Вступ. суспільногожиття

Вступ

Політика і мораль — важливіскладникижиття будь-якоголюдськогосуспільства. Політика, щопрагнедосягненнясвоїхцілей, не можеобійтися без такого значноговнутрішнього регулятора людськоїповедінки, як мораль, і тому змушенаапелювати до морального почуттямільйонів людей, використовуючийого втійчиіншіймірі.

В такійситуаціїможливіспробипідкоритисобі мораль, перетворитиїї на служницюполітики, надатиїйформи, неспроможноїзабезпечитивласнийсуверенітет.

Перетворюючись на служницюполітики, виправдовуючивсіїї не завждисумісні з людяністю й порядністюхитросплетіння, мораль переживаєситуаціюсамовтрати, само-зникнення. Вона перестає бути мораллю у власномурозумінніцього слова й примушенаплентатися в охвістіполітики, погоджуючись на все нові й новісаморуйнівні для неї поступки.

В цьомувипадку мораль втрачає свою самодостатність, стаючилишеопераційно-технічнимпсихологічнимзасобомутіленняполітичнихцілей, яківиступають як щосьвід початку вище, ніж мораль, диктуютьїйзакони, підкоряютьїїсобі.

Мораль, таким чином, постає тут не якоюсьсамоцінністю, а лишесутотехнічним, підпорядкованим моментом політичноїдіяльності. Через це вона не можебільшеоберігатиіндивіда й масивіддійаморальних. Питання про добро і зло вирішуєтьсявіднині не в категоріяхморальноїсвідомості, а виключно в категоріяхполітичноїдоцільності, стаютьїїчастковим моментом. Політичнадоцільністьпередбачає: все, щосприяєдосягненнюполітичної мети, — є благо, все, щоцьомуперешкоджає, — є зло. Політична мета починаєвиправдовуватиполітичнізасоби.

Мораль цілкомрозчиняється в політиці й зникає як самостійний феномен суспільногожиття, витруюючисьпропагандистськимапаратомізсвідомості людей. Моральніоцінки будь-якогоявищаскрізьзамінюютьсяоцінкамиполітичними. Політика, торжествуючи свою перемогу над мораллю, вважає (й не без підстави), щоостання є лишеїїчастиною, причомупідлеглою, яка не має права судитиціле.

Політизована мораль, як свідчитьдосвідісторії, незміннопризводить до аморальноїполітики, щоґрунтується на духовнійзалежності та аморальності широких мас людей, котрідобровільноабо з примусу помінялиморальнінорми на політичнінастановлення поточного моменту.

2. Питанняможливостіспіввідношенняполітики та моралі

Питання про пріоритетполітикичиморалірозв'язувалосяпротягомусієїісторіїлюдства і, як правило, на користьполітики. Зміцністюпередсудузакріпилосяуявлення про те, що до політики мало застосовніморальнікритерії, а політик, котрийкеруєтьсяморальними нормами, наперед прирікає себе на невдачу. В цьомуположенні є певнийелементістини. Справді, в ходідосягненняпоставленої мети політик, котрий не гребує будь-якимипорушеннями норм моралі, абсолютно вільнийвнутрішньо у виборізасобів, щозабезпечуютьнайкоротший шлях до мети, й, можливо, легко досягнеїї, на відмінувідсвогоморальнішого конкурента, обплутаного, з точки зорупринципового «амораліста» відполітики, всілякими «хибними» догмами добра та людяності.

В той же час мета, досягнутазасобамиганебними й огидними, переживаєпроцесвнутрішньогоморальногопереродження, навітьякщопочаткове й була справедливою. Вона немовбинесе в собіпогануспадковістьзасобів, перетворюючисьізбезпосередньогоідеалу добра на йогоабстрактний знак, мертвий фетиш, щовимагаєнових і нових жертв.

Стаючислужницеюполітики, мораль чинить акт історичногосамогубства, і якщоще й залишається в змістіполітики, то тільки на правах своєрідних правил внутрішньогорозпорядку у внутрішньогруповихстосункахміж «своїми», правил, яківиступаютьскорішеумовними й постійнопорушуваними регуляторами й орієнтирами «внутрішньовидової» боротьби.

