Німеччина.

Німеччина.

План:

Розкол Німеччини на ФРН та НДР.
Західнонімецьке «економічне диво».
Об’єднання Німеччини.
Здобутки і проблеми.
Українсько-німецькі відносини.

1. Розкол Німеччини ФРН та НДР.

Після Другої світової війни Німеччину було поділено на 4 зони окупації, Берлін на 4 сектори. Верховна влада належала урядам СРСР, США, Великої Британії, Франції.

З командувачів окупаційних військ було утворено Контрольну Раду, яка у своїй діяльності керувалася союзницькими угодами та рішеннями Потсдамської конференції.

Уже влітку 1946 р. виявилися принципові розбіжності між західними державами і СРСР у вирішенні питання про майбутнє Німеччини. В грудні 1946 р. між Великою Британією і США була укладена угода про об’єднання їхніх зон окупації. Так виникла Бізонія (тобто «дві зони»). У лютому 1948 р. до цієї угоди приєдналася Франція, і Бізонія трансформувалася в Тризонію.

Тризонія приєдналася до «плану Маршалла». Було вирішено питання про скликання в Тризонії Установчих зборів для організації нової влади. Це відбулося без участі СРСР, представники якого вийшли зі складу Союзної контрольної комісії на знак протесту проти дій США і Великої Британії.

У трьох західних окупаційних зонах була проведена грошова реформа. Замість рейхсмарки, що майже повністю знецінилася, у червні 1948 р. була введена нова грошова одиниця – західнонімецька марка.

Розкол Німеччини відбувся в 1949 році.

У вересні 1949 р. було створено Федеративну Республіку Німеччини (ФРН).

У жовтні 1949 р. – Німецьку Демократичну Республіку (НДР).

Розкол Німеччини тривав 40 років (до 1990 р.)

У ФРН формувався режим західної демократії.

В НДР були проведені соціалістичні реформи.

Як і вся Німеччина, на чотири зони був розділений і Берлін. Його Східна частина (радянська зона окупації) стала столицею НДР, а західна (окупаційні зони США, Великої Британії та Франції) – самокерованою територією, економічно і політично пов’язаною з ФРН.

2. Західнонімецьке «економічне диво».

Економічне піднесення у ФРН, що розпочалося у другій половині 1950-х рр., було назване західнонімецьким «економічним дивом».

Німецькому «економічному диву» сприяло кілька факторів:

- Західна Німеччина не була сильно зруйнована в роки війни. Значною мірою пощастило зберегти промисловий потенціал західної частини країни.

- було вдосталь дешевої робочої сили, особливо після репатріації 9 млн. німців зі Східної Пруссії та інших районів. Зарплата робітників у перші повоєнні роки була значно меншою від довоєнної, а робочий тиждень становив 50-52 години.

- США надали Західній Німеччині 3,9 млрд. доларів «стартової допомоги» за планом Маршалла. Ці кошти було витрачено на заміну застарілого устаткування, оновлення виробництва, створення нових галузей економіки (нафтохімії, електроніки тощо). Відбувався процес прискореної індустріалізації порівняно відсталих районів.

- ФРН у 50-х роках практично не мала військових витрат. Це дало можливість зробити значні грошові заощадження.

Визнаним архітектором німецького «економічного дива» був ЛюдвігЕрхард, міністр економіки. Він разом з групою економістів створив теорію «соціального ринкового господарства», в якій напрочуд успішно поєднувалися особиста ініціатива підприємців, вільна конкуренція з елементами державного регулювання. Держава, на думку авторів цієї теорії, повинна підтримувати нормальне функціонування системи цін і захистити ринкову економіку від монополізму товаровиробників.

Основні підсумки реформ Л. Ерхарда.

На середину 1950-х рр.. ФРН за обсягом промислового виробництва вже зайняла 3-тє місце в західному світі після США і Великої Британії.

У країні значно скоротилася кількість безробітних, життєвий рівень населення швидко підвищувався, і незабаром за цим показником ФРН наздогнала провідні західні країни.

3. Об’єднання Німеччини.

Розвиток НДР. З утворенням на території радянської окупаційної зони 7 жовтня 1949 р. НДР у цій країні утвердився тоталітарний режим, повністю орієнтований на СРСР.

В НДР були проведені соціалістичні реформи.

Москва, природно, підтримувала в Німеччині політичні сили лівої і ліворадикальної орієнтації. Соціалістична єдина партія Німеччини (СЄПН) фактично узурпувала всю владу в країні й розпочала будівництво соціалізму за радянським зразком.

Невдоволення частини населення соціалістичними перетвореннями, економічним відставанням від ФРН та інших капіталістичних країн, розколом Німеччини з упередженням придушувалося органами державної влади. Форми протесту проти правлячого режиму набирали різноманітного вираження, але найбільш частою стала втеча східнонімецьких громадян у ФРН. У відповідь на це був закритий кордон.

Символом тоталітаризму в НДР стала Берлінська стіна (міцна бетонна споруда завдовжки 115 км, оснащена 210 вишками, 245 вогневими позиціями, мала 25 контрольно-пропускних пунктів), побудована вздовж Західного Берліна, і закриття кордону з ФРН в 1961 році.

