|
|||
ЛА-ТА-ТА!. ХТО НАЙПРИМІТНІШИЙЛА-ТА-ТА! По доріжці, по даху, по бузку безлистому: «Ла-та-та! Ла-та-та! » Дощ. Перший весняний дощ. Вийшов на ганок дід Іван — задивився, долоню підставив. Цвірінькають горобці — задоволені. Травичка біля доріжки вмилась, зазеленіла. «Ла-та-та! Ла-та-та! » По доріжці, по даху, по бузку безлистому.. І все довкруг захоплено плеще в долоні: «Ла-та-та!.. » ХТО НАЙПРИМІТНІШИЙ Тільки-но сонце весняно плюснулось на широкий вигін, що за селом, а мати-й-мачуха вже й затеплила свої жовті ліхтарики. І стала найпримітнішою на вигоні. Потім кропива, сердито розпихаючи пріле бадиляччя, кущисто погнала вгору. І вже найпримітнішою на вигоні стала вона. Згодом зазолотіли кульбаби, і всім здалося, що на вигоні тільки вони і ростуть. А ще потім вибуяв свічкастий коров’як. І було його видно здалеку. За такими вдатними сусідами куценькому споришеві ніяк і показатися. Та він і не пнеться. Примостився там, де вже інші рости не захотіли, та й кучерявиться тихенько при самій землі. Але саме до споришу тягнуться влітку корови, обминаючи його квітчастих сусідів. Саме за ним нишпорять вівці і кози. Цю травку-муравку і кури пощипують, і гуси поскубують. А восени поласувати споришевими зернятками-горішками злітаються цілі зграї дикого птаства — від шалапутних горобців до відлюдкуватих тетеруків. От і розберись, хто найпримітніший на вигоні.
|
|||
|