МВФ та її роль

Сот

Регулювання міжнародної торгівлі на міждержавному рівні, являє собою спільно прийняті урядами різних країн на основі компромісів домовленості (правові положення, норми, процедури, погоджені взаємні зобов'язання, рекомендації) в області економічної політики і практики, що відображають інтереси країн – учасниць. Регулювання спрямоване на створення визначених передумов, що сприяють подальшому розвитку світових зв'язків між зацікавленими державами, зокрема, шляхом досягнення стабільності і передбачуваності режиму доступу на ринку.

Основними напрямками всебічного регулювання світової торгівлі в сучасних умовах є наступні:

• створення зацікавленими державами договірно-правової основи торгово-економічних відносин, включаючи найважливіші принципи і норми;

• вироблення домовленостей щодо застосування на національному рівні комплексу торгово-політичних засобів впливу на світовому зв'язку, визначення рамок і можливостей використання окремих інструментів торгової політики;

• формування і подальший розвиток міжнародних інститутів, що сприяють досягненню домовленостей і вирішення спірних проблем, що виникають між країнами – учасницями, їхніми об'єднаннями й угрупуваннями;

• обмін інформацією і досвідом організації торгово-економічних зв'язків.

Тема даного реферату: «СОТ та її роль у регулюванні міжнародної торгівлі» - надзвичайно актуальна. У сучасному світі основна частина світових торгових відносин здійснюється під спостереженням міжнародних економічних організацій. Тим більше, що зараз Україна всіма силами прагне ввійти до складу Світової організації торгівлі.

Мета реферату – вивчити питання про нову міжнародну установу – СОТ, дослідити цілі і функції міжнародної економічної організації, що регулює світову торгівлю, розглянути її організаційну структуру, механізм прийняття рішень вже визначеними напрямками її діяльності.

Дана робота дає уявлення про складний міжнародний міждержавний механізм, на основі якого розвивалась міжнародна торгівля в попередні десятиліття і який в новій якості стає основою для розвитку міжнародного обміну товарами і послугами найближчі десятиліття. На базі цього міжнародного механізму побудовані і будуть будуватись торгово-політичні режими., що подавляється більшістю країн світу, вони вже зараз застосовуються в жорсткій формі до експорту і імпорту України.

1. Створення і діяльність СОТ

Світова організація торгівлі – це одна з наймолодших міжнародних організацій, яка є правонаступником Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). ГАТТ як міжнародна організація вже не існує, але існує угода ГАТТ, яка значно доповнена і вже не є основним законодавчим актом міжнародної торгівлі. СОТ почала діяти з січня 1995 року. ЇЇ створення – це результат важких і багатопланових міжнародних торгових переговорів, в яких брало участь 125 держав. Переговори, що проводились в рамках ГАТТ, отримали назву Уругвайський раунд (переговори були відкриті в місті Пунта-дель-Есте, Уругвай, у вересні 1986р., тому і отримали цю назву).

Ці переговори встановили своєрідний рекорд за своєю протяжністю (вересень 1986р. – грудень 1993р. ) і за широким колом питань, що стали предметом переговорів. Офіційно переговори були завершені на нараді країн-учасниць в місті Марракеше 15 квітня 1994 р. підписанням заключного акту, який відкрив для підписання угоду про установу СОТ.

Угода про СОТ і всі, що входять до неї домовленості передбачують, що країни-члени СОТ повинні були провести взаємні переговори про зниження бар”єрів в торгівлі товарами і послугами. Перечни этих обязательств также входят в качестве составной части в общий пакет договоренностей. Они составляют несколько десятков объемных томов и носят сугубо конкретный характер.

В своїй діяльності СОТ буде слідувати процедурній практиці і рішеннями прийнятими країнами-учасницями ГАТТ-1947. Стаття XI Угоди визначає, що в рамках СОТ буде продовжувати діяти прийнята ГАТТ-1947 система прийняття рішень шляхом консенсуса. У тих випадках, коли консенсус не може бути досягнутим, ршення можуть бути прийняті простим голосуванням, при чому кожна країна-учасниця має один голос.

