|
||||||||||||||||||||||||
ІМЕННИК. СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ІМЕННИКА. РОЗРЯДИ ІМЕННИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ. НАЗВИ ЗАГАЛЬНІ І ВЛАСНІ. НАЗВИ ІСТОТ І НАЗВИ НЕІСТОТІМЕННИК Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? (черговий, патріот, птеродактіль). Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це? , напр.: хто це? - вчений; що це? - картопля. СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ІМЕННИКА Основна синтаксична роль іменників - підмет ( Ми погомоніли трохи та й розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана ). Іменники можуть бути також:
РОЗРЯДИ ІМЕННИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ Серед іменників виділяються такі групи слів:
НАЗВИ ЗАГАЛЬНІ І ВЛАСНІ
Загальні іменники позначають предмети в цілому. Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи. НАЗВИ ІСТОТ І НАЗВИ НЕІСТОТ
Іменники, що називають істоти, відповідають на питання хто? У цю групу входять назви людей, імена, прізвища (балерина, професор, Сергій, Деміург, Макаров), назви птахів і тварин (соловей, кобила, свиня), назви міфологічних істот і літературних героїв (лісовик, Буратіно, русалка, Геракл), назви померлих (мрець, небіжчик), назви карт і шахових фігур (королева, валет). Іменники, що називають неістоти, відповідають на питання що? До цієї групи відносять всі інші іменники, тобто ті, що називають явища природи, неживі предмети, опредмечені дії та явища, абстрактні поняття (острів, група, будинок, питання), а також іменники, що позначають сукупності людей і тварин (юрба, армія, зграя, натовп).
|
||||||||||||||||||||||||
|