МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загальноправових дисціплін

ЛЕКЦІЯ

з дисципліни «Теорія держави і права»

Тема № 8 ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ПРАВА

(2 години)

Запоріжжя - 2010

Лекцію підготував Грушанський А. О. викладач кафедри загальноправових дисциплін Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Рецензенти:

Лекція обговорена та схвалена на засіданні навчально-наукового комплексу

________________________

“____”_____________ 200__р., протокол № ____

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

І. Поняття права та його ознаки.

ІІ. Функції права.

ІІІ. Принципи права.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Алексеев С.С. Теория права.— М.: Изд-во БЕК, 1994.— С. 86-117.

2. Загальна теорія держави і права / За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В. Копєйчикова.– К.: Юрінком, 1997.– С. 100-115.

3. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина.— Харків: Право, 2002.— С. 174-210.

4. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник.— К.: Кондор, 2002.— С. 6-37.

5. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. 7-е изд.— СПб.: Питер, 2004.— С. 47-57

6. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. Навчальний посібник для юрид. фак. вузів.— К.: Вентурі, 1996.— С. 12-34.

7. Лившиц Р.З. Теория права. Учебник.— М.: Изд-во БЕК, 1994.— С. 47-53.

8. Погребной И.М. Теория права: Учебное пособие. 3-е изд., испр. и доп.— Харьков: Государственное специализированное издание "Основа", 2003.— С. 16-28.

9. Погребной И.М., Шульга А.М. Теория права. Учеб. пособие.— Харьков: Ун-т внутр. дел, 1998.— С. 19-49.

10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами.— К.: Атіка.— 2001.— С. 92-102.

11. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. 2-е вид. / Пер. з рос.— Харків: Консум, 2005.— С. 207-237.

12. Сурілов А.В. Основи загальної теорії держави і права.— Одеса: Одеський ун-т, 1995.— С.65-86.

13. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько.— М.: Юристъ, 2001.— С. 130-177, 235-243, 269-289.

14. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова.— 2-е изд.— М.: Издательство НОРМА, 2002.— С. 222-248.

15. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. проф. В.Г. Стрекозова.— М.: ИПП “Отечество”, 1993.— С.130-143, 147-150, 163-168.

16. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов.— М.: Юрайт-М, 2002.— С. 171-188, 191-206.

Мета лекції: розкрити природу, поняття, ознаки та сутність права, його призначення у суспільстві.

ВСТУП

Цю лекцію присвячено розкриттю поняття права та, його ознак та соціального признаечння. Право - один з наскладніших соціальних феноменів. Питання його походження, поняття та функцій вивчалися протягом багатьох століть, проте й досі не є закритими для правововї науки, тож завдянням є підсумовування результатів цих досліджень та їх викладення в рамках лекції.

І. Поняття права та його ознаки.

Право — це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, що встановлюється чи санкціонується державою з метою регулювання найважливіших для суспільства відносин, шляхом визначення точного змісту прав та обов'язків суб'єктів і можливістю застосування відповідальності за їх невиконання або порушення.

В юридичній літературі право розглядають як загально-соціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право). Як загальносоціальне явище право характеризується певною свободою і обґрунтованістю поведінки людей, тобто відповідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути загальними і рівними для всіх однойменних суб'єктів. З таких позицій право поділяють на: а) права людини; б) права об'єднань, груп, верств; в) права нації, народу; г) права людства.

Юридичне право - це свобода та обґрунтованість поведінки людей відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.

Юридичне (позитивне) право, своєю чергою, поділяють на об'єктивне і суб'єктивне.

Юридичним об'єктивним правом називають систему всіх правових приписів, що встановлені, охороняються, захищаються державою, мають загальнообов'язковий характер, є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки та існують незалежно від індивідуальної свідомості суб'єкта права.

Юридичне суб'єктивне право - певні можливості, міра свободи, що належить суб'єктові, який сам вирішує, користуватися ними чи ні.