СОТ має статус юридичної особи і користується всіма привілеями і імунітетами, що пропонуються спеціалізованою установою ООН. Бюджет СОТ (127 млн. швейцарських франків (приблизно 80 млн. дол. США)). затверджується Конференцією міністрів (Генеральною Радою) і формується з внесків країн-членів. Угода визначає, що в цій області СОТ буде продовжувати практику ГАТТ. В ГАТТ внесок кожної країни був пропорційний її частці в міжнародній торгівлі.

2. Мета і функції СОТ.

Світова організація торгівлі – це організаційний міждержавний механізм, мета якого забезпечити реалізацію правових документів, що утворилися в результаті Уругвайського раунду, створити базу для подальших переговорів у сфері міжнародної торгівлі товарами і послугами.

Моделлю, на основі якої створюється СОТ є ГАТТ, яка фактично протягом декількох десятиліть 1948-1994 рр. виконувала функції міжнародної торгової організаціїі. В угоді про створення СОТ говориться, що СОТ в своій діяльності буде керуватися рішеннями, процедурами і практикою ГАТТ.

Основною метою створення СОТ стала заміна старої, роздробленої системи ГАТТ новою, інтегрованою міжнародною організацією, наділеної повноваженнями для діючого проведення в життя принципів і правил міжнародної торгівлі, погоджених у ході торгових переговорів. Угода про установу СОТ зводить у єдину, підвідомчу цієї організації, систему всіх угод і домовленостей, досягнутих в результаті багатобічних торгових переговорів у рамках ГАТТ. З юридичної точки зору, практичне застосування результатів “уругвайського” раунду, з огляду на всю сукупність положень ГАТТ і, особливо, домовленостей “токійського” раунду, було б значно утруднене, якщо не неможливо. Тому учасниками переговорів було прийняте рішення про те, що всі домовленості, досягнуті в ході багатобічних торгових переговорів, є невід'ємною частиною Генеральної Угоди - а, отже, і СОТ - і країни, що беруть участь в Угоді, приймають на себе всі зобов'язання, що містяться в ньому.

Світова організація торгівлі є єдиною правовою й інституціональною основою світової торгівельної системи.

Система СОТ покликана виконувати наступні функції:

- вона діє як комплекс погоджених на багатобічній основі правил, що регулюють поводження урядів країн-членів у торгівлі. Власне кажучи, це правила поведінки держав і їхніх торгуючих суб'єктів на світових ринках;

- вона виконує роль форуму для торгових переговорів, спрямованих на лібералізацію торгівлі і забезпечення її більшої передбачуваності або шляхом відкриття національних ринків, або шляхом зміцнення і розширення самих правил;

- вона виконує роль міжнародного суду, що дозволяє урядам країн-членів СОТ дозволяти суперечки між собою.

На сьогодні СОТ налічує 144 члени, що охоплює понад 95 відсотків світової торгівлі та понад 85 відсотків населення світу.

3. Структура СОТ.

Організаційна структура СОТ визначена в ст. IV Угоди про створення СОТ. Вищим керівним органом СОТ є Конференція міністрів. Вона збирається не рідше одного разу в два роки, як правило, на рівні міністрів торгівлі чи іноземних справ країн-учасниць СОТ. Конференція має повноваження приймати рішення по найбільш принципових питаннях, наприклад, що стосується нових раундів багатобічних переговорів.

Поточне керування діяльністю і спостереження за дією угоди і міністерських рішень здійснює Генеральна рада. Вона збирається кілька разів у рік у Женеві. Як правило, у Генеральну раду входять посли чи голови представництв членів СОТ. У функції Генеральної ради також входить дозвіл торгових суперечок між країнами-учасницями СОТ і проведення періодичних оглядів їхньої торгової політики.

