Рис. 7.1. Взаємозв’язок управлінського та фінансового аналізу

Фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних тільки публічної бухгалтерської звітності, набуває характер зовнішнього, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства зацікавленими контрагентами або державними органами. Його метою є оцінка місця господарського суб’єкта у ринковому середовищу по відношенню до інших підприємств, визначення стратегії та тактики економічних відносин, пошуку партнерів і клієнтів, забезпечення реалізації спільних проектів тощо. При цьому аналіз тільки публічних звітних даних дозволяє використати досить обмежену частину інформації про діяльність підприємства, що не дозволяє розкрити всі сторони його діяльності.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

- множинність суб’єктів аналізу, користувачів інформації про діяльність підприємства;

- різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу;

- наявність типових методик, стандартів обліку й звітності;

- орієнтація аналізу тільки на публічну, зовнішню звітність підприємства;

- обмеження завдань аналізу як наслідок попереднього фактора;

- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність підприємства.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу, що здійснюється партнерами підприємства за даними публічної фінансової звітності, становить: аналіз абсолютних показників прибутку; аналіз відносних показників рентабельності; аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства; аналіз ефективності використання власного та позикового капіталу; економічна діагностика фінансового стану підприємства й рейтингова оцінка суб’єктів господарювання.

Таким чином, у системі внутрішньогосподарського управлінського аналізу є можливість поглиблення фінансового аналізу за рахунок залучення даних управлінського виробничого обліку, забезпечення проведення комплексного економічного аналізу та оцінки ефективності господарської діяльності. Питання фінансового й виробничого аналізу взаємозалежні при обґрунтуванні бізнес-планів, контролі за їх виконанням, у системі маркетингу та в цілому при управлінні виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг).

Поточний (заключний) та оперативний економічний аналіз. Оперативний аналіз – це система постійного спостереження за станом економічної ситуації, причинами її зміни, відхиленням від регламентованих (планових, нормативних) параметрів з метою швидкого втручання у випадках необхідності в процес виробництва для забезпечення безперервного та ефективного функціонування господарювання. Оперативний аналіз проводиться безпосередньо в ході господарської діяльності або одразу після підведення її підсумків з метою негайного впливу на техніко-економічні показники підприємства і його структурних підрозділів. Він дає змогу безпосередньо в процесі діяльності виявити негативні фактори та визначити їх вплив на виробництво, оцінити можливі наслідки дії цих чинників і здійснити заходи корекції для усунення небажаних наслідків або їх запобігання. Інакше кажучи, цей аналіз дає можливість оперативно обґрунтовувати управлінські рішення, координувати виробничі процеси, своєчасно оцінювати ситуацію з формування собівартості, виявляти недоліки в роботі, знаходити внутрішньогосподарські резерви поліпшення використання виробничих ресурсів, швидко коригувати негативні тенденції.

У зв’язку з цим можна виділити основні завдання оперативного аналізу:

1) визначення позитивних і негативних відхилень від заданих параметрів за основними кількісними та якісними показниками роботи в цілому по підприємству, його структурних підрозділах;

2) експертна оцінка допустимого рівня визначених відхилень, розрахунок їх граничних значень, вихід за які вимагає негайного втручання;

3) виявлення зовнішніх та внутрішніх причин, що викликають негативні зміни в виробничому процесі та їх кількісний вплив;

4) пошук внутрігосподарських резервів, реалізація яких в цьому часовому періоді сприятиме більш ефективному режиму функціонування підприємства чи його структурних підрозділів;

5) своєчасне надання керівникам різних рівнів інформації, отриманої за результатами аналізу, з метою розробки та оперативної реалізації заходів корекції негативних явищ, своєчасного усунення виявлених недоліків у виробничому процесі або підтримки позитивних тенденцій.

Специфіка оперативного економічного аналізу обумовлює короткий період часу, який він охоплює (декада, доба, зміна, година), а також джерела інформації для його проведення – це первинна документації, дані бухгалтерського та оперативно-технічного обліку, матеріали особистих спостережень тощо.

Організація оперативного аналізу вимагає врахування ряду його особливостей:

- терміновість, тобто наближення строків проведення аналізу до часу здійснення виробничо-фінансових операцій, що полегшує й прискорює виявлення та усунення недоліків, викриття винних;

- використання здебільшого індуктивного методу дослідження, в результаті якого здійснюється перехід від часткових положень (показників, ознак) до загальних тенденцій;

- дослідження переважно натуральних показників (первинна документація, як правило, містить економічні показники в натуральному вираженні);

- вивчення лише основних факторів, вирішальних на цей час і на цій ланці виробництва, тобто тих, які призводять до суттєвих відхилень від запланованих критеріїв;

- результати оперативного аналізу мають значення лише тоді, коли прийняте рішення впливає на процес, який досліджується.

