РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В РЕСПУБЛІЦІ

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 3Следующая ⇒

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Екологічний факультет

Кафедра екології та неоекології

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Екологічний менеджмент у сталому територіальному розвитку»

на тему: «Екологічний менеджмент в Україні та в Республіці Казахстан»

Виконала: студентки 5 курсу

Спеціальності: «Екологія, охорона

навколишнього середовища»

Зеленської Є. І.

Перевірив: к. геогр. н., доцент

Бірюков О. В.

м. Харків – 2016 рік

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1 РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В УКРАЇНІ…………………………………………………………………………
РОЗДІЛ 2 РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУВ РЕСПУБЛІЦІ КАЗАХСТАН.................................................................................
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..

ВСТУП

З посиленням інтересу суспільства до проблем екології, необхідністю дотримання вимог природоохоронного законодавства, організації різного профілю і масштабу, що надають в тій чи іншій мірі негативний вплив на навколишнє середовище, прагнуть до досягнення і демонстрації сприятливих екологічних характеристик, які свідчать про ефективний контроль впливу на навколишнє середовище. Один із способів демонстрації екологічної політики є наявність сертифіката відповідності ISO 14001, який говорить, що на підприємстві створена і функціонує система екологічного менеджменту, яка покликана сприяти виробничим підприємствам і іншим організаціям в їх зусиллях по системному та ефективному управлінню процесами і факторами, що впливають на стан навколишнього середовища. Як стимули і мотивів для екологічної сертифікації підприємств можуть розглядатися такі фактори, як поліпшення системи управління, економія енергії і ресурсів за рахунок найбільш оптимальних логістичних схем, збільшення оціночної вартості (капіталізація) основних фондів підприємства, позиціонування підприємства на " зеленому ринку", вибудовування екобренда - комплексу позитивних вражень про підприємство у всіх зацікавлених сторін.

Екологічні норми і вимоги стають сьогодні одним з найбільш важливих інструментів відносин між країнами, загострення боротьби за ринки збуту продукції, екологічними бар'єрами для обмеження ввозу в країну багатьох видів промислової і сільськогосподарської продукції.

Існуюча система вітчизняного екологічного управлінняне відповідає сучасним вимогам, тому потребує якісної перебудови економічногоінструментарію екологічного регулювання, розробки ефективного економічногомеханізму екологобезпечної діяльності, одним з основних елементів якого є ефективнасистема екологічного менеджменту промислових підприємств.

РОЗДІЛ 1

РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В УКРАЇНІ

Для України в останні роки все більш актуальними стають проблеми обліку екологічного чинника в економічному розвитку підприємств і держави, питання охорони навколишнього середовища.

У 1997 р. стандарти серії ISO 14000 (14001, 14004, 14010-14012) були локалізовані в Україні за твердженням наказу Держстандарту України. На практиці виявляється, що ці стандарти практично невідомі людям, які працюють у сфері охорони довкілля, органах державної влади, громадських організаціях. Зрозуміло, що відсутність інформації негативно впливає на прийняття рішень на різних рівнях управління підприємствами. В той же час дефіцит інформації знижує активність громадських екологічних організацій.

Стандарти серії ISO 14000 не містять ніяких «абсолютних» вимог до впливу організації на навколишнє середовище, за винятком того, що організація в спеціальному документі (екологічній політиці) повинна оголосити про своє прагнення відповідати національному природоохоронному законодавству і національним стандартам [1].

У лютому 2002 року першим в Україні пройшло сертифікацію за ISO 14000 ВАТ " Концерн" Стирол ", а зараз ми вже маємо 19 сертифікованих за цим стандартом підприємств. В Україні сертифіковані на відповідність ISO 14000 такі підприємства, як «ЛюсентТехнолоджи", " Кока-кола", " Лукойл" і ін. При цьому є всі підстави вважати, що кількість сертифікованих по екологічному стандарту підприємств буде зростати найближчим часом.