Ознаки права:

1. Право - це сукупність правил поведінки загального характеру. Це означає, що до сфери правового регулювання входять не окремі специфічні сфери, а широкий перелік неоднорідних супільних відносин.

2. Право є формально визначеним. Формальна визначеність права означає чіткість, однозначність, стислість формальних правових приписів, виражених у законах, указах, постановах тощо. Досягається це за допомогою правових понять, їх визначень, правил юридичної техніки. Саме тому суб'єкти права чітко знають межі правомірної і неправомірної поведінки, свої права, свободи, обов'язки, обсяг і вид відповідальності за вчинене правопорушення. Вираження норм у законах, інших нормативних актах, встановлення формальної рівності — це основна ознака формальної визначеності права.

3. Право - це система правових норм. Системність права полягає в тому, що право — це не просто сукупність принципів і норм, а їх система, де всі елементи пов'язані та узгоджені. Системність вноситься до права законодавством. Лише системне, несуперечне право, яке виражає свою сутність через принципи, здатне виконати завдання, що постають перед ним. Сьогодні в Україні найважливіше і найнагальніше завдання — відновити і зміцнити системність права, оскільки неузгодженість нормативно-правових актів розірвала системоутворюючі зв'язки між юридичними нормами.

4. Право носить вольовий характер. Вольовий характер права, вираження в ньому суспільних, групових і індивідуальних інтересів означає, що в праві проявляється та втілюється воля, змістом якої є інтерес. Право акумулює суспільну, групову та індивідуальну волю громадян у їх гармонічному поєднанні, злагоді та компромісах. Воля пронизує діяльність людини, її цілеспрямовану поведінку в усіх, у тому числі й у правовій, сферах життя. Розуміння волі в праві виключає зведення права до знаряддя насильства держави, засобу придушення нею індивідуальної волі. Створюється ілюзія, що право виходить від держави. Насправді в ідеалі держава в особі своїх законодавчих органів «підносить до закону» суспільні, групові та індивідуальні інтереси, які відповідають принципам справедливості, свободи, демократії, рівності, гуманізму.

5. Право є загальнообов’язковим. Загальнообов'язковість права виражається в тому, що встановлені правила поведінки є загальними та обов'язковими для всієї країни. Загальнообов'язковість, загальність праву надає те, що в ньому виражаються узгоджені інтереси учасників регульованих відносин, що воно має нормативний характер.

6. Право встановлюється та забезпечується державою.Державна забезпеченість, гарантованість права, аж до примусу, свідчить про те, що державна влада, держава в цілому підтримує загальні правила, які визнаються державою правовими. Далеко не всі норми права додержуються та виконуються добровільно, в силу внутрішнього переконання. Значна частина населення підкоряється вимогам правових лише тому, що за правом постає держава. Державна охорона правових норм містить у собі державний легальний примус, різні організаційні, організаційно-технічні, виховні та превентивні (попереджувальні) заходи державних органів з дотримання та виконання громадянами юридичних норм. До порушників вимог норм права компетентні державні органи можуть застосовувати заходи юридичної відповідальності приписів— дисциплінарної, адміністративної, кримінальної. Тим самим держава забезпечує загальнообов'язковість норм права.

ВИСНОВОК З ПЕРШОГО ПИТАННЯ: право є одним з найцікавіших соціальних феноменів, універсальним регулятором суспільних відносин, більш прогресивним, аніж звичаї.

ІІ. Функції права.

Функції права - це основні напрямки впливу права на суспільні відносини, які виражають його сутність його сутність і призначення у суспільстві.

Функції права можна класифікувати у такий спосіб:

1. Загальносоціальні

2. Спеціально-соціальні (юридичні)

До складу загальносоціальних функцій включають:

1. Гуманістичну - право охороняє і захищає інтереси людства, народу, людини;

2. Інформаційну (комунікативну) - право інформує людей про волю законодавця;

3. Оціночно - орієнтаційна - поведінка людей оцінюється з точки зору законів держави, вказує на щляхи задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки.

