Вірші Т.Г. Шевченко

Вірші Т. Г. Шевченко

ДОЛЯ

Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п'яного дяка в науку. «Учися, серденько, колись З нас будуть люде», — ти сказала. А я й послухав, і учивсь, І вивчився. А ти збрехала. Які з нас люде? Та дарма! Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Ходімо ж, доленько моя! Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава, А слава — заповідь моя.

Аналіз:

“Доля” — перший вірш ліричного триптиха Шевченка “Доля”, “Муза”, “Слава”, написаного 9 лютого 1858 р. в Нижньому Новгороді.
Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця.
Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала Т. Шевченка впродовж всього його життя.
Основна думка: «Учись, серденько, колись / З нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя».
Жанр: філософська лірика. Вірш медитативного характеру, витриманий у формі звернення поета до власної долі, що виступає тут як образ-персоніфікація.

Садок вишневий коло хати

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

Аналіз:

Тема: зображення щасливої родини працьовитих селян серед природної гармонії.

Ідея: уславлення людини праці та природної гармонії.

Мета: працьовиті люди заслуговують гарного життя.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш

Тематика: пейзажна лірика.

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