ТЕМА: ПЛАН. КАРТА. ПРОФІЛЬ. СИСТЕМИ КООРДИНАТ НА ПЛОЩИНІ

ТЕМА: ПЛАН. КАРТА. ПРОФІЛЬ. СИСТЕМИ КООРДИНАТ НА ПЛОЩИНІ

План

1. Поняття про план, карту, профіль.

2. Види систем координат.

3. Поняття про топографічну зйомку.

4. Закріплення ліній на місцевості

1. План – це креслення, на якому у подробному і зменшеному виді зображена горизонтальна проекція невеликої ділянки земної поверхні.

Вважають, що план можна складати на територію, що не перевищує площу круга радіусом 10км.

Плани бувають контурні (тільки ситуація) і топографічні (ситуація і рельєф).

Карта – це креслення, наякому за певними математичними правилами, з урахуванням кривізни Землі, зображена уся земна поверхня або будь-яка її частина у зменшеному вигляді.

Карти можуть мати різне призначення: сільськогосподарські, меліоративні, економічні, політичні і т. ін.—це так звані спеціальні карти, на яких показують контури і спеціальне навантаження.

Карти, на яких, крім контурів ситуації, зображено рельєф земної поверхні, називають загальногеографічними. Такі карти, складені у великих масштабах (від 1:100000 і більші, тобто до 1:10000, 1:5000), називають топографічними, вони служать основою для складання всіх інших карт. Масштаб в усіх точках карти різний.

Для позначення предметів на карті розроблено умовні знаки. Застосовувати однакові умовні знаки обов'язково для всіх відомств.

Профіль – це креслення, на якому зображено вертикальний переріз земної поверхні у заданому напрямку і масштабі.

Як правило, масштаб профілю вздовж вертикальних ліній більший за масштаб вздовж горизонтальних ліній. Інакше зображення зміни висот місцевості не буде наочним, бо висоти точок змінюються повільніше, ніж відстані між ними.

2. Координати – величини, які визначають положення точки на площині на будь-якій поверхні або у просторі.

Системи координат:

1. Географічна (широта і довгота)

2. Прямокутна (координати х та у)

3. Полярна (напрямок і відстань)

4. Астрономічні координати (астрономічна широта і довгота визначають за данними спостережень небесних світил)

5. Зональна система координат

6. Система прямокутних просторових висот

У геодезії використовують систему координат Декарта з де-якими змінами: вісь XX — вертикальна пряма, що збігається з напрямом одного з меридіанів; вісь YY — горизонтальна. Лічать чверті зліва направо.

В нашій державі розроблено зональну систему координат.

Номери зон лічать від Грінвічського меридіана на схід. Щоб координати всіх пунктів обґрунтування обчислювати в єдиній системі, треба знати координати бодай одного з них. Західною точкою державної системи координат в СРСР є центр Круглого залу Пулковської астрономічної обсерваторії з широтою 59° 46'15",359 і довготою 30° 19'28" ,318. Відлік висот починають від нуля Кронштадтського футштока. Ця система має назву системи координат 1942 p.

Крім зональної, використовують системи координат від умовного початку — місцеві системи координат. Зональна система дає можливість складати карти на значні простори, забезпечує надійний зв'язок між різними районами зйомок. Місцева система координат створює різнобій в координатах різних систем і утруднює зв'язок окремих систем між собою. Тому в роботі віддають перевагу зональній системі. Місцеві системи застосовують в тих випадках, коли неможливо мати координати в зональній системі.

3. Топографічна зйомка – зйомка в результаті якої отримують і ситуацію, і рельєф. Вона визначає не тільки планове, а й висотне положення точки.

Рельєф – сукупність нерівностей земної поверхні.

Основні форми рельєфу місцевості: балки, яри, холми і т.д.

Гора— куполоподібне або конусоподібне підвищення з ясно-виявленою основою — підошвою.

Котловина — замкнуте чашоподібне заглиблення.

Хребет—витягнута височина. Лінія, що йде вздовж хребта і сполучає найбільш підвищені точки, називається вододільною лінією.

Лощовина—витягнуте зниження, що має з трьох боків пологі схили з загальним нахилом дна в один бік, завдяки чому є стік води. Лінію, по якій стікає вода, називають водотоком або тальвегом. Лощовини з пологими схилами називають долинами, балками; з крутими, прямовисними стінками—ущелинами, ярами.

Внаслідок дії води часто вздовж схилів утворюються вимоїни, які згодом можуть перетворитися на яри.

Сідловина — невелика площадка, до якої з протилежних боків підходять дві височини, а в два інших боки спускаються дві лощовини.

Горизонталі – це умовні лінії на земній поверхні, які з’єднують точки з однаковими висотами. У верхній половині малюнка зображено ділянку поверхні землі в перспективі; в нижній частині дано проекцію цієї ділянки на горизонтальну площину.

бергштрихи

Уявімо собі, що частина фізичної земної поверхні розсікається горизонтальними площинами, паралельними рівневій поверхні, рівновіддаленими одна від одної. Утворені в результаті цього сліди перерізу на земній поверхні й є горизонталі. Відстані h. по висоті між січними площинами або однієї горизонталі від одної називають висотою перерізу рельєфу.

З визначення горизонталей випливають такі їх властивості:

1. усі точки, що лежать на одній горизонталі, мають однакову висоту на місцевості;

2. горизонталі — безперервні лінії, в своєму начерку позначають форми рельєфу місцевості;

3. горизонталі не перетинаються між собою; в місцях обриву вони на плані зливаються;

4. на схилах однакової крутості закладання однакові;

5. за величиною закладання можна визначити крутість схилу.

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