Однак їхнє впровадження в Україні здійснюється досить повільними темпами. Це пояснюється тим, що для українських ресурсокористувачів ще не сформувалося те доброзичливе макросередовище, яке 6 спонукало їх до самостійного пошуку дієвих управлінських рішень, які викликані:

• існуючою централізацією в сфері управління природоохоронною діяльністю в Україні;

• не розробленістю теоретико-методичних аспектів адаптації міжнародних стандартів у галузі екологічного менеджменту до реальних умов в Україні;

• недостатнім рівнем розвитку екологічної самосвідомості та екологічної культури;

• низьким рейтингом вітчизняних виробників на світовому ринку.

Система екоменеджмента в Україні визначається, формується і регламентується Законом України «Про охорону навколишньої природного середовища», що прийнятий ще в 1991 році. В даний час до нього вже зроблені виправлення, що передані уряду України. Ці виправлення враховують законодавчі закріплення екологічного аудита [2].

Міжнародна практика екологічного менеджменту і аудиту є зразком для запозичення і впровадження в Україні. Впровадження екологічного менеджменту в Україні залежить від ряду чинників:

ü економічній ситуації;

ü спрямованості і стабільності підприємств; регуляторній ролі органів державної влади;

ü стану правового поля, яке регулює живлення охорони природи; інформованості населення про стан довкілля;

ü підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері охорони довкілля [3].

Територіальні центри (їх в Україні 35), які здійснюють контроль за впровадженням і дотриманням стандартів і технічних умов.

В Україні головним органом у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, поводження з небезпечними відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, а також проведення державної екологічної експертизи є Міністерство екології та природних ресурсів України.

Свою діяльність Мінприроди України здійснює у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, поводження з небезпечними відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, а також проведення державної екологічної експертизи.

Міністерство наділене повноваженнями у сферах охорони атмосферного повітря, збереження озонового шару, раціонального використання, відтворення і охорони об’єктів тваринного і рослинного світу, відтворення та охорони земель, охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів.

Окрім того, відомство забезпечує нормативно-правове регулювання розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та раціонального використання надр, контролю за дотриманням природоохоронного законодавства.

Держекоінвестагентством проводиться робота з розробки проекту Закону України «Про засади організації та здійснення моніторингу, звітності і верифікації викидів парникових газів». Розробка такого законопроекту зумовлена необхідністю належного правового регулювання відносин, пов'язаних з обліком викидів парникових газів, як невід'ємної складової державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміни клімату.

15 травня 2014 року Верховна Рада України ухвалила Закон " Про ратифікацію Угоди (у формі обміну листами) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку про внесення змін до Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду " Укриття" в Україні від 20 листопада 1997 року", що дозволить забезпечити захист довкілля у зоні відчуження.

Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища у 2013 році, як і в попередньому році, здійснювалося відповідно до Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» та Плану дій з охорони навколишнього природного середовища України на 2011-2015 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25травня 2011 року № 577-р.

У грудні 2010 року між Урядом України та Європейським Союзом підписано Угоду про фінансування програми «Підтримка реалізації Стратегії національної екологічної політики України», відповідно до якої Мінприроди передбачено кошти секторальної бюджетної підтримки Європейського Союзу в розмірі 35 млн. євро.

Для проведення моніторингу успішності виконання Угоди, при Мінприроди було створено Спільну групу моніторингу програми бюджетної підтримки сектору «Підтримка реалізації Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року».

Стратегією та НПД визначена необхідність удосконалення регіональної екологічної політики. Мінприроди надало Мінекономрозвитку пропозиції щодо уточнених обсягів фінансування спільних заходів угод щодо регіонального розвитку Вінницької, Волинської, Івано-Франківської та Львівської областей. Упродовж 2013 року затверджено регіональні програми з охорони навколишнього природного середовища у 10 областях: Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Київській, Луганській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Харківській, Черкаській [5].

РОЗДІЛ 2

РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В РЕСПУБЛІЦІ

⇐ Предыдущая 123 Следующая ⇒