|
|||
Біографія ЛЮДКЕВИЧБіографія ЛЮДКЕВИЧ 1898–1901 — навчався на філософському факультеті Львівського університету. Теорію композиції вивчав самостійно у своєї матері-піаністки, а також у Мечислава Солтиса (Львів), О. Цемлінського та Г. Греденера (Відень). Від 1901 працював учителем (Львів, Перемишль). Редагував журнал «Артистичний вісник» (1905–1907). Один із організаторів Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові, 1910–1915 — його директор, від 1919 — викладач теоретичних дисциплін та інспектор філій. Працював із хорами «Боян», «Бандурист», «Сурма». Від 1936 — голова музикологічної комісії НТШ. Від 1939 — професор, завідувач кафедри теорії та композиції Львівської консерваторії. Одночасно 1939–1951 — старший науковий співробітник Львівської філії Інституту фольклору АН УРСР. Виступав за збереження українських традицій, шанобливе ставлення до видатних діячів українського народу. 1919 організував концерт ушанування пам'яті померлих композиторів. 1948 категорично відмовився осудити композитора Василя Барвінського, 1963 підписав лист до голови Президії ВР СРСР Л. Брежнєва про його звільнення і реабілітацію[1]. Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 3. 1989 року на могилі встановлено пам'ятник створений скульпторами М. Посікірою, Я. Скакуном та Л. Яремчуком.[2] Творчість[ред. • ред. код] Творчість Людкевича перейнята громадянським пафосом, позначена масштабним національним колоритом. До найграндіозніших творів композитора належить кантата-симфонія «Кавказ», написана на вірші однойменної поеми Шевченка. Першу частину твору композитор закінчив 1905, всю партитуру — 1913. Прем'єра відбулася 1914 у Львові силами хору товариства «Боян» на концерті, присвяченому 100-річчю від дня народження Кобзаря. Диригував автор. Кантату «Заповіт» Людкевич створив до 120-річчя від дня народження Кобзаря (1934). Перше її виконання відбулося 1935 (львівський хор «Боян» під керуванням автора). У 1950-х Людкевич заново відредагував кантату — і в такому вигляді вона ввійшла до найкращих зразків кантато-ораторіального жанру.
|
|||
|