«Відлига» (1953 – 1964 рр.)

План:

1. М. Хрущов. Лібералізація суспільно-політичного життя.

2. Спроби економічних реформ.

3. Зміни у зовнішній політиці.

Навчально-методичний комплекс:

1 Т. В. Ладиченко. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. К., «Видавництво А. С. К. » 2003 р. стор. 145 – 151.

2 Я. М. Бердичівський, Т. В. Ладиченко, І. Я. Щупак. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. Запоріжжя. Прем’єр. 2004 р. стор. 150 – 156.

Тип уроку: комбінований.

1. М. Хрущов. Лібералізація суспільно-політичного життя.

Термін «відлига» означає потепління у політичному житті країни. Згодом відлигою почали називати епоху, пов’язану з перебуванням при владі М. Хрущова.

Після ХХ з’їзду КПРС в СРСР сталися значні зміни в суспільно-політичному житті, цей процес іще називають процесом десталінізації.

У широкому розумінні десталінізація – це відхід від крайніх проявів «класичного» сталінізму в усіх сферах життя – політичній, економічній, духовній.

У вузькому розумінні десталінізація – це критика культу особи. Більшість дослідників уважає, що процес десталанізації можна переділити на три етапи.

1 етап: 1953 р. – початок 1956 р.

Через три місяці після смерті Сталіна було оголошено перші амністії ув’язненим до 5 років, яких було засуджено за посадові та господарські злочини, неповнолітнім (до 18 років), жінкам, котрі мали дітей віком до 10 років.

Рідше згадувалось ім’я Сталіна у пресі, офіційних документах. А у вересні 1953 р. було ліквідовано інструмент масових чисток і терору – військові трибунали військ МВС і Особливу нараду МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання, ув’язнення.

2 етап десталінізації проходив під знаком ХХ з’їзду КПРС (1956-1961 рр)

1956 р.

У лютому 1956 р. у Москві відбувся ХХ з’їзд КПРС. Після виконання порядку денного зїзду М. Хрущов виступив із закритою доповіддю « Про культ особи і його наслідки ».

У своєму виступі новий лідер партії вперше обнародував численні факти зловживань владою за часів Сталіна, фальсифікацій ряду судових справ стосовно партійних, військових, наукових кадрів.

Доповідь не була аналітичною, причини виникнення сталінізму не аналізувались.

Текст доповіді майже відразу став відомим за кордоном (в СРСР він був оприлюднений тільки у 1989 р. ).

У червні 1956 р. була опублікована постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи і його наслідків», що встановлювала офіційні межі критики культу особи і повинна була протидіяти небезпеці її поширення на партію і соціалістичний лад.

Поглиблювалась лібералізація суспільного життя.

Лібералізація (політична) – політичний курс, спрямований на відхід від тоталітарних і авторитарних методів управління, розширення демократичних прав і свобод громадян.

Повну реабілітацію одержали керівники партії й держави, воєначальники, письменники, зокрема українські Е. Блакитний, В. Чумак, І. Микитенко, драматург М. Куліш, кінорежисер О. Довженко. Поступово з місць ув’язнення було випущено й реабілітовано сотні тисяч простих громадян – жертв масових репресій 30-50-х рр..

1957 р.

У 1957 р. було поновлено Чечено-Інгуську, Кабардино-Балкарську, Калмицьку, Карачаєво-Черкеську АСРР,

Політика лібералізації викликала опір більшості членів Президії ЦК КПРС (Маленков, Молотов, Каганович та ін.. ). Вони здійснили спробу усунути Хрущова від влади (1957 р. ), але спроба не вдалася (Хрущова підтримали силові міністри). Таким чином боротьба за владу в кремлівській верхівці закінчилася перемогою Хрущова. Американський журнал «Таймс» назвав його в 1957 р. « Людиною року ».

3-й етап десталінізації – осінь 1961 р. – осінь 1964 р., пов'язаний із ХХІІ з’їздом КПРС, на якому з новою силою прозвучала критика культу особи. На ньому йшлося про активних помічників Сталіна: Молотова, Кагановича, Малюнкова, Ворошилова. На думку Хрущова, вони несли особисту відповідальність за численні масові репресії та за інші зловживання владою.

