленення територій долин річок; розробка нових водоохоронних зон річок та інших водних об'єктів;

- заходи із захисту від підтоплення, у т. ч. спорудження дренажних мереж;

- реконструкція систем очищення дренажних вод;

- забезпечення режиму гідрозахисту закритих шахт;

 - проведення моніторингу за комплексом режимних спостережень за підземними та поверхневими водами в межах впливу кар'єрів, підземних гірничих робіт та хвостосховищ;

- модернізація системи зливових вод з території міст та промислових підприємств і т. д [5, 9].

В галузі збереження біо- та ландшафтного різноманіття

Здійснювався супровід виконання Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки.

Підготовлено пропозиції щодо внесення змін до Стратегії національної екологічної політики у частині припинення втрат біо- та ландшафтного різноманіття з врахуванням цілей і завдань Стратегічного плану з біорізноманіття на 2011-2020 роки і цільових завдань Айті щодо біорізноманіття, прийнятих на Десятій нараді Конференції Сторін Конвенції про біорізноманіття [5].

Державне агентство України з управління зоною відчуження.

Засобами автоматизованої системи контролю радіаційного стану (АСКРС) у безупинному режимі відстежуються параметри радіаційної ситуації на 39 пунктах спостережень зони відчуження, включно із промисловим майданчиком ЧАЕС та містом Славутич.

На даний час реалізується Стратегія поводження з радіоактивними відходами в

Україні, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2009 року № 990-р. Виконання Стратегії розраховано на 50 років і здійснюватиметься трьома етапами. Це обумовлено часом, необхідним для створення і введення в експлуатацію всього комплексу сховищ для захоронення радіоактивних відходів та специфікою фізичних властивостей відходів, які потребують довготривалого контролю за їх станом.

Метою Стратегії є створення та забезпечення ефективного функціонування цілісної системи поводження з радіоактивними відходами (РАВ), що дозволить реалізувати безпечне поводження (включаючи захоронення) з радіоактивними відходами усіх типів і категорій, які були накопичені в попередні періоди, з урахуванням специфіки аварійних радіоактивних відходів, що утворились внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Реалізація державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами забезпечується у рамках виконання завдань Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами, розробленої на період до 2017 року. Виконання заходів програми дозволить досягти високого рівня ядерної та радіаційної безпеки, створити необхідні елементи інфраструктури для поводження з радіоактивними відходами [2, 5].

В сфері міжнародної діяльності

В сфері міжнародної діяльності

за поточний період необхідно відмітити такі результати:

- виконання завдань Президента та Уряду України щодо сталого поглиблення співробітництва з ЄС у сфері охорони довкілля;

- посилення координації діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги;

- активізація співробітництва з міжнародними організаціями;

- розвиток двостороннього співробітництва з такими державами як США, Болгарія, Швеція, Японія, Чехія, Словаччина, Литва та інші.

Було проведено інвентаризацію діючих міжнародних договорів у сфері охорони навколишнього природного середовища. Мінприроди здійснює співробітництво в рамках 47 договорів, зокрема тих, що мають рамкових характер [2].

Проект постанови про затвердження Протоколу між Урядом Республіки Казахстан і Урядом Російської Федерації про порядок діяльності підприємств і організацій, військових частин, інших юридичних осіб на території комплексу «Байконур» у частині, що стосується питань охорони навколишнього середовища.

Республіка Казахстан підписала 24 багатосторонніх природоохоронних угоди (МПС), 12 з яких були ратифіковані після підготовки першого Огляду результативності екологічної

діяльності. У 2006 році була прийнята Концепція переходу Республіки Казахстан до сталого розвитку на період з 2007 по 2024 р. р. (КПУР), яка може сприяти змінам в економіці і суспільному житті країни на шляху до підвищення стійкості. Відповідно до

своїми зобов'язаннями, прийнятими в рамках МПС, Казахстан розробляє плани дій і практичні заходи реалізації у співпраці з міжнародними організаціями, такими як ЄЕК ООН, ЮНЕП, ГЕФ, ЄС і Світовий банк, а також рядом донорських організацій.

Ведеться робота по просуванню Програми Партнерства «Зелений міст» (ППЗМ), яка є одним з механізмів переходу Казахстану до «зеленої економіки». ППЗМ схвалена всіма державами на 66-й сесії Генеральної Асамблеї (ГА) ООН на Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань сталого розвитку в якості міжрегіональної ініціативи зі сталого розвитку. ППЗМ увійшла до підсумкового документу всесвітнього саміту зі сталого розвитку RIO + 20 «Майбутнє, якого ми хочемо» [22, 26, 27].

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.