|
|||
Відзнаки. Музичні твори. Музикознавчі праці. Пам'ятьВідзнаки · 1964 — Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка за симфонію-кантату «Кавказ» і вокально-симфонічну кантату «Заповіт» на слова однойменних творів Тараса Шевченка. · 1969 — народний артист СРСР. · 1979 — Герой Соціалістичної Праці. Музичні твори · «Вічний революціонер» (1898). · «Вільній Україні» (1912–1914, друга редакція — 1939). · «Останній бій» (1914). · Кантата-симфонія «Кавказ» на вірші Тараса Шевченка (1902–1913). · Симфонічна поема «Каменярі» (1926, друга редакція — 1956). · «Стрілецька рапсодія» (1928) (друга редакція— 1956 під назвою «Галицька рапсодія»). · Кантата «Заповіт» на вірші Тараса Шевченка (1934, друга редакція — 1955). · Симфонічна поема «Веснянки» (1935). · Кантата «Наймит» на вірші Івана Франка (1941). · «Конкістадори» (1941). · Симфонічна поема «Дніпро» (1947). · Симфонічна поема «Пісня юнаків» (1948). · «Прикарпатська симфонія» (1952). · Опера «Довбуш» (1955). · Симфонічна поема «Не забудь юних днів» (1956). · Симфонічна поема «Наше море» (1957). · Симфонічна поема «Мойсей» (1962). · Симфонічна поема «Чакона» (1964). · Фортепіанні та скрипкові концерти. · Хорові композиції на тексти Тараса Шевченка, Івана Франка, Маркіяна Шашкевича, Максима Рильського та ін. · Обробка народних пісень («Гагілка», «Ой, Морозе, Морозенку», «Бодай ся когут знудив», «Про Бондарівну»). · Солоспіви («Спи, дитино моя»). Музикознавчі праці · «Дослідження і статті» (1976) — теоретичні дослідження, музичні розвідки, публіцистика. Пам'ять На його честь названо одну з вулиць Львова, створено меморіальний музей С. Людкевича, встановлено музичну премію ім. С. Людкевича.[1]
|
|||
|