Вступ. 1. Антологiчний аспект

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 5Следующая ⇒

Фiлософiя творчостi, творчого процесу Грушевского М. С.

Зміст

Вступ 3

1. Антологiчний аспект 4

2. Гносеологiчний аспект 5

3. Аксiологiчний аспект 7

Висновки 9

Список літератури 10

Вступ

Кожне покоління, кожна нація пишається своїми видатними людьми. Саме завдяки їм, висоті їхніх звершень залишаються в історії народи, що цього гідні. Видатні особистості — немов камертон свого часу: вони задають тональність життя суспільства, постійно підіймають планку суспільних діянь і прагнень. Саме таким і лишився в нашій історії великий син України, історик і державотворець Михайло Сергійович Грушевский. Науково-організаційну, редакторську, викладацьку, дослідницьку роботу М. Грушевський успішно поєднував із політичною діяльністю.

М. Грушевського порівнюють із Феніксом, що відродився з попелу після десятиліття заборон, перекручень, фальсифікацій. Вчений світового рівня, творча спадщина якого вражає своїм тематичним діапазоном, енциклопедичністю, фундаментальністю, перший фактичний президент України, М. Грушевський належав до тих видатних особистостей, які сповна пізнали велич й насолоду тріумфу i гіркоту поразки, але до кінця залишилися вірними ідеї усього життя.

1. Антологiчний аспект

Осмислення творчості М. Грушевського (1866—1934 рр. ) — видатного українського вченого, історика та громадсько-політичного і державного діяча, засвідчило про неабиякий інтерес дослідників до його історико-літературного доробку. Багатотомна «Історія української літератури» М. Грушевського є унікальним явищем у вітчизняній і світовій науці.

На підставі документальних відомостей автор широкоаспектно проаналізував український літературний процес з давніх часів до першої половини ХVІІ століття, застосувавши при цьому нетрадиційну методику викладу матеріалу і нову періодизацію. Твір заслуговує на особливу увагу. Цей фундаментальний твір, безсумнівно, є одним з найвизначнішим дослідженням у вітчизняній філологічній науці. Заслуга вченого полягає у виробленні нової концепції історії української літератури та застосуванні нетрадиційної періодизації в літературознавчому процесі України від початків словесності до XVII ст., що виявилось тісно пов'язаним з національно-культурним відродженням країни [4].

Однією з перших літературних спроб Грушевського-гімназиста стало оповідання «Бехаль-Джугур» про визвольну боротьбу арабів Судану з англійськими колонізаторами. Про оповідання схвально відгукнувся Іван Нечуй-Левицький і навіть надрукував його у львівській газеті «Діло».

Перше десятиріччя нового, XX століття внесло корективи в творче життя М. С. Грушевського. Певна демократизація всіх сфер життя в країні під впливом буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр. відкрила вченому можливість відвідувати багато міст Лівобережної, Слобідської та Південної України і розширити науково-організаційну діяльність. У роки, сповнені тривалої політичної боротьби і організаторської діяльності, М. С. Грушевський не забуває про популяризацію наукових знань. У 1907 р. він видав книгу «Про старі часи на Україні», де в популярній формі виклав основні події історичного минулого українського народу[6, 291-293].

В 1907 р. М. Грушевський організував і очолив Українське Наукове Товариство у Києві. В 1908, продовжуючи свою політичну діяльність, став одним з ініціаторів створення і головою Товариства Українських Поступівців, яке об'єднало більшість українських партій та національно-громадських організацій. В цей період Грушевський видав ряд публікацій щодо українського питання – «З біжучої хвилі» (1906 р. ), «Визволення Росії і українське питання» (1907 р. ), «Наша політика» (1911 р. ), «Вільна Україна» (1917 р. ) [9, 36].

Грушевський - автор понад 2 тис. наукових праць: «Історія України-Руси» (т. І-10, в 13 книгах, 1898-1937 рр. ), «Нарис історії українського народу» (1904 р. ), «Ілюстрована історія України» (1911 р. ), «Початки громадянства» (1921 р. ), «Історія української літератури» (т. 1-5, 1923-27 рр. ) та багато інших. Він також один з редакторів багатотомного видання документів «Джерела до історії України».

Проте у виборі життєвого шляху М. Грушевський надав перевагу не літературі, а науці. Закінчивши тіфліську гімназію в 1885 р., він вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира, де навчався у професора Володимира Антоновича. Під його керівництвом були підготовлені роботи про південноруські замки першої половини XVI ст. та «Історія Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV століття», яка була удостоєна золотої медалі.

⇐ Предыдущая 123 4 5 Следующая ⇒