7. Притчі

1. Релігійно- політичні партії Палестини в період її зал. від Рим. Імперії

Саддукеї – еллінізована аристократія і вище дворянство, досить ліберальне і відкрите до іноземних впливів. Визнавали Тору, запереч, воскрес. мертвих, вічне блаженство для праведників і вічні муки для нечестивих, існув. ангелів і духів.

Фарисеї – вірили в потойбічне життя, майбутню відплату, в ангелів і духів, багато уваги звертали на зовн. прояви релігійності.

Зилоти – найрадикальніше крило фунд. налаштованих єврейських націоналістів. Виступали проти рим. панування і іуд. верхівки.

Сикарії – виражали інтереси обездолених соціальних шарів. Борці проти рим. панування.

2. Риси рел. вчення кумранської общини(ессеїв)

Спільне з христ.

- спільність майна в тих й інших;

- дуалізм

- баптизм (занурення, обмивання) ессеїв і хрещення в християн;

- благословення хліба й вина за спільною кумранською трапезою й християнська Євхаристія;

- есхатологічні сподівання кінця світу;

Відмінне

- у кум. текстах немає христ. догматів, як втілення Бога в Ісусові, спокута Їм первородного гріха людей, вчення про Трійцю

- кум. громада користувалася календарем, відмінним від іудейського.

- ессеї обгороджували себе від людей з фізичними недоліками

- ессеї обмежувалися віруванням у прийдешній прихід Месії, у той час як християнство пов'язане з вірою у прихід Месії - Христа, що вже відбувся.

4. Текст Агапія: я вважаю, що грец. текст написаний із суб’єк. точки зору, упереджено і з певним скептицизмом. А текст Агапія звучить більш невимушено і об’єктивно.

3. Філософські школи античності, які вплинули на формув. христ. віровчення

Стоїки – мета філософії – досягнення чеснот і щастя. Знання – інструмент досягнення блага. Етичний ідеал – життя мудреця, життя в злагоді з природою та розумом. Етика фаталізму.

Епікурейці – мета філософії – досягнення щастя людини. Щастя – у задоволенні. Вищим за будь-які тілесні втіхи є дух. спокій, який досягається розсудливістю та стриманістю. Щастя – стан атараксії.

Скептики – цінність теоретичних знань вимірюється впливом на життя людини та досягнення її щастя. Про властивості речей ми нічого не знаємо. Правильне ставлення до них – утримання від категоричних суджень.

Новопіфагорейці – числа та геометричні побудови – прототипи речей. Практикували аскетизм, магію, теургію.

Платоніки – положення про безумовну цінність світу речей. Сфера ідеал. буття – єдина гідна мета люд. прагнень. Досягнення добра, блага, а потім і щастя можливе на дух. рівні.

Неоплатоніки – позиція онтологічного геоцентризму. Думка тут спрямована саме на Божество, на ставлення до Нього світу і людини. Викор. поняття ‘усія’ і ‘іпостась’ для позначення сутності речей (самодостатньої та явної).

7. Притчі

Про сіяча: прийметься лише те зерно, яке посіяли в добрий грунт. Приживеться лише те слово, яке людина почула і зрозуміла.

Про кукіль: добре насіння-праведні, кукіль-сини лукавого, жнива-кінець віку, женці-ангели.

Про слухн. і неслух. сина: віра без діл мертва. Може, інколи не хочемо чогось робити, але робимо, бо так правильно.

Про таланти: кожному, хто має, дається йому тай додається, а хто не має-забереться від нього й те, що він має.

Про милосердного самарянина: ближній-той, хто чинить людині добро. Не залежно від національності і віросповідання.

Про багача: людина женеться за земними благами, не дбаючи про свою душу. А часто буває, що помирає багатий, не залишивши про себе доброї згадки.

Про заг. вівцю і заг. драхму: важлива кожна врятована душа, кожен навернутий грішник.

Про блудного сина: батько радіє, бо його син повернувся, Бог радіє, бо грішник який забув про духовність, повернувся і живе з Богом у серці.

Про несправедл. управителя: хто вірний в найменшому-і у великому вірний. Хто несправедливий в найменш. -і у великому несправедл.

Про митника і фарисея: кожен, хто підноситься, – буде понижений, хто ж понижається-той піднесеться.

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