Спілкування як обмін інформацією

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 5Следующая ⇒

Спілкування як обмін інформацією

(комунікативна сторона спілкування)

ПЛАН

1. Поняття про комунікацію.

2. Види комунікації.

3. Засоби комунікації.

4. Бар’єри спілкування.

Поняття про комунікацію

Терміни “спілкування”, “комунікація” (“соціальна комунікація”), “обмін інформацією” (“інформаційний обмін”) дуже часто вживаються як тотожні. Це зумовлено не тільки їхньою спільною семантичною основою, багатозначністю використання як у науковому, так і в буденному розумінні, а й тими функціями, яківони виконують у життєдіяльності особистості, соціальної групи, суспільства.

У вузькому розумінні термін “комунікація” визначається як обмін інформацією між людьми, як смисловий аспект соціальної взаємодії, складова спілкування.

Процес обміну інформацією під час спілкування між людьми має свою специфіку.

По-перше, спілкування не можна розглядати тільки як відправлення інформації якоюсь системою передачі інформації або як прийом іншою системою, оскільки на відміну від простого “руху інформації” між двома пристроями, тут йдеться про відносини двох індивідів, які є активними суб'єктами: взаємне інформування передбачає налагоджування спільної діяльності.

Це означає, що кожний учасник комунікативного процесу передбачає також активність свого партнера, отже, він не може розглядати його лише як об’єкт, інший учасник постає також і як суб’єкт. Звідси випливає, що, спрямовуючи його інформацію, на нього і необхідно орієнтуватися, аналізувати його мотиви, мету, установки. І тоді можна передбачити, що у відповідь на відправлену інформацію буде одержана нова інформація від партнера. Тому в комунікативному процесі відбувається не просто “рух інформації”, а щонайменше активний обмін нею.

По-друге, характер обміну інформацією між людьми визначається тим, що за допомогою системи знаків партнери можуть впливати один на одного. Саме з цьому розумінні Л.С.Виготський стверджує, що знак у спілкуванні подібний до знаряддя у праці. Комунікативний вплив, який при цьому виникає, є нічим іншим, як психологічним впливом однієї людини на іншу з метою зміни її поведінки. Ефективність комунікації саме і вимірюється тим, наскільки вдалося здійснити цей вплив. Це означає зміну самого типу відносин, що склався між учасниками комунікації.

По-третє, комунікативний вплив як результат обміну інформацією можливий лише тоді, коли людина, яка спрямовує інформацію (комунікатор), і людина, яка приймає її (реципієнт), володіють єдиною або подібною системою кодування і декодування знаків, інакше кажучи, говорять однією мовою. Це особливо важливо, оскільки комунікатор і реципієнт у комунікативному процесі постійно міняються місцями. Будь який обмін інформацією психологічно можливий лише за умов, що знаки і закріплені за ними значення відомі всім учасникам комунікативного процесу. Тільки прийняття єдиної системи значень забезпечує партнерам можливість розуміти один одного.

Для опису цієї ситуації соціальна психологія запозичила з лінгвістики термін “тезаурус”, яким позначається єдина система значень, прийнята всіма членами групи, учасниками комунікативного процесу. Але справа в тому, що навіть знаючи значення одних і тих же слів, люди іноді по-різному їх розуміють: соціальні, політичні, вікові та інші особливості можуть бути цьому причиною. Ще Л.С.Виготський підкреслював, що думка ніколи не дорівнює прямому значенню слів. Тому в людей, що спілкуються, має бути однакове розуміння не тільки значень, а й змісту слів. А це можливе за умови включення комунікації до певної спільної системи діяльності. Справжнє ефективне спілкування - це не стільки обмін значеннями, скільки обмін смислами, більше того, це - пошук спільного смислу.

Розрізнення понять “значення” і “смисл” у лінгвістиці та психології має давню традицію. Значення - це відображення найсуттєвіших та узагальнених боків предметів і явищ. Система значень є відносно постійною, об’єктивною та єдиною сукупністю понять, дій чи цінностей для більшості членів соціальної групи.

Смисл - це той суб’єктивний зміст, якого набуває слово в конкретному контексті, в конкретній ситуації спілкування. Порівняймо, наприклад, значення слів “шляпа”, “орел”, “дуб” та їхній смисл, якщо ними характеризуються конкретні люди.

Саме у спілкуванні смисл слова збагачується і модифікується,воно звільняється від жорстких семантичних еталонів значень і набуває нових, незвичайних нюансів, показуючи суб’єктивне ставлення людини до конкретного об’єкта. Тому кількість значень слова обмежена для кожного етапу розвитку мови, а кількість смислів практично є необмеженою.

Для вивчення ефекту впливу виокремлюють одиниці (елементи) комунікативного процесу, Американський соціальний психолог Г.Лассуел у структурі комунікативного процесу виокремлює п’ять таких елементів:

1) Хто передає інформацію (комунікатор, передавач інформації).

2) Що передається (повідомлення, або конкретніше-текст).

3) Як (за допомогою якого каналу).

4) Кому (аудиторія, реципієнт).

5) З яким результатом (ефект впливу).

Аналізуючи цю схему, слід звернути увагу на те, що зміст повідомлення не завжди адекватно відображає кожний предмет спілкування, який існує поза конкретним актом спілкування. І комунікатор, і реципієнт мають власне (і в більшості випадків різне) уявлення про ті предмети, події та ситуації, які в сукупності утворюють предмет спілкування. Отже, ефект обміну інформацією значною мірою залежить від відповідності змісту повідомлення предметовіспілкування, адекватності тих знакових систем, якими користуються комунікатор та реципієнт.

⇐ Предыдущая 123 4 5 Следующая ⇒