До інших характерних рис оперативного аналізу відносять: дієвість, оскільки щоденне (щогодинне) проведення аналізу сприяє негайному усуненню недоліків і використанню виявлених резервів; достовірність, що забезпечується визначеністю величини відхилення фактичних показників від планових або нормативних за кожний день роботи; масовість, тобто широке залучення безпосередніх виконавців виробничого процесу; цілеспрямованість, оскільки такий аналіз завжди має конкретну мету та завдання і досліджує окремі, найважливіші показники роботи підприємства.

Зазначені особливості визначають деяку обмеженість кола об’єктів оперативного аналізу, до яких можна віднести наступні:

- план виробництва продукції підприємства та його підрозділів;

- структура випуску (в асортименті та за номенклатурними групами);

- виконання договорів поставок продукції;

- ритмічність виробництва;

- стан матеріально-технічного забезпечення;

- використання робочого часу;

- рівень витрат на виробництво продукції та собівартість продукції, виробничий брак;

- стан та використання основних фондів;

- окремі показники фінансового стану.

Поточний аналіз відрізняється від оперативного тим, що проводиться на основі кінцевих результатів роботи підприємства за найважливіші звітні періоди. Він являє собою систему періодичного, всебічного вивчення результатів господарської діяльності для об’єктивної оцінки виконання планових завдань та досягнутого рівня виробництва, комплексного виявлення внутрігосподарських резервів та їх мобілізації для підвищення ефективності функціонування в наступні періоди. Для цього виду аналізу характерним є повне охоплення усіх сторін господарської діяльності, залучення до його проведення усіх відділів та підрозділів, що логічно продовжує аналітичні процеси, розпочаті попереднім (перспективним) та оперативним аналізами. Отже, до завдань поточного аналізу можна віднести:

1) всебічне вивчення економіки підприємства, об’єктивна оцінка досягнутого рівня та основних тенденції розвитку досліджуваного об’єкта;

2) виявлення факторів господарської діяльності та кількісна оцінка їх впливу на узагальнюючі показники;

3) вимірювання взаємозв’язку економічних показників та виявлення причин змін досліджуваного об’єкта;

4) аналіз та оцінка обґрунтованості планових завдань;

5) узагальнення результатів проведеного аналізу та розробка заходів щодо підвищення ефективності господарювання підприємства в цілому.

Поточний аналіз проводиться переважно за даними офіційної звітності та бухгалтерського обліку. Це дозволяє уніфікувати процедури аналізу, застосовувати його типові методики. При цьому оперативна інформація не використовується, оскільки вона не представлена у звітності та в обліковій інформації.

При здійсненні поточного аналізу необхідно враховувати його особливості:

- комплексний підхід, що передбачає необхідність всебічного розгляду всіх явищ, показників діяльності підприємства з врахуванням їх взаємозалежності;

- ретроспективний погляд на господарську діяльність, вивчення завершених процесів та явищ, що означає констатацію отриманих результатів та виявлення втрачених можливостей підвищення ефективності виробництва;

- резерви, виявлені поточним аналізом, можуть бути враховані лише наступного року (на відміну від тих, які визначені оперативним аналізом та можуть негайно використовуватись підприємством);

- застосування переважно дедуктивного підходу до аналізу, що передбачає застосування загальних наукових положень про явище під час дослідження його конкретних проявів;

- використання вартісних показників за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що обумовлює точність розрахунків і вірогідність вихідної аналітичної інформації;

- можливість типізації аналітичних процедур, використання загальноприйнятих уніфікованих методик аналізу.

Перевага поточного аналізу перед іншими полягає в тому, що він уможливлює системний підхід до оцінки роботи всіх галузей економіки з урахуванням комплексного впливу техніки, технології, організації та управління. На відміну від оперативного аналізу, який здійснюється в основному на підприємствах, заключний аналіз проводиться на всіх рівнях економіки.

Внутрішньогосподарський та міжгосподарський (порівняльний) аналіз. В літературі з економічного аналізу найбільшу увагу присвячено методам внутрішньогосподарського аналізу, що призначений для комплексної оцінки діяльності підприємства за певний час. За змістом процесу управління цей вид аналізу є поточним, який здійснюється за різні періоди (а не лише за найважливіші звітні) та охоплює усі напрями дослідження (соціально-економічний, фінансово-економічний, техніко-економічний, маркетинговий, інвестиційний аналіз тощо).

