Удар затвора, запах пороха и плоти. Готика нынче в моде, бля, кошу я урожай юродивый. Вроде бы, люди, вы - природы повелители, Мнительны, истребляете себя, как хотите вы. И вот один осушает тело бренное от крови, Проткнулся пулей в череп, смотри-ка, ещё с

Удар затвора, запах пороха и плоти. Готика нынче в моде, бля, кошу я урожай юродивый. Вроде бы, люди, вы - природы повелители, Мнительны, истребляете себя, как хотите вы. И вот один осушает тело бренное от крови, Проткнулся пулей в череп, смотри-ка, ещё стонет. Просит помощи, себе тропу до ада вымощив, Не спит ещё, ну ничего, сейчас всё будет хорошо. Асфальт под ним уже красноречиво багровый. Помоги себе сам, ну встань, ну попробуй. Неделя пути отсюда и до досок гроба, До дядьки с бородой в рясе или в монашьей робе. Коробит тебя? Мой монолог с гниющим. Тебе не кажется, что жить было намного лучше? Впрочем, уже конец, точнее, многоточие.

Видать, ты был не в курсе, что звёзды напророчили. Молчи, уже пора бы умереть достойно. Кончай визжать на меня непристойно. Закрой глаза, дыши последним воздухом, Геенна не сулит тебе комфортным отдыхом.

Пост Мортем – Это зделал ты

Немов старий лев, який втомився від нескінченних гонитв, пропах запахом людства, здався на милість тліючого сірою меча Мункара та Накіра. Немов божа корівка, якій зламали хребет ударом молота цинізму. Немов фінікійський матрос помираючий від отруєння червивою солониною. Немов невизначений митець, який рве на шматки свої твори. Немов хворий раком, який намагається боротися з метастазами уколами розбавленого водою морфію під чітким наглядом обколотого санітара. Немов торшер обтягнутий татуйованою людською шкірою. Немов останній динозавр на землі, сам на цілій планеті, обличчя якого зігрівають іскри від проломів в тектонічній плиті. Немов плюшевий медведик, який смердить своїм одеколоном, але чужими мріями.

Скам’янілі дні безперспективного життя. Страждання як спосіб насолоди та страждання як сенс буття. Підсвідома патологічна тяга до самознищення, до гаманця, до болі, до визнання, до публічної кастрації, до рухомого майна пустих людей. Позови нематеріального характеру до блакитного небосхилу. Виплюнуть зуби на залитий бензином тротуар, як шанс на благу самопожертву. Німа радість, галаслива печаль. Проза Маркеса для думок про самотність і музика Пост Мортем для обдумування плану самогубства.

І в цьому вся біда сучасного мистецтва. Люди які не знайшли гармонію в житті, відносинах, щасті зараз спрямовують думки та світогляд багатьох. Західна культура, відхиляючи концепцію буддизму про прийняття страждання як основу буття людину, тільки культивує їхнє розповсюдження. Філософська думка сходу, навпаки, вважає подібну поведінку недостойною, особливо що стосується представників сильної статі.

Побутовий психоаналіз призводить до глибоких ран в душі і в запущених випадках на тілі. Фантазії переплутані з реальністю будують в свідомості недотягнений ідеал минулого та майбутнього ігноруючи факти, підтасовуючи велику сакральну лотерею душі. Досягнення вищих емоційних центрів поступово перепливає у катарсис, який миттєво виганяє живий дух з вже майже мертвої плоті.

Самопізнання і робота над собою відходять на задній план, випускаючи на сцену гострозубих сукубів розчарування. Руки які тягнуться до прекрасного ненароком хапають пляшки, апарати, холодні груди легкодоступних гурій. А відповідальність за це перекладається на ближніх, відвертаючи від себе підозри в убогості. Про це пишуться нудні псалми, залишаючи на свіжому папері сльози та сперму.

Карти Таро, сеанси спіритизму, викликання демонів біля ставка «Мертвого хлопчика», феншуй, амулети, привороти = фіктивний світ. Мислеформи все одно повертають практикантів на гарячий пісок пекельної землі.

Мистецтво може бути виходом. Воно може врятувати навіть повністю загублену у своїх мареннях людину. Але не всі в спромозі робити МИСТЕЦТВО. Частіше це виливання на оточуючих свого пригніченого лібідо. Тяга до, зазвичай, егоїстичних, підлих осіб спонукає митців на обливання сторінок своїх творів синильною кислотою, заплутуючи розум візерунками павутини мадагаскарських отруйних павуків. Моральний ексгібіціонізм вже нікого не цікавить. Особливо духовний світ в якому Вас карають чудовиська нещастя.

«Мабуть людське щастя не включене в основу світобудови» - казав старий мудак Фрейд.

Але не треба про це кричати на кожному кроці.

Просто.

Заткніться.

І не випадайте з вікон.

Заєбали.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