Главная

Контакты

Случайная статья

• Автоматизация
• Антропология
• Археология
• Архитектура
• Биология
• Ботаника
• Бухгалтерия
• Военная наука
• Генетика
• География
• Геология
• Демография
• Деревообработка
• Журналистика
• Зоология
• Изобретательство
• Информатика
• Искусство
• История
• Кинематография
• Компьютеризация
• Косметика
• Кулинария
• Культура
• Лексикология
• Лингвистика
• Литература
• Логика
• Маркетинг
• Математика
• Материаловедение
• Медицина
• Менеджмент
• Металлургия
• Метрология
• Механика
• Музыка
• Науковедение
• Образование
• Охрана Труда
• Педагогика
• Полиграфия
• Политология
• Право
• Предпринимательство
• Приборостроение
• Программирование
• Производство
• Промышленность
• Психология
• Радиосвязь
• Религия
• Риторика
• Социология
• Спорт
• Стандартизация
• Статистика
• Строительство
• Технологии
• Торговля
• Транспорт
• Фармакология
• Физика
• Физиология
• Философия
• Финансы
• Химия
• Хозяйство
• Черчение
• Экология
• Экономика
• Электроника
• Электротехника
• Энергетика

Додаток № 4. М. Старицький «За двома зайцями». Уривок з п’єси

Додаток № 4

М. Старицький «За двома зайцями»

Уривок з п’єси

Світло повільно гасне на сцені Проня до неї заходить Химка.

Химка: Та тут ще пiд брамою якийсь панич стоїть, я й забула... Чи пускати?

Проня: Та вiн, жених мiй... Голохвастов...

Постой, постой! Куди його вести? Такий мотлох у хатi... От шкандаль!

Проня сама.

Проня: (з одчаєм). Господи, чи все ж у мене на своїм мiсцi? Чи помодньому? Ой мамо моя, брансолета забула надiти! (Бiжить до шухляди й надiва). Чи шалю, чи мантилю? Не знаю, що менi бiльш до лиця?.. Або, може, й те й друге? Так! Нехай бачить! А книжки й нема! Коли треба, то як на злiсть! І, певно, знов занесла ота каторжна Химка до кухнi, щоб пироги на листках саджати! Ось, слава богу, знайшла якийсь кавалок... Все одно! Ху, господи, як у мене тiпається серце. Аж пукет по грудях скака!.. (Задумується, позираючи в дзеркало). Як би його прийняти: чи ходячи, чи стоячи, чи сидячи? Нi, краще лежачи, як i наша мадама в пенцiонi приймала свого любезного. (Бере книжку й лягає на диванi). Ей, Химко, проси!

Химка: Чого просити?

Проня: Панича клич!

Химка: Так би й казали! (Пiшла).

Голохвостий i Проня.

Голохвостий: (входить тонно; у шляпi, рукавичках i при паличцi: тує части        руку об руку). Честь iмею, за великое щастя, одрикамендуватись                    у собственнiм вашiм дому!

Проня мовчить.

Нiкого нету! Нi, Проня Прокоповна тут! (Одкашлює). Мой найнижчий поклон тому, хто в цьому дому, а перед усього вам, Проню Прокоповно! (Одкашлює дужче). Горю, палаю од щастя i такого разного, милая мамзеля, што виджу вас на собственнiм полу... виджу вас на собственнiм полу...

Проня: (скинувши очi). Ах, це ви? Бонджур! А я так зачиталась! Мерси, што прийшли...

Голохвостий:  Пардон! Нету лi iногда тут огню, бо я своего забил!

Проня: Химко! Химко! Падай вагню!

Химка виходить з повною покришкою жару.

Проня: Ти б iще цiлий вiхоть принесла! Сiрникiв подай!

Химка: Так i казали б, а то «вагню»...

Голохвостий: Не безпокойтесь, пардон, я с етой самой покришки. Звольте!              Закурiть!

Проня закурює, Голохвостий курить i озирається

.

Проня: Ваша папiроска шкварчить.

Голохвостий: Ето в груде моей-с!

Проня: Чого?

Голохвостий: Од любви!

Проня: Ах, што ви!

Голохвостий: То есть тут у нутре у меня такая стремительность до вас,           Проню Прокоповно, што хоч крозь огонь готов пройтить!

Проня: Ах, ето ви кавалерськi надсмешки... Может, по кому другому; у               вас стольки баришень...

Голохвостий: Вто ви пущаете критику; я своеї душi, Проню Прокоповно, не     покину лиш би где. Разве-хiба там, где ваша душа, — i больше в     нiкоторому месте.

Проня: А ви знаете уже, яка моя душа?

Голохвостий: Ах, Проню Прокоповно, не рвiть меня как пуклю! Потому                  вiдiте, какой я погiбший есть человiк.

Проня: Чого ж погiбший?

Голохвостий: Потому здесь у меня (показує на серце) такое смертельное                   воспаленiе завелось, што аж шипить!

Проня: Когда б заглянуть можна було вам у серце.

Голохвостий: То ви би там увидiлi, што золотими словянськими буквами                 написано: Проня Прокоповна Серкова. Ах, но ежелi б золотой                       ключ од вашого серца та лежав у моей душi у карманi, вот би я                     бил щасливий! Я би кожну минуту одмикав ваше серце i смотрел       би; не мився б, не помадився б, не пив, даже не курив би по три                  днi, та всьо б смотрев би!

Проня: Ах, когда б же тому було правда?

Голохвостий: Да пущай меня аладябль скорчить, когда, значить, брешує                 (Стає навколiшки). В груде моей Визувiй так i клекотить!                          Рiшайте судьбу мою нещасную: прошу у вас руку й серце!

Проня: Ой, мамо моя! Я так стривожена... так сталось несподьовано... я...       я... вас, ви знаете.., чи ви мене не обманюете, чи любите? Я ще                    молода... не знаюсь у цiм дiлi...

Голохвостий: Ви не верите? Так знайте ж, що я решiтельно нiкого не любив,       не люблю i не любитиму, окромя вас! Без вас мiне не жити на                    свете. Да еслi б я любив так Братську iкону, то мiня б янголи                        взяли живим на небо!

Проня: Так дуже любите? (Схиляється до його).

Голохвостий: То есть говорю вам — кипяток!

Проня: Ой страшно!

Голохвостий: Не безпокойтесь... обхожденiе понiмаю...

Проня: І я вас дуже люблю! Душка мой! (дає руку i цiлуе його). Я                         согласна... буть вашою половиною. От только спросить                    благословення…

Голохвостий хоче встати, але Проня задержує.

              Ні, стійте!