Наприкінці жовтня 1961 р. делегати ХХІІ з’їзду партії одностайно погодилися на винесення саркофагу з труною Сталіна з мавзолею на Красній площі. Наступним кроком стало зняття пам’ятників Сталіну, закривались і перейменовувались музеї, фабрики, заводи, колгоспи, які були названі ім’ям Сталіна; Сталінську область було перейменовано в Донецьку, а місто Сталіно – в Донецьк.

Але процес десталінізації провадився непослідовно і мав дещо обмежений характер.

Лібералізація торкнулася й інших аспектів життя СРСР.

У Москві в 1957 р. відбувся УІ Всесвітній фестиваль молоді і студентів, розпочали свою роботу міжнародні московські кінофестивалі, було відновлено іноземний туризм, країна стала більш відкритою світові.

Поновилося видання журналу «Иностранная литература», радянські читачі дістали можливість ширше ознайомитись із світовим літературним процесом.

Вражаючими були досягнення СРСР у науці й техніці. 4 жовтня 1957 р. було запущено перший штучний супутник Землі, 5 грудня спущено на воду перший у світі атомний криголам «Ленін», створено найпотужніший у світі синхрофазотрон. 12 квітня 1961 р. космонавт Ю. Гагарін на космічному кораблі « Схід - 1 » уперше в світі облетів земну кулю.

Незважаючи на протиріччя та обмеженість, лібералізація суспільно-політичного життя стала помітним явищем у розвитку Радянського Союзу і торкнулася більшості країн світу.

2. Спроби економічних реформ.

Із 1957 року почали здійснюватися реформи в економіці СРСР.

У промисловості:

- ліквідовано галузеві міністерства і створено територіальні органи управління промисловістю – раднаргоспи (загалом 105);

- розширено права республіканських і місцевих органів влади щодо управління галузями легкої та переробної промисловості;

- за п’ятирічним планом і планом семирічки пріоритет відводився галузям промисловості групи «Б» (виробництво товарів широкого вжитку) зі сповільненням темпів розвитку галузей групи «А» (виробництво засобів виробництва).

У сільському господарстві:

- реорганізовано систему МТС (машино-тракторні станції) у РТС (ремонтно-тракторні станції), сільськогосподарську техніку МТС продано колгоспам;

- підвищено закупівельні ціни на продукцію сільськогосподарського виробництва (особливо на зернові та продукти тваринництва);

- ліквідовано трудодні, введено грошову оплату праці;

- сільському населенню видано паспорти;

- здійснено спробу реалізації трьох «надпрограм М. Хрущова»:

а) освоєння цілинних і перелогових земель;

б) «кукурудзяна та горохова епопея»;

в) «м’ясна кампанія».

- вжито заходів по укрупненню колгоспів для створення великих колгоспних

господарств.

У соціальній сфері:

- збільшено капіталовкладення у житлове будівництво, запроваджено панельне

та блочне будівництво;

- проведено пенсійну реформу 1956 р., яка забезпечила зростання доходів

пенсіонерів у 2 рази, інвалідів – в 1, 5 раза;

- скорочено робочий день до 7 годин, на підземних і шкідливих роботах – 6 год.

- підвищено заробітну платню робітникам і службовцям;

- здійснено реформу освіти в СРСР 1958 р., що супроводжувалося збільшенням

капіталовкладень у цю сферу та зростанням оплати праці вчителів;

Запроваджувалася загальна обов’язкова 8-річна освіта, створювалася єдина

мережа ПТУ з терміном навчання від 1 до 3 років.

- пенсійний вік знижено для жінок до 55 років, для чоловіків до 60 років.

- робітники дістали право звільнятися з роботи за власним бажанням,

повідомивши про своє рішення адміністрацію за 2 тижні;

- з 1964 р. колгоспники отримали право на щорічну відпустку та пенсійне

забезпечення;

- збільшено тривалість щорічної відпустки та відпустки для жінок із догляду за

дитиною та ін..

Наслідки реформ.

У промисловості призвели до розриву економічних зв’язків між підприємствами однієї галузі, зростання дефіцитів.