На відміну від аналізу діяльності підприємства як об’єкту управління головна особливість внутрішньогосподарчого аналізу полягає в його деталізації по окремих підрозділах, в оцінці їх внеску в досягнення всього підприємства. Внутрішньогосподарський аналіз охоплює всі рівні управлінської ієрархії підприємства від виробничих підрозділів, управлінських служб до конкретних робочих місць. Його основними завданнями є:

- об’єктивна та всебічна оцінка виконання планових завдань підрозділами;

- визначення та вимірювання чинників і причин, що зумовили результати виробництва;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів, розробка заходів щодо їх використання;

- дослідження економічних особливостей функціонування та розвитку того або іншого підрозділу;

- виявлення та розповсюдження провідного досвіду.

Особливості внутрішньогосподарського аналізу визначаються специфічним змістом економічних показників, які характеризують результати виробничих підрозділів. Тому основним показником ефективності роботи цехів служать не прибуток і рентабельність, а витрати на виробництво продукції або виконання робіт. Відповідно інформаційну базу, крім офіційної звітності, складає зведені та первинні документи, оскільки саме в розрізі виробничих підрозділів зазвичай систематизуються та узагальнюються різні первинні документи з обліку наявності, руху та використання основних засобів, матеріальних, трудових ресурсів, випуску продукції. До зведених джерел внутрішньогосподарського аналізу відносяться різного роду звіти цехів про витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, про виплату заробітної плати, надходження та використання машин і устаткування, випуск готових виробів і т. д. У таких документах відображаються натуральні показники для оцінки обсягу виробництва, продуктивності праці, якості продукції тощо.

Призначенняміжгосподарського (порівняльного) аналізу полягає є співставленні результатів господарської діяльності досліджуваного підприємства з результатами діяльності підприємств-конкурентів, вивченні причин розбіжностей у використанні виробничих ресурсів, виявленні резервів подальшого підвищення ефективності функціонування. Результати міжгосподарського порівняльного аналізу повинні враховуватися як в поточній роботі, так і при розробці перспективних планів підприємства.

Міжгосподарські порівняння можуть бути повними та частковими (локальними). При повному аналізі вивчається вся робота підприємств та їх підрозділів за загальною схемою комплексного економічного аналізу. Такий аналіз здійснюється по підприємствах, що виробляють аналогічну продукцію (підприємства однієї галузі). При локальних аналізах вивчається окремий блок або часткові питання, наприклад використання потужності устаткування, робочого часу робітників.

Важливою умовою міжгосподарських порівнянь є зіставність підприємств та показників їх роботи. Ця вимога досягається застосуванням різних спеціальних методів (виключенням незрівняних величин, коректуванням показників за допомогою поправочних коефіцієнтів, використання єдиної методології розрахунку показників) та забезпеченням умов порівняльного аналізу (застосування єдиних вимірників продукції, використання базисних цін на матеріали та продукцію, однакові географічні умови та розміщення по відношенню до постачальників, споживачів, однаковий період часу, за який проводиться дослідження тощо). Практично на всіх підприємствах є зіставні показники (навіть для підприємств різних галузей), можливості для здійснення адекватних порівнянь, але конкретний набір ознак залежить від особливостей підприємств, що вивчаються.

Об’єктами міжгосподарського порівняльного аналізу можуть бути:

- підприємства, що випускають однакову або схожу продукцію, підприємства різних галузей (наприклад, за рівнем управління та організації виробництва, організації допоміжних і обслуговуючих господарств, фінансового стану та платоспроможності);

- однотипні цехи (ділянки) різних підприємств (ковальсько-пресові, механічні тощо);

- однотипні агрегати (прокатні стани, доменні печі і т. д. );

- однакові види продукції, що випускаються на різних підприємствах.

Конкретними об’єктами міжгосподарського аналізу є результати роботи підприємств, виробництв, цехів, ділянок, робочих місць. При цьому порівнюються явища, процеси, об’єкти: одного рівня (підприємства, цехи, продукція), одного змісту (праця, техніка, технологія, організація); однієї розмірності (велике, середнє, дрібне виробництво), однакові параметри та показники (продуктивність праці, виробнича потужність, собівартість продукції).