У 1968 р. була прийнята нова Конституція НДР, в якій офіційно виголошувалась «керівна роль» СЄПН в державі.

НДР у 80-ті роки була економічно найрозвинутішою країною серед соціалістичних країн Європи.

«Перебудова» розпочата в СРСР, викликала засудження у керівництва НДР. Генеральний секретар ЦК СЄПН Еріх Хонеккер заявив, що брати СРСР за приклад НДР не буде.

Наприкінці 80-х на початку 90-х рр. у житті німецького народу відбулися докорінні зміни. В 1989 р. в НДР почалася ліквідація тоталітарного режиму. Наближалася 40-ва річниця утворення НДР. У дні святкування ювілею 7-9 жовтня тисячі людей вийшли на антисоціалістичні демонстрації. Влада поступово втрачала контроль над перебігом подій. Під тиском народних мас у ніч проти 10 листопада 1989 р. було зламано Берлінську стіну і відкритокордон між Східним і Західним Берліном. Постало питання про об’єднання двох німецьких держав. У березні 1990 р. в НДР на виборах перемогли християнські демократи, які погодилися на об’єднання Німеччини на умовах ФРН.

У Берліні 31 серпня 1990 р. було підписано договір про об’єднання ФРН і НДР, який передбачав входження Східної Німеччини до складу ФРН.

СРСР спершу виступив за перетворення об’єднаної Німеччини в нейтральну країну. Коли ця вимога була відхилена США, Великою Британією і Францією, керівництво СРСР пішло на поступку і погодилося, що Німеччина залишиться членом НАТО.

3 жовтня 1990 р. було проголошено акт возз’єднання Німеччини. НДР припинила своє існування. Передбачались терміни виводу (до кінця 1994 р.) радянських військ зі Східної Німеччини. Канцлером нової держави став Гельмут Коль. На території НДР були підняті прапори ФРН. Відтворення єдиної Німеччини відбулося мирним демократичним шляхом. Об’єднання Німеччини стало найважливішою подією в її повоєнній історії.

4. Здобутки і проблеми.

Об’єднання Німеччини стало найважливішою подією в її повоєнній історії, але й поставило перед країною низку проблем.

По-перше, це була проблема інтеграції державної планової економіки колишньої НДР у ринкову економіку ФРН. За нових умов багато підприємств виявилися неконкурентоспроможними і збанкрутіли. Значно зросло безробіття. Це, своєю чергою, посилило соціальну напруженість.

По-друге, постала проблема збільшення соціальних витрат і капіталовкладень в економіку східних земель. З цією метою довелося збільшити податки, а це викликало невдоволення населення західної частини Німеччини.

По-третє, загострилася проблема іноземних робітників, яких у країні налічувалося понад 5 млн. Корінне населення почало розглядати їх як конкурентів на робочі місця. У деяких містах виникали сутички.

Сьогодні об’єднана Німеччина стала найбільш населеною країною Західної Європи (понад 80 млн. чоловік) з найпотужнішим економічним потенціалом.

На парламентських виборах у вересні 1998 р. перемогу одержала СДПН на чолі з Герхардом Шредером, що блокувалася з партією «зелених». У вересні 2002 р. на парламентських виборах Шредер був знов обраний канцлером ФРН.

Великою проблемою для Німеччини є масова імміграція з країн колишнього СРСР, Югославії, Близького і Середнього Сходу. Їхній прийом і влаштування передбачають значні витрати держави. Імміграція породжує соціальну напруженість у німецьких містах, викликає невдоволення окремих прошарків населення. Це, своєю чергою, призводить до появи неонацистських, расових та інших агресивних угруповань.

Німеччина сьогодні – це міцна, правова демократична країна, яка забезпечує своїм громадянам гідний рівень життя і соціальний захист.

У листопаді 2005 р. на позачергових парламентських виборах праві отримали реванш і прийшли до влади. Канцлером Німеччини була обрана Ангела Меркель – лідер Християнсько-демократичного союзу.

5. Українсько-німецько відносини.

ФРН за обсягами капіталовкладень в економіку України займає друге місце у світі серед іноземних інвесторів нашої країни. Значна частина прямих інвестицій здійснюється через спільні підприємства, яких зареєстровано понад 500.

Німеччина була і залишається одним з найважливіших партнерів України у сфері зовнішньої торгівлі. Сьогодні на ФРН припадає до 8% загального зовнішньоторговельного товарообігу України. Україна ввійшла в десятку найважливіших торгових партнерів Німеччини серед країн Центральної, Південно-Східної та Східної Європи. Німеччина експортує до України промислове і транспортне устаткування, продукцію машинобудування, автотранспортні засоби, електротехніку, будівельні матеріали.

В останні роки значно розширилося співробітництво двох держав у сфері науки, освіти, культури. Студенти, аспіранти і викладачі з України мають можливість стажуватися у провідних університетах Німеччини. Розвивається співробітництво на регіональному рівні.

⇐ Предыдущая 1 2 3 45