![]()
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1 Загальна частина 3
ВСТУП 3 1 Загальна частина 3 1. 1 Обґрунтування вибору теплотехнічного агрегату 3 2 Технологічна частина 5 2. 1 Технологічна схема виробництва 5 2. 2 Будова і принцип дії теплотехнічного агрегату 6 2. 3 Заходи з техніки безпеки 7 2. 4 Заходи з охорони навколишнього середовища 9 3 РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА 11 3. 1 Вихідні дані 11 3. 2 Розрахунок горіння палива 12 3. 3 Розрахунок продуктивності 16 3. 4 Конструктивний розрахунок 17 3. 5 Теплотехнічний розрахунок 18 3. 6 Аеродинамічний розрахунок 22 3. 7 Вибір вентиляторів і димососів 23 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 25
ВСТУП 1 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 1. 1 Обґрунтування вибору теплотехнічного агрегату Сушарки, що застосовують для сушіння керамічних виробів відрізняються великим різновидом типів і конструкцій. Для сушіння виробів стінової кераміки і дренажних труб використовують камерні і тунельні сушарки і лише в по одиноких випадках - радіаційно-конвективні. Керамічні плитки сушать майже виключно в щільових, роликових і стрічково-сітчастих сушарках і лише на деяких не реконструйованих заводах в тунельних сушилах. Процес сушіння керамічних виробів є найважливішою технологічною операцією, яка визначає якість виробу. Сушіння може бути природнім та штучним. Штучна сушка проходить в сушарках безперервної або періодичної дії. Камерні сушарки – періодичної дії та радіаційно-конвективні і тунельні - безперервної. Цикл сушіння в камерних сушарках складається з завантаження плитки – сирцю. В період загрузки і розгрузки камери не працюють. Також недоліками э нерівномірне сушіння і у них неможливо проводити висушування при змінній температурі. Тунельні сушарки в свою чергу відрізняються від камерних низкою переваг. Сушіння в них йде при встановленому режимі, без регулювання; створюються більш благополучні умови для сушіння – свіжо відпресована цегла – сирець потрапляє в середовище вологого с невеликою температурою теплоносія. По мірі висихання цегли – сирцю і проштовхування вагонеток до вивантажувального кінця цегла – сирець зустрічає теплоносій с більш високою температурою і менш насичений вологою, що знижує нерівномірність сушіння. Терміни сушіння в тунельних сушарках менше ніж в камерних. Однак це досягається лише при умові правильного підбору температури, вологості, швидкості і умов сушіння теплоносія, а також найбільш раціональне розміщення висушених виробів на вагонетки. В тунельних сушарках цеглу – сирець сушать за 12.. 50 годин при температурі теплоносія 50…80°С і більше, температура відпрацьованого теплоносія 25…40°С і витрата теплоносія на один тунель 3000…10000 м3/год., а режим сушіння в камерних сушарках: від 40 до 80 годин і більше, температура теплоносія, що подається – від 100 до 140°С, температура відпрацьованих газів – 40…50°С. Годинні витрати теплоносія залежить від розміру камери і строку сушіння і складає 1000…4000 м3 /1/.
2 ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА 2. 1Технологічна схема виробництва фасадних плиток
Рисунок 1 – Технологічна схема виробництва фасадних плиток
2. 2 Будова і принцип дії обладнання Радіаційно-конвективна сушарка – це агрегат безперервної дії. Застосовують їх для сушіння виробів пластичного формування (кислотостійких цегли і плиток, каналізаційних труб). Сушарка встановлюється на лінії, об'єднаної єдиним транспортним органом-роликовим конвеєром. Секція сушила представляє собою сушильну камеру тунельного типу, яка складається з металевого каркаса, фанерованого зовні сталевим листом, теплоізоляційної футеровки. Каркас сушарки встановлений на рамі роликового конвеєра, а в стінках передбачених отвори для роликів. Стіни сушарки товщиною в 250 мм викладені з пінодіатомітової цегли ПД-400 та шамотного легковаговика ШЛБ-0, 6. Під камери товщиною 200мм викладений з пінодіатомітової цегли ПД-400 і вистелений шамотом. Перекриттям служить металевий лист, на який покладені мінераловатні плити марки " 150", закриті кожухом. У стінках з обох сторін сушарки в шаховому порядку улаштування люки з дверцята для очищення поду. Сушарка забезпечена газовими пальниками, встановленими під сітчастим конвеєром із двох сторін в шаховому порядку. Сушилка1 обладнана системою для подачі гарячих газів від другої сушарки та відбору відпрацьованих газів. Падаючі колектора встановлюються під сіткою, а відбирають під перекриття. Кожен з колекторів має по чотири перфоровані трубчасті насадки, розташовані упоперек сушарки. Керамічні плитки, призначені для сушіння, транспортуються через сушарку сіткою. При цьому потоки продуктів горіння і гарячих пічних газів нагрівають вироби знизу вертикальними потоками, проникають у верхню частину сушарки і нагрівають стелю, який підігріває вироби зверху шляхом випромінювання. Таким чином вироби підігрівають одночасно знизу і зверху, що забезпечує рівномірну сушку.