Генеральна рада контролює діяльність підлеглих органів:

- Ради по торгівлі товарами, що здійснює спостереження за виконанням Генеральної угоди про торгівлю товарами. Вона керує діяльністю 14 комітетів, що займаються контролем за дотриманням принципів СОТ й угод ГАТТ – 1994 по найважливіших напрямках діяльності СОТ в сфері торгівлі товарами.

- Ради по торгівлі послугами, що здійснює спостереження за виконанням Генеральної угоди про торгівлю послугами;, а також надає допомогу групам переговорів з таких питань, як базові телекомунікації, пересування фізичних осіб, послуги по морських перевезеннях. Вона має у своєму склад Комітет з торгівлі фінансовими послугами і Робочою групою по професійних послугах.

- Ради по інтелектуальній власності, що здійснює спостереження за виконанням Угоди про торгові аспекти прав інтелектуальної власності. Вона займається також питаннями, зв'язаними з запобіганням конфліктів, зв'язаних з міжнародною торгівлею підробленими товарами.

Крім перерахованих вище органів, у складі СОТ діють робочі й експертні групи і спеціалізовані комітети. Їхні функції полягають у розгляді питань виконання окремих частин багатосторонніх угод, а також інших питань, що представляють інтерес для країн-учасниць, наприклад, що стосується правил конкуренції, інвестицій, дії регіональних торгових угод, торгових аспектів захисту навколишнього середовища і прийому нових членів.

1. Як можна пояснити парадокс леотьєва

Суть " парадоксу Леонтьева": відносний надлишок капіталу в США не

позначався на їхній зовнішній торгівлі — США експортували більш

трудомістку і менш капіталомістку порівняно з імпортованою продукцію.

Згідно з концепцією В. Леонтьева, у виробничому процесі беруть участь

чотири фактори: кваліфікована праця, некваліфікована праця, капітал і

земля. Наявність надлишку висококваліфікованої робочої сили сприяє

експорту товарів, виготовлених нею.

Сам Леонтьев та інші економісти робили численні спроби пояснити цей парадокс. У 1956 р. Леонтьев повторив свої розрахунки, використовуючи дані за 1951 p., який був роком завершення післявоєнного відновлення економіки США. Американський експорт знову виявився менш капіталомістким порівняно з американським імпортом, але лише на 6 %. Для 1962 р. результат був ще парадоксальнішим: американський експорт виявився на 27 % менш капіталомістким порівняно з імпортом. Аналіз експортно-імпортних операцій Японії за 1959 р. показав, що Японія, яка у 50-ті pp. була праценадлишковою країною, експортує капіталомісткі та імпортує працемісткі товари. Індія, яка має надлишок робочої сили, експортувала, за опублікованими у 1962 р. даними, у цілому працемісткі товари, але її експорт у США був капіталомісткішим. Отже, незважаючи на відмінності у техніці розрахунків, усі дослідження в основному підтвердили наявність парадокса Леонтьева, вчені почали вводити в модель Хекшера — Оліна й інші, крім капіталу та праці, фактори виробництва, такі як технологія, кваліфікація робочої сили.

Наприклад, один і той самий продукт може вироблятися на основі різної технології — з високими затратами праці або капіталу, іншими словами, він може бути працемістким у праценадлишковій країні та капіталомістким — у капіталонадлишковій країні. США виробляють пшеницю капіталомістким способом (високий рівень механоозброєності праці) завдяки надлишку дешевого капіталу відносно трудових ресурсів. В Україні та ж пшениця виробляється з використанням меншої кількості машин, тому що держава має багато дешевих трудових ресурсів. Той факт, що продукція може вироблятися різними методами, є одним із пояснень парадокса Леонтьева.

