Новорічний мюзикл. «За двома зайцями»

Новорічний мюзикл

«За двома зайцями»

(початок «Презитація»)

Диктор: Вчені давно довели, що історія людства розвивається циклічно! Все в житті повторюється. Ось і наша сьогоднішня історія колисьуже відбувалась…Напевно хтось її памятає, можливо хтось пригадує, а хтось побачить тільки вперше.

Ні, ні…ми хочемо Вам розповісти стару історію, просто тому, що вонаповторилась. В новому місті, з новими героями.

А ось доречі і вони! Знайомтесь…

1. Це – Віктор Вихваленко, або просто Вітя Хвалько. Любов до великого мистецтва змусила його перебудувати просту перукарню №7 в салон краси «Клеопатра». Вітя впевнений, що красиво жити- не заборониш, дуже любить витрачати гроші, але не свої. Та не любить коли вони закінчуються.

2. Люся…Мріє про велике та щире кохання.

3. А ось і директор місцевого бахару. Чоловік діловий, досить заможний. Обожнює рахувати гроші, особливо свої. Про що, добре відомо Віті Вихваленку.

4. Тоня і Валя…Подружки-продавчині. Дуже люблять свою роботу, та не люблять мерзнути.

5, 6. А ось і солодка парочка…Саня любить Галю, а Галя любить Саню. І поки що у них великі плани на майбутнє

7. А ось зараз буде гвалт…Це мамаГалі тьотя Света Марковна, «ЗВЕЗДА» місцевого базару. Найбільше за все, Марковна любить виховувати свою доньку Галю. Тому, що бажає їй тільки щастя. А ось Галя цього дуже не любить.

8, 9. А це – родичі Марковної…Люда і Коля Коровяк. Вони є власниками місцевого супермаркету «Сімейний кошик». Вони також люблять гроші. Але найбільше за все люблять свою єдину донечку Тонічку…

…

Дія 1.

т. С.: Не ходим по базару без толку, купляємо у красівой тьоті Свєти йолку!

Ой родичі… «ізвіняюся…», Боже, як невдобно получилося…Люда, Кока (тіхо-тіхо). Ти же знаєш, що я в паривє торговлі можу убить.

К.: Інтелегентно потрібно торгувати, а не махать своєю як «дикобраз» в дикій природі.

т. С.: Ой-ой-ой хоть би не забуть записать…

(сміх подруг)

Коля, так це ми построїли магазін, назвали його «Сімейний кошик» і культура поповзла.

К.: Знаєш шо…? (злість)

Т. С.: Тихо, тихо, тихо…З Новим роком, з Новим роком, з Новим роком…

К.: Супермаркет, це тобі не базар…

Т. С.: Так чого ж ти з свого «красівого» супермаркета, прийшов на наш «некрасівий» базар.

(Майже бійка)

Л.: Ну, Свєта не починай!

Т. С.: Люда, дай мені Колю...

Л.: Свєта, знаєш куди ми зараз їдемо?

Т. С.: Куда це?

Л.: На фабрику зірок, там наша Тоня вчиться на зірку!

Т. С.: Хто Тонька?

Л. і К.: Так, ми везем їй подарунки, вітамінчики…Дитина в нас на дієті (т. С. достає з кулька ковбасу, батон, кока-колу. )

Т. С.: Так Тоня на солідной дієті, так я на такій дієті і сама б поседіла.

К.: Да ти на такій дієті не посиділа, а потовстіла.

Т. С.: Ти знаєш Колічка от деякі не в брову, а в око, а ти не в око, а в рота…

(Л. і К. виходять, а т. С. кричить: «Давай, давай Ніф-Ніф, Наф-Наф, плємяніце прівєт…)

Т. С.: Так всє по мєстам…

Не ходим по базару без толку, купляєм у красівой женщіни йолку…!

Дія 2.

(Директор базару сидить в перукарському кріслі, вириває сторінки з журналу)

В.: Для початку, я Вам як директору все таки центрального базару, запропонував би два варіанти. Почекайте, почекайте…порвете потім.

Ось дивіться «Англійський газон» та «Альпійська полянка». Але другий варіант набагато солідніший, от дивіться, яка фактура, обидва варіанта були представлені на Канському кінофестивалі і голова…

Д.: Я не голова…

В.: Зрозумів, Ви не голова, я не Канни, подивіться на це…

(повертає Д. до зеркала)

Поняв, не не треба дивиться! Зосередимось на зачісці, і так Альпійська полянка…

(виливає пінку на голову)

Д.: (відмахуючись) Де мої гроші?

В.: Ви ж знаєте, як зараз тяжко починати бізнес. Божевільні податки, великі витрати, часу не вистачає, на розкрутку, піар, бомонд, епатаж, метраж, літраж, дві бутилки кока-кола по два літри, потім ще кришички треба собрать, на стаканчики помінять, ковбаски, помідорчики купи, бутербродики зроби, кожному піднеси, гості за стіл, музиканти на сцену і «Золотиться роза чайная, как бокал вина…. ».

Д: Да кому ти розповідаєш, ти вже год крутишся, а як був в убитому стані так і залишився. Куди, куди ти дів мої гроші…

Значить так дизайнер, я включаю щотчик, якщо до Н. Р. грошей не буде, будеш підмітати базар з ранку до ночі і з ночі до ранку. Перукар! Ух…!

В: (в слід) Стіліст (директор виходить)

(заходять два друга)

Д: 1. Вітя, а чого це від тебе директор ринка злющий вибіг.

В: Він мене на рахунок поставив.

Д: 2. Так в мене є ідея, вчора в нашій газеті писали, що вигнали Тоньку Коров’як, ну … доньку власника «Сімейного Кошика» (показує газету с фоткою).

В: О Господі!!! Ти диви яка мадам накрашена, тут не одна фабрика не поможе…(сміх).

Стоп…стоп…стоп… Ідея формується … так…так…так…Коля супермаркет, донька, Тоня… Ідея формується. Есть!!!!

Д: 1. Не треба, не треба, не треба, ми ще за минулу ідею не розрахувались…

В: Да шо б ви понімали. Це ж наш шанс, і його треба ловити. А головне що?

Друзі разом: Що???

В.: Встигнути до Н. Р.

Друзі: Що встигнути?

Д1.: Що встигнути?

В.: Женитись!

Д1. Як женитись?

В.: Як, як…! В РАКСІ…!

Д2.: На кому?

В.: На Тонькі Коровяк! Та не на ній звичайно, а на її приданому!

Д1. А як ти будеш з нею (чмок)?

В.: Зараз розберемось…

(Пісня №1(Вітя)

«А у меня есть рідкий дар»)

⇐ Предыдущая 1 23