4. Організаторсько - управлінська - право забезпечує можливості окремих соціальних суб’єктів щодо розв'язання проблем, допомагає організувати зусилля людеє для досягнення загальнолюдського ідеалу.

5. Інформаційна - інформування громадян, тобто до ведення до відома адресата, про напрямки регулювання суспільних відносин, про їхні права, обов'язки та відповідальність.

Спеціально-соціальні (юридичні)

Регулятивна - функція упорядкування суспільних відносин, визначення лінії поведінки людей, наділення їх певними правами та обов'язками;

Охоронна - функція встановлення та гарантування державою заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності, порядку їх покладання та виконання, яка має на меті витиснення шкідливих для суспільства відносин та охорону позитивних;

- функція встановлення та гарантування державою заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності, порядку їх покладання та виконання, яка має на меті витиснення шкідливих для суспільства відносин та охорону позитивних

Регулятивна функція права може бути поділена на статичну та динамічну:

Регулятивна статична - функція упорядкування суспільних відносин шляхом закріплення основних прав і свобод особи, компетенції державних органів і посадових осіб (наприклад, фіксування правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження)

Здійснюється за допомогою дозвільних (таких, що надають правомочності) та заборонних норм, які спричиняють правовідносини пасивного типу

Регулятивна динамічна - функція забезпечення активної поведінки суб'єктів права (наприклад, покладання обов'язку сплачувати податки, відбувати військову повинність)

Здійснюється за допомогою зобов 'язуючих норм, які спричиняють правовідносини активного типу

Охоронна функція виражається у такому:

1) визначення заборон на вчинення протиправних діянь;

2) встановлення юридичних санкцій за вчинення таких діянь;

3) безпосереднє застосування юридичних санкцій до особи, яка вчинила правопорушення.

Охоронний вплив права здійснюється за допомогою спеціальних охоронних норм, а також регулятивних норм, спрямованих на охорону суб'єктивних прав.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ: в функціях знаходить своє відображення соціальне призначення права, його вплив на суспільні відносини у діапазоні від заохочення правомірної поведінки до покарання за правопорушення.

ІІІ. Принципи права.

Принципи права — об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку.

Принципи є підставою права, містяться у його змісті, виступають як орієнтири у формуванні права, відбивають сутність права та основні зв'язки, які реально існують у правовій системі. У принципах зосереджено світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Тому принципи права можна назвати стрижнем правової матерії.

Усі принципи права можна поділити на:

загальносоціальні

спеціально-соціальні (юридичні)

Загальносоціальні принципи права: економічні; соціальні; політичні; ідеологічні, морально-духовні та ін.

Спеціально-соціальні (юридичні) принципи права:

• Загальні — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається національна правова система, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї правової системи. Належать до всіх галузей права.

• Галузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається певна галузь права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї галузі.

Властиві конкретній галузі права (наприклад, принцип рівності сторін у майнових відносинах — у цивільному праві; рівності держав, поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави та ін. — у міжнародному публічному праві).

• Міжгалузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвиваються кілька відповідних галузей права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цих галузей. Властиві кільком спорідненим галузям права (наприклад, принципи гласності та змагальності сторін судового розгляду — в кримінально-процесуальному та цивільному процесуальному праві; принципи недоторканності власності, свободи економічної діяльності, свободи укладати договір, необхідності конкуренції та заборони монополізації — у підприємницькому та бан-ківському праві).

Принципи права мають історичний характер. Вони є плодом багатовікового розвитку людства, результатом осмислення закономірностей розвитку суспільства в цілому, втілення їхніх демократичної та гуманістичної традицій.

Призначення принципів права:

— здійснювати узагальнене закріплення засад суспільного ладу;

— забезпечувати однотипне формулювання норм права;

— забезпечувати їх вплив на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших видів правового впливу.