У с/г – покращення матеріального рівня життя колгоспників, проте хрущовські над програми зазнали краху:

а) освоєння цілинних і перелогових земель;

Цілинна програма, у ході якої намічалося освоїти понад 40 млн. га неораних земель у Казахстані, Західному Сибіру, на Уралі і за рахунок цього різко збільшити виробництво зерна, не була реалізована так як запланована. Це сталося внаслідок непродуманих методів, а також нереальних термінів і масштабів освоєння цілинних земель.

б) «кукурудзяна та горохова епопея»;

Повсюдно віддавався пріоритет вирощуванню кукурудзи і гороху, що призвело до 10-кратного розширення їхніх посівів. Політика насильницького впровадження цих культур (кукурудзу змушували вирощувати навіть в Архангельській області) не вирішила кормової проблеми, крім того знизила врожайність зернових за 5-7 років у два рази.

в) «м’ясна кампанія».

Спроби наздогнати США по виробництву м’яса, молока, олії до 1960 р. зазнали краху. Виконуючи нереальне завдання по збільшенню виробництва м’яса в 3, 5 рази, під ніж пустили краще поголів’я худоби, що до того ж, незаконно вилучалося в населення.

З 1962 р. СРСР розпочав масові закупки зерна та інших видів с/г продукції за кордоном.

Найбільш позитивні наслідки мали реформи у соціальній сфері, що призвели до реального підвищення життєвого рівня трудящих, хоча гострота житлової проблеми залишалася.

3. Зміни у зовнішній політиці.

Зовнішньополітична доктрина СРСР була сформульована в 1956 р. Вона містила в собі два основних принципи:

- необхідність мирного співіснування держав з різним політичним і суспільним ладом;

- визнання багатоваріантності шляхів побудови соціалізму з одночасним підтвердженням як головного – принципу пролетарського інтернаціоналізму.

Під пролетарським інтернаціоналізмом радянське керівництво розуміло практично безоплатну допомогу міжнародному комуністичному і національно-визвольному руху, а також соціалістичним країнам – з негласним правом втручатися в їхні внутрішні справи. Йшлося про поширення контролю з боку СРСР на території величезних регіонів.

У 1955 р. СРСР установив дипломатичні відносини з ФРН, підписав державний договір з Австрією.

У 1956 р. СРСР оголосив про припинення стану війни з Японією.

Відносини зі США. У роки ядерного протистояння СРСР і США намагалися робити перші кроки назустріч одне одному. У 1958 р. були укладені угоди зі США про співробітництво у сфері економіки і культури; почали здійснюватися обміни делегаціями вчених, діячів культури. У 1959 р. відбувся перший в історії візит лідера СРСР у США. Зустрічі М. Хрущова з президентом США Д. Ейзенхауером мали конструктивний характер. Однак переговори на вищому рівні не поклали край «холодній війні». Обидві країни і надалі прагнули домінувати у світі.

У 1961 р. СРСР забезпечив зведення Берлінської стіни, що вкрай негативно позначилась на міжнародній обстановці. А в 1962 р., під час Карибської кризи, світ опинився на межі глобальної війни. Події біля берегів Куби переконливо показали безперспективність відкритої воєнної конфронтації між ядерними державами.

СРСР і країни східного блоку. У 1950-ті роки у світі посилювалося блокове протистояння. У відповідь на утворення в 1949 р. блоку НАТО в травні 1955 р. була створена Організація Варшавського Договору (ОВД ), у якій СРСР відігравав визначальну роль.

Відносини з країнами «третього світу». У 1950-1960-ті рр.. в умовах фактичного розпаду колоніальної системи увагу радянського керівництва привернули країни «третього світу», на які СРСР прагнув поширити свій вплив.

Значно поліпшилися відносини СРСР з Індією, Єгиптом, Індонезією, Бірмою, Туреччиною, Іраном. СРСР надавав цим країнам довгострокові кредити, брав участь у спорудженні промислових об’єктів, подавав іншу допомогу.

Рішення ХХ з’їзду КПРС відіграли негативну роль у відносинах з Китаєм. Китайське керівництво вороже поставилося до викриття культу особи Сталіна. Незабаром ідеологічні розбіжності було перенесено на міжнародні відносини.

Отже, зовнішня політика СРСР у роки «відлиги» характеризувалася значними змінами, вона стала більш відкритою й передбаченою.

⇐ Предыдущая 16 17 18 19 20 21 222324 25 Следующая ⇒