Друга сушарка виконана аналогічна першій. Відрізняється сушарка конструкцією системи подачі теплоносія. В даній конструкції застосований радіаційним способом сушіння замість конвективного, при якому теплоносій (гарячі гази від печі) передає своє тепло виробам за допомогою 2-х колекторів, верхнього та нижнього. Для створення циркуляції повітря і відборів продуктів горіння в сушарці є колектор з двома перфорованими насадками, розташованими під перекриттям сушарки.
Рисунок 2 – Радіаційно-конвективна сушарка для сушіння керамічної плитки
2. 3 Заходи з техніки безпе Велика відповідальність при виконанні роботи по створенню на виробництві безпечних та здорових умов праці належить службі техніки безпеки. На виробництвах промислово - будівельних матеріалів робота техніки безпеки виконується у відповідності з типовим положенням, затвердженим Міністерством промисловості будівельних матеріалів. Основною задачею служби техніки безпеки є організація розробки и впровадження заходів, направлених на покращення і оздоровлення умов праці і ліквідацію промислового травматизму.
Техніка безпеки при роботі з радіаційно-конвективною сушаркою: в сушилах в якості теплоносія зазвичай використовують димові гази. Тому сушилка повинна працювати під розрідженням, при чому ступінь розрідження регулярно контролюють і показання записують до журналу. Крім того в тунелях і приміщеннях сушарок систематично відбирають проби повітря для визначення в ньому концентрації чадного та інших газів. В приміщеннях, де встановлені сушарки, організовують відповідну загально обмінну вентиляцію і природній повітрообмінник шляхом встановлення фрамуг у віконні отвори. При підвищенні належної норми концентрації газів приймають заходи по ліквідації загазованості в середині приміщення. Теплоносій в сушарку подається після того, як будуть щільно закриті люки і двері. Для щільного закривання дверей камер зазори між створками дверей, а також між дверима і колодкою ущільнюють резиновими або войлочними прокладками. Тунелі сушарок не рідше одного разу в квартал піддаються технічному огляду з встановленням відповідних актів про стан кожного тунелю. Робота несправних тунелів не дозволяється. Подають вагонетки до тунелів і проштовхують їх за допомогою механічних штовхачів. Користуватися ломами або іншими ручними приладами для проштовхування навантажених вагонеток не дозволяється. Кожний тунель обладнаний сигнальними лампами. Перед проштовхуванням вагонеток в тунель подається сигнал про відкриття дверей на протилежному кінці тунелю для входу наступної вагонетки з сухим сирцем. Зі сторони вигрузки повинен поступити наступний відповідний сигнал про виконання операції /3/.
2. 4 Заходи з охорони навколишнього середовища Велике значення для оздоровлення атмосферного середовища мають заходи щодо очистки повітря та його охорони. Цим займаються у всіх високо розвинених промислових країнах, де приймаються спеціальні закони та законодавчі акти державою як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Просторовий розподіл домішок в атмосфері зумовлюється атмосферною дифузією їх в повітрі, а тому при проектуванні і експлуатації підприємств враховують метеорологічний аспект забезпечення охорони атмосферного повітря. Під гранично допустимими концентраціями забруднювачів потрібно розуміти такі концентрації різних токсичних хімічних речовин, що наявні в повітрі промислових підприємств у вигляді газів, парів пилу, які впродовж робочого дня не викликають патологічних змін чи захворювань. У містах не дозволяється розташовувати промислові підприємства, які сильно забруднюють атмосферне повітря. Металургійні, хімічні та інші підприємства, які викидають у повітря пилоподібні та газоподібні забруднювачі, мають бути розташовані від міст на далекій відстані. Їх розташовують з підвітряного для панівних вітрів боку і відділяють від меж житлових районів санітарно-захисними зонами. Для зменшення задимлення, запилення й отруєння газами повітря, підприємства, які забруднюють атмосферу, мають розміщатись на підвищених місцях, що добре обдуваються вітрами. Це збільшує висоту викиду диму і газів і сприяє їхньому розсіянню у просторі. У зв’язку з цим практикують спорудження високих труб ( 200 – 300 м ), щоб викидати не очищене повітря у більш високі шари атмосфери, вище шару інверсії.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|