Незважаючи на багатоманітність типів (сімей) правових систем світу (романо-германська, англо-американська, змішана, релігійно-традиційна) та різний їх підхід до проблеми принципів права (в одних склалося поняття «загальних принципів права», у інших — ні), усі вони в демократичних суспільствах спираються на загальну основу принципів права. Принципи права згодом набули універсального значення, оформилися в галузі основних прав людини, одержали закріплення на міжнародному рівні. Так, у Договорі про створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) загальні принципи, характерні для права держав — членів Співтовариства, розглядаються як складова частина права ЄЕС, а їх порушення — як підстава для скасування в судовому порядку актів Співтовариства. Сьогодні принципи права є актуальними насамперед у зв'язку із завданням забезпечення прав людини.

Дати вичерпний перелік загальних принципів права важко, тому що вони не мають достатньої чіткості та стабільності змісту. Одне є безсумнівним — в них втілюються загальнолюдські цінності.

Загальні принципи права:

1. Принцип свободи означає, що право виступає як міра свободи — політичної, економічної, ідеологічної. Принцип свободи реалізується через надання свободи вибору суспільного ладу та форми правління, забезпечення захисту прав людини та задоволення основних потреб її життя, формування органів державної влади шляхом народного волевиявлення, створення умов для утвердження в суспільстві норм гуманістичної моралі, користування різними соціальними послугами держави та приватних осіб та ін.

2. Принцип справедливості означає, що право виступає як міра справедливості, як морально-правова домірність вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їхнього правового забезпечення. Принцип справедливості містить у собі вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов'язками, злочином і покаранням, заслугами людей та їхнім суспільним визнанням. Принцип справедливості є важливим при вирішенні конкретних юридичних справ (приміром, при визначенні міри кримінального покарання). Він конкретизується у принципі рівності.

3. Принцип рівності означає рівність усіх перед законом, рівність прав та обов'язків, незалежно від національної, релігійної та іншої належності, службового та іншого становища, рівну відповідальність перед законом, рівний захист у суді.

Важливими складовими елементами принципу рівності є: — єдність (взаємозв'язок) прав і обов'язків, тому що говорити про реальність будь-якого права можна лише за наявності відповідного йому юридичного обов'язку (приміром, право громадянина на судовий захист реалізується через обов'язок судів здійснювати такий захист);

- взаємна відповідальність держави та особи, тому що вони пов'язані взаємними правами та обов'язками.

4. Принцип гуманізму, тобто людинолюбства, розкриває одну з найважливіших ціннісних характеристик права, домінування у

формуванні та функціонуванні правової системи природних не-відчужуваних прав людини. Це — право на життя, здоров'я, особисту свободу та безпеку, право на охорону своєї честі та репутації, недоторканність особи та ін.; створення всіх умов, необхідних для нормального існування та розвитку особи.

5. Принцип демократизму знаходить свій прояв у тому, що право та законодавство виражають волю народу, волю всіх і кожного, формуються через форми народовладдя: безпосередню та представницьку демократію.

6. Принцип законності виражається у вимогах:

а) якості нормативно-правових актів, несуперечності їх один одному (між ними має бути ієрархічна субординація залежно від юридичної сили);

б) суворого додержання та виконання юридичних норм, правових приписів усіма суб'єктами — громадянами, їх громадськими та некомерційними організаціями, посадовими особами, державними органами. Передбачає також недопустимість зловживання суб'єктивним правом

в) невідворотної відповідальності за вину громадян і посадових осіб.

Серед основних принципів права деякі вчені називають правові презумпції та аксіоми.

Принципи права слугують загальними орієнтирами у правотворчості та правозастосуванні.

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ: принципи права є базовими засадами його функціонування. Розкриття їх змісту допомагає зрозуміти сутність права та його призначення у суспільстві.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Право - складний соціальний феномен, що є основним на сьогодні регулятором суспільних відносин. Тож питання ознак, функцій та принципів права, розкриті у цій лекцій, мають допомогти отримати загальне уявлення про право та з’ясувати його соціальне призначення.

⇐ Предыдущая 1 23