ЛОГОПЕДІЯ

Логопедія ― наука про порушення розвитку мовлення, їхнє подолання й по-передження за допомогою спеціального корекційного навчання й виховання.
Логопедія є одним з розділів спеціальної педагогіки ― дефектології. Термін логопедія утворена від грецьких слів: logos (слово, мовлення), paideia (виховую, навчаю), що в перекладі позначає «виховання мовлення».
Предметом логопедії як наукової дисципліни є вивчення закономірностей навчання й виховання осіб з порушеннями мовлення й пов'язаними з ними від-хиленнями в психічному розвитку. Логопедія підрозділяється на дошкільну, шкіль-ну й логопедію дорослих.
У психології розрізняють дві форми мовлення: зовнішнюй внутрішню.
1. Зовнішня форма мовлення включає наступні види: усну (діалогічну й монологічну) і письмову. 2. Внутрішня форма мовлення (мовлення «про себе») ― це беззвучне мов-лення, що виникає, коли людина думає про що-небудь, подумки складає плани. Внутрішнє мовлення відрізняється по своїй структурі згорнутістю, відсутністю дру-горядних членів речення.

Основні завдання логопедії полягають у наступному:
1. вивчення закономірностей спеціального навчання й виховання дітей з порушенням мовного розвитку;
2. визначення поширеності й симптоматики порушень мовлення в дітей дошкільного й шкільного віку;
3. дослідження структури мовних порушень і вплив мовних розладів на психічний розвиток дитини;
4. розробка методів педагогічної діагностики мовних розладів і типології мовних розладів;
5. розробка науково обґрунтованих методів усунення й попередження різних форм мовної недостатності;
6. організація логопедичної допомоги.
Дефекти мовлення діляться на дві групи:
1-я група ― фонетичне недорозвинення; фонетико-фонематичне недо-розвинення; загальне недорозвинення мовлення.
2-я група ― заїкуватість, при якому основою дефекту є порушення кому-нікативної функції мовлення при збереженні язикових засобів спілкування.
Кожна група дефектів у свою чергу різниться за формою (природі) порушення й ступеня його виразності.

⇐ Предыдущая 1 2 3 45