Проведення міжгосподарського економічного аналізу включає такі основні етапи, як:

1) вибір підприємств та об’єктів порівняння, визначення можливості зіставності та набору порівнюваних показників;

2) збір та обробка економічної інформації про об’єкти, приведення показників у порівнювальний вигляд;

3) порівняння та аналіз показників, оцінка досягнутих результатів, виявлення причин розбіжностей та чинників, що визначили величину розриву;

4) узагальнення результатів аналізу, формування висновків та заходів щодо підвищення ефективності виробництва на порівнюваних об’єктах, визначення економічного ефекту від реалізації пропозицій та ступеня їх впливу на узагальнюючі показники.

Специфіка завдань та об’єктів міжгосподарських порівнянь визначають їх методологічну базу. Для міжгосподарських порівнянь може використовуватись весь комплекс методів та прийомів економічного аналізу (групування, порівняння, факторний аналіз, економіко-математичні методи, рейтингова оцінка), однак вибір конкретного інструментарію залежить, перш за все, від мети даного дослідження. В свою чергу, мета економічного аналізу обумовлює базу порівняння, тобто набір найважливіших показників, що достатньою мірою характеризують сутність досліджуваного процесу чи явища (техніко-організаційний рівень виробництва, ступінь використання виробничих ресурсів, обсяг та якість продукції, її собівартість і рентабельність, фінансові показники, фінансовий стан). Інформаційною основою міжгосподарського аналізу є публічна бухгалтерська (фінансова) звітність.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Це метод системного дослідження об’єкту (виробу, процесу, операції), спрямований на підвищення ефективності використання матеріальних та трудових ресурсів, що досягається за рахунок оптимізації співвідношення між споживчими властивостями об’єкта та витратами на його розробку, виробництво та використання. Цей метод розробив конструктор Пермського телефонного заводу Ю. М. Собольов, який запропонував розглядати кожен елемент конструкції окремо, розділивши їх за принципом функціонування на основні та допоміжні, що дозволило виявити «заховані» зайві витрати. Собольов застосував свій метод на вузлі кріплення мікротелефону і йому вдалося скоротити перелік використаних деталей на 70 %.

Змістфункціонально-вартісного аналізуполягає у виборі оптимального виконання об’єктом своїх функцій шляхом вилучення непотрібних, що дозволяє мінімізувати витрати на проектування, виготовлення та експлуатацію об’єкта. Іншими словами, в його основу покладено наступні принципи:

по-перше, оскілки об’єкт розглядається як сукупність функцій, то важливо, щоб в ньому були відображені лише ті функції, які цікавлять споживача;

по-друге, при дослідженні об’єкта необхідно виключити зайві функції, без наявності яких об’єкт не втратить своїх споживчих властивостей (отже вони можуть бути ліквідовані разом з матеріальними та трудовими витратами на них);

по-третє, при аналізі необхідно брати до уваги не лише витрати на виробництво, але і споживчі властивості (надійність, зручність, ергономічність тощо): варіант рішення повинен бути економічним як з точки зору виробника, так і споживача.

У зв’язку з цим, мету функціонально-вартісного аналізу можемо формалізувати наступним чином:

Z = C → min за умови, що К_о ≤ К₁, (7. 1)

де: Z — мінімальні витрати на виробництво одиниці продукції; С — витрати, що аналізуються, на виробництво одиниці продукції; К_о і К₁ — рівні споживчої вартості відповідно до і після аналізу витрат.

У цьому випадку головним завданням є досягнення мінімальної собівартості одиниці продукції за умови, що рівень споживчої вартості (якість продукції) після аналізу буде не нижчим, ніж до аналізу. Зниження витрат на одиницю корисного ефекту методами ФВА може досягатись такими шляхами:

- скорочення витрат при одночасному підвищенні споживчих властивостей;

- підвищення якості при збереженні рівня витрат;

- зменшення витрат при збереженні рівня якості;

- скорочення витрат при обґрунтованому зниженні технічних параметрів до їх функціонально необхідних розмірів.

Для вирішення завдань ФВА використовують як традиційні, порівняно прості калькуляційні розрахунки, так і економіко-математичні методи оптимізації витрат, які реалізуються за допомогою ЕОМ з використанням спеціальних програм.

Хоча ФВА оформився у самостійну галузь, однак він може використовуватись як метод економічного аналізу витрат і собівартості продукції. Він також є важливою складовою системного аналізу.

Останнім часом відповідно до вимог ринкових умов вченими запропоновано методику витратно-цінового аналізу (ВЦА) з використанням комп’ютерних технологій в управлінні підприємством. На відміну від ФВА, який обмежується аналізом витрат та їх раціоналізацією, при ВЦА використовують комплексний аналіз раціоналізації прогнозування цін, собівартості, прибутку і рентабельності в їх взаємозв’язку, методику оперативного контролю за цими показниками.

⇐ Предыдущая 1 23