Святитель ІОАСАФ (Горленко), єпископ Білгородский і Обоянский (1705-1754 рр.)

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Брань честних седьми добродітелей

з седьми гріхами смертними,

а в человіці путнику так всегда,

яко найпаче в дні святия великія четиридесятници, резидующая, по чину седмиц єя

імагинацією піїтическою і рифмом

описанная 1737 года априля 9 дня.

Святитель ІОАСАФ (Горленко), єпископ Білгородский і Обоянский (1705-1754 рр. )

(Поема була написана на Пасху 1737-го року на честь прибуття архиєпископа Рафаїла Заборовського на Київську кафедру. Майбутній святитель Іоасаф тоді був викладачем і екзаменатором Київської Духовної Академії ієромонахом Іоасафом. )

ПРЕОСВЯЩЕННІЙШИЙ ВЛАДИКО!

Совершенно відаю, что високопочтеннійшії, Вашего Преосвященства, руці сим моїм приношенієм напрасно утруждаю: недостойно бо єст, не только приятія, но ніже видінія височайшаго лица вашего святительскаго. Однак положен на таком разсужденії: коликая милость пастирская, і любов отеческая всегда, на труждающихся почиваєт, в благой надежді остаюсь, что і мой сей, хоть малійший, труд не будет от принятія отриновенний. Того ради, взяв дерзновеніє, з нижайшим моїм рабским челопреклоненієм сей в руки Вашего ПРЕОСВЯЩЕНСТВА святительскії предаю, смиреннійше і таяжде приіскренно об'єм лобизаю, содержащей мя Архипастирской милості во всегда ввіряю. Вашего Преосвященства нижайший раб і подножіє ієромонах Іоасаф ексаменатор.

Іздревле сей у христіан прият пребиваєт

Обичай, что друг друга в праздник поздравляєт

А в день воскресша Христа, прочим неєднака,

Сего привіта форма: ібо і признака

Даєтся писанка, я, отсюду узявши

Фундамент і тетрадь, як писанку, списавши,

Главами седьми читателя єя поздравляю,

О Христі торжествовать над врагом желаю,

Рабски же молю, аще кий гріх в ней внушиши,

Любовію той прикрив, мині да простиши.

Єще ж когда начнеш что, блудний предваряєт

Неділю митаря, ність гріх перо гадаєт,

Как би лучше повісти рифмом історію

О брані, яже прийми, преклоняю вію.

Человік пришлец в світі, сей на землі странний

Прохождаше вся окрест, вселенния страни,

Іщуще безсмертія, в временній сей жизні,

В нем хотя положити часть своєй Отчизни.

І се абіє враг нань нападе на путі,

Враг хотяше убити, зіло-зіло лютий;

Он же брань с ним сотворил. Не по своєй силі

Против кріпчайша бо став, в немощнім сім тілі.

З седми гріхи смертними начат воєвати,

Обаче не возможе плоть духа попрати,

І язвлен гріховними прекріпко стрілами,

Отчаялся живота, ізнемогл силами,

Призвавши же дух первий отчаянной жизні,

Размишляше же, як воздать месть за укоризни

Врагу, что ж творить, совіт таков ставит убо:

Стяжу добродітелі в помощ, і сугубо

Отмщу уранившим мя, лицем в лице стану,

Посіку враги моя, раною на рану.

Совіт убо сей приняв, ко сильним біжаше

Седми добродітелем, в них пользи іскаше.

Біжаше в страни тия, яже на востоці

(Тамо бо на горниці, на місті висоці,

Живут добродітелі) і, прибігши тамо,

Паде пред їх ногами, сімо і овамо

Валяяся і жалость свою предлагая,

І о помощі прилежно сильних умоляя.

" Даді, — рек, — ви мні, кріпкія богині,

Помощ побіжденному, погибаю нині.

Зріте мя, человік єст, плоть прия от Бога.

Жизні сія тлінния ведет мя дорога,

Єгда же, богомисля, хощу почивати,

(Когда на путі труден начну унивати),

Тогда враг — седм гріх смертних — на мя набігаєт,

Душі моєй лютії язви налагаєт,

Аз же безсилен, дерзнув, єму против стати

І крайню стребив силу, ніт на що вповати,

Молю убо, разорен, вас, непобідимі,

Ви станіте, станіте на брані со ними".

Сія, діви слишаще, соболізноваху

І за раба Божія к брані начинаху

Строїтися, но прежде посланних послали

Добродітелі к Гріхом і тако сказали:

" Грядіте ви, посланці, к Западной Цариці

Гордості гріхов смертних, і рціте, да к велицій

Будет готова брані, с вої і тристати,

Хощем бо войну точить, не к миру пристати.

Брані же вину скажіть: что пришельца странна

Гріх язви, Божією рукою созданна,

На путі мира сего, і сіє скажіте,

К брані же день по охоті самі ізберіте".

Посланнії же, указ приємши, ідоша

На запад к Гордості і, пришедши, вдадоша

Грамоту і словесно, реч всю предложили,

Як їм добродітелі били повеліли.

Бисть же, єгда се Гордость надменна слишаше,

Тогда як на полчаса нічтоже віщаше

І не скоро, в гнів сіє, єдва сказа слово:

" К четиридесятниці будет все готово".

Посли же, возвратившись воспять, об'явили.

Убо всі строїтися тщательно начаху.

І дне нарочитаго чаянієм ждаху.

Прихождаше же і день велик нарочитий,

Воньже обоїм странам брань бяше точити.

І начинаше діло, прежде борец сильний

Знак творящи, кого ждет вінец неомильний,

Гріхов борец Фарисей пихою надменний,

А з противния страни бисть митар смирений.

Сії, прежде зшедшеся, показали славу:

Послідній смиренієм перваго взях главу.

Се зрящи, добродітель начат созивати

Отвсюд воїв своїх і к брані готовати.

Прежде же назначенна к оружію часа

Повелі воїм своїм не вкушати м'яса

Чрез цілую седьмицу, чтоб, злегчившись тако,

Лучше могли дійствовать. Гріхи же інако:

Позволили впиватись і гулять доволі

В той конец, что і в ділі так били весьолі,

І так чрез всю седьмицу тую многолюдний

Гріх воів своїх строїв, плоті же прискудні

В воїх чрезо два только дні, чрез пяток і среду,

Строїли. Строїли же, тако всіх на среду

Поля ізведши, стали, як з лука стріляти

От врагов, начали ружіо раздавати.

Імена же богиням сія дана бяху

Добродітелем, яже по чину стояху:

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