Необхідність введення кваліфікованої праці як самостійного фактора виробництва була доведена американським вченим Дональдом Кісінгом (Donald Keesing). У дослідженні, опублікованому у 1966 p., він дійшов висновку, що характер та напрямок міжнародної торгівлі для групи готових виробів визначаються надлишком кваліфікованої та некваліфікованої праці. За основу для розроблення теорії він взяв дані перепису населення США 1960 p. Робоча сила у досліджуваних галузях промисловості була поділена на 7 груп залежно від кваліфікації, починаючи від " вчених та інженерів" та закінчуючи " некваліфікованими робітниками". Підрахунки Кісінга показали високий рівень " кваліфікаційної насиченості" товарів, які експортуються із США, порівняно з рівнем імпортних товарів. Професійна підготовка та освіта потребують капітальних вкладень, які не виявляються у традиційних показниках капіталу, включаючи тільки вартість обладнання та конструкцій. Якщо трохи змінити теорію Хекшера — Оліна, врахувавши різноманітні групи робочої сили та капіталу, вкладеного у підготовку цих груп, теорія співвідношення факторів виробництва залишається правильною. В експорті США відображається вища частка праці спеціалістів, наприклад, вчених та інженерів, отже, США використовують свої надлишкові фактори виробництва, а саме капітал, вкладений у підготовку цих груп. Імпорт США виробляється низькокваліфікованою робочою силою. Той факт, що робоча сила не є однорідним товаром, є ще одним поясненням парадокса Леонтьева.

Наступним поясненням парадокса Леонтьева є те, що США імпортують значну кількість сировини, видобування якої вимагає значних затрат капіталу. Якщо американські експортні товари потребують значної кількості такої сировини, це робить експорт США капіталомістким. Американець Джеймс Хартіген (James Hartigan) повторив розрахунки Леонтьева на базі даних тих самих років, але виключив галузі, які значною мірою залежать від капіталомісткої сировини. Результати показали, що парадокс зник, теорія Хекшера — Оліна виявилася справедливою.

Ще одне пояснення парадокса Леонтьева у 1971 р. дав американський економіст Роберт Белдвін (R. Baldwin), який врахував існування американського імпортного тарифу. Цей тариф вводився для того, щоб захистити від іноземної конкуренції працемісткі галузі американської промисловості, перешкоджаючи тим самим імпорту працемістких товарів. Перерахунки, зроблені Белдвіном, показали, що відміна тарифів зменшує ефект парадокса Леонтьева на 5 %, але не скасовує його зовсім.

МВФ та її роль

Міжнаро́ дний валю́ тний фонд, МВФ (англійською IMF) — спеціальне агентство Організації Об'єднаних Націй (ООН), засноване 28-ма державами[1], з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Має 187 країн-членів.

Основні функції МВФ

сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці

розширення світової торгівлі

кредитування

стабілізація грошових обмінних курсів

Офіційні цілі МВФ

«сприяти міжнародній співпраці в валютно-фінансовій сфері»;

«сприяти розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі» в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів;

«забезпечити стабільність валют, підтримувати упорядковані співвідношення валютної системи серед держав-членів» і не допускати «знецінення валют з метою отримання конкурентних переваг»;

надавати допомогу в створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами, а також в ліквідації валютних обмежень;

тимчасово надавати державам-членам засоби в іноземній валюті, з метою «виправлення порушення рівноваги їх платіжного балансу».

Вищий керівний орган МВФ — Рада керуючих (Board of Governors), в якій кожна країна-член представлена керуючим і його заступником. Зазвичай це міністри фінансів або керівники центральних банків. До повноважень Ради належить — вирішення ключових питань діяльності Фонду: внесення змін до Статей Угоди, прийняття і виключення країн-членів, визначення і перегляд їх часток в капіталі, вибори виконавчих директорів. Керуючі збираються на сесії зазвичай один раз на рік, але можуть проводити засідання, а також голосувати через пошту в будь-який час.

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 7 8 9 10 1112