Ціжалюгіднірешткиморалівирізняються завидною гнучкістю, що доходить до абсолютноїаморальності. Виникає чиста етикаобставин і ситуацій, щоцілкомзливається з доцільністю й животієлише як слабкепсихологічневиправдання. При цьому мораль до рештивтрачаєскільки-небудьвирішальну роль у регулюванніповедінкиособистостей, соціальнихгруп, класів, суспільства в цілому.

Мораль не може бути засобомдосягнення будь-якихполітичнихцілей, навпаки, самеполітикамає бути засобомдосягненняідеалівморалі як мети. В гуманному й демократичному суспільстві не політикадиктуєумовиморалі, а саме мораль визначаєцілі, методи й характер політики. Так створюютьсяумови для порятункулюдствавід катастроф ядерного віку, досягненнягромадянського миру, зняттязапеклостіідейноїборотьби в суспільстві. Аморальна ж політика неминуче виховуєаморальнімаси, формуєаморальністосункисеред людей, відтворюєнайгіршілюдськіриси.

3. Мораль і політика як соціальнірегулятори

суспільногожиття

Мораль і політикавідносять до найбільшранніхсоціальнихрегуляторівсуспільногожиття. Зближуєїх те, що і та і іншавідносяться до сферисоціальноговибору, тому достатньорухомі та мінливі. Їхзмістзумовленийвпливомбагатьохфакторів, починаючивідісторичних і соціокультурних і закінчуючисуб’єктивимиуявленнями і випадками.

Мораль і політика – ценормативнірегуляторижиттєдіяльностііндивідів. Впорядкуванняповедінки людей здійснюється за допомогоюморальних і політико-правових норм (загальних правил, еталонів, взірцівповедінки), які є загальнообов’язковими для всіх людей. Однакморальні та політичнінормирозрізняються способом формування і засобамиреалізації.

Низька мораль «низів», розбещеність народу аморальною політикою неминуче породжуютьсерйозніперепони на шляху найсміливішихреформаторськихпланів «верхів», оскільки будь-якіпланикерівниківвиконуютьсямільйонамипростих людей, котріволодіютьпевнимрівнемморалі (совістю, почуттямобов'язку, порядністю і т. д. ). Наша країна, прокламуючисьогодніідеалигуманізму й демократії, не можерозраховувати на ефективністьсвоєїекологічної, соціальної й правовоїполітики без багаторічної, важкої, але життєвонеобхідноїроботизадлявихованнявсіхгромадян і прищепленняїмелементарноїчесності, совісності й порядності.

Безпостійногокультивуванняповаги до людськоїособистості та її прав, співчутливості до нещасних, самотніх та убогих, сорому за власнінепоряднівчинки, здатності до розумногосамообмеження, самокритичного погляду на власну персону неможливостворитицивілізованесуспільство. Тількиморальнеоновленняпорядізфундаментальнимиекономічними й політичними реформами спроможнезабезпечитинашійкраїніпристойнемісце в світовомуспівтоваристві, порятуватидалекосяжніпланиреконструкціїкраїнивідударів об рифидрімучогоегоїзму, підлоти, безсовісності, недбальства, лінощів, апатії, озлоблення й підозріливості.

Труднощі, якіпереживаєкраїна, все ж не перетворюютьлюдськуособистість на простуфункціюсуспільнихобставин, маріонеткупроцесів, щовідбуваються в суспільстві. Ціпроцеси за всієїїхньоїдраматичності не скасовують свободу людськоїособистості, не позбавляютьїїможливостівибору. Моральна активністьособистості — ценасампередсвобода вибирати: ту чиіншужиттєвупозицію, ту чиіншу систему моральнихцінностей, тічиіншіідеали.

Водночасвільнийвибірпередбачає й відповідальністьлюдини за всіможливісоціальнезначущінаслідки такого вибору. Не кожнаособистістьздатнавзяти на себе такувідповідальність. Іноділюдинанавітьзрікаєтьсясвободи, розраховуючизаразомпозбутися й відповідальності. Виникаєявищесвоєрідної «втечівідсвободи», коли індивідпрагнеобминути саму ситуацію морального вибору, намагаючисьперекластицейтягар на іншого.

Виносячикаральнийприсуд «застарілим» моральним нормам, вони виносилижорстокийприсуд і самим собі. Процесгуманізаціїнашогосуспільстванемислимий без пріоритетуморалі, законності й правопорядку, які не можуть бути принесені в офіруніякимкон'юнктурним, політичним та ідеологічнимміркуванням.

⇐ Предыдущая 1 2 345 Следующая ⇒