№52 Повна індукція. №53 Методи встановлення причинних зв'язків

№52 Повна індукція

Повною індукцією називається такий умовивід, у якому на підставі притаманності ознаки кожному предметові деякої множини робиться висновок про належність цієї ознаки всім предметам цієї множини. Оскільки повна індукція передбачає дослідження кожного елемента певної множини, то

висновок, тут носить достовірний характер. Наприклад: N знав потерпілого. М знав потерпілого.

К знав потерпілого. N, М, К — це всі1 мої найближчі родичі. Отже, всі мої найближчі родичі знали потерпілого. У математиці застосовується спосіб доведення загальних положень, який нагадує зовні повну індукцію. Цей спосіб доведення називають математичною індукцією. Враховуючи цей закон можна обґрунтувати загальні положення: «Якщо якась ознака притаманна першому числу натурального ряду і ця ж ознака притаманна довільному числу п, то вона буде притаманна і

наступному за п числу, тобто п + І». А це означає, що ми довели притаманність даної ознаки будь-якому числу натурального ряду.

№53 Методи встановлення причинних зв'язків

Наукова індукція — це міркування, в якому висновок робиться на підставі відбору необхідних та виключення випадкових обставин. Видом неповної індукції є наукова індукція або метод знаходження причинних зв'язків. Всього таких методів п'ять: 1) Метод єдиної подібності; 2) Метод єдиної відмінності; 3 ) З'єднаний метод подібності і відмінності; 4) Метод супутних змін; 5) Метод залишків. Метод єдиної подібності: «Якщо яка-небудь умова К постійно передує появі явища х при зміні всіх інших умов, то ймовірно ця умова є причиною х». Схема цього методу така: 1. АВС — а; 2. АДЕ — а; 3. АКР — а. Отже, причиною явища а є обставина А. Метод єдиної відмінності, який визначається так: «Якщо за наявності умови К настає досліджуване явище х, а за її відсутності явище не настає, то К є причиною появи явища х».

Наприклад, «У повітрі, де є кисень, свічка горить. У повітрі, де відсутній кисень, свічка гасне. Отже,

наявність кисню є причиною горіння свічки». Схема цього методу така: АВС — а; ВС - -. Отже, А є причиною явища а. Об'єднаний метод подібності і відмінності для знаходження причинних зв'язків. Його визначають таким чином: «Якщо два або більше випадків, коли настає явище х подібні тільки за однієї умови К, у той час як два або більше випадків, коли дане явище х відсутнє, відрізняються від перших випадків тільки тим, що відсутня умова К, то К є причиною х». Схема цього методу зображується так: АВС — а; АДК — а; ВС - -; ДК - -. Отже, А є причиною явища а. « Метод супутних змін »: «Якщо із зміною умови К у тій же мірі змінюється деяке явище х, а решта явищ залишаються незмінними, то ймовірно, що К є причиною х». Наприклад, «За всіх однакових умовах збільшення сили струму в колі супроводжується збільшенням нагрівання провідника». Цей метод має схему:

При умовах А1 ВСД виникає явище а1. При умовах А2 ВСД виникає явище а2. При умовах А3 ВСД виникає явище а3. Отже, А є причиною явища а. Метод залишків: «Якщо складні умови породжують складну дію і відомо, що частина умов викликає частину цієї дії, то залишкова частина умов викликає залишкову частину дії». Цьому методові відповідає схема: АВ є причиною складного явища а, в; В є причиною в. Отже, А є причиною а.

⇐ Предыдущая 25 26 27 28 29 30 31 323334 Следующая ⇒