|
|||
Практична робота №2. Визначити раціональний порядок, технологію та термін відпрацювання дільниці тимчасово непрацюючого борту кар’єру під час його реконструкції»Практична робота №2 «Визначити раціональний порядок, технологію та термін відпрацювання дільниці тимчасово непрацюючого борту кар’єру під час його реконструкції» Розконсервацію дільниці тимчасово непрацюючого борту кар’єру необхідно починати з питання її розкриття, а саме, забезпечення вантажно - транспортного зв’язку робочих горизонтів з пунктами призначення мінеральної сировини. В роботі пропонується застосування найбільш поширеного способу - розкриття горизонтів запобіжної проходки з’їздних та розрізних навпіл траншей. Так, при розритті горизонту «-25м» необхідно з горизонту «-15м», пройти з’їздну навпіл траншею. Початковий фронт гірничих робіт на горизонті «-25м» забезпечується шляхом проходки розрізної навпіл траншеї. В роботі необхідно вибрати спосіб проходки розкривних виробок. Пропонується застосування найбільш поширених способів, а саме: пряма механічна лопата тупиковим експлуатаційним забоєм з верхнім черканням на повний розріз з нижнім навантаженням в засоби автомобільного чи залізничного транспорту. Технологічна схема цього способу представлена на рис.2.1.
Рис.2.1. До визначення ширини з’їздної та розрізної траншеї.
Ширина траншеї за низом буде становити: В0=В+Шт.п.+с, м Ширина першої заходки екскаватора: А(1)=В0-Вф(1), м За першими західками усіх горизонтів необхідно враховувати особливості технології гірничих робіт, а саме: стислість умов їх проведення. Відомі чотири технологічні схеми відпрацювання першої заходки: На практиці найбільш поширеними є перші три схеми. Їх особливості полягають в збільшенні витрат на розробку. За першою схемою здорожчення відбувається за рахунок переескавації гірничої маси, на другій і третій – за рахунок зниження продуктивності виймально- навантажувального та транспортного обладнання . Тому в розрахунках необхідно витрати на видобування гірничої маси з перших заходок збільшувати на 15 – 20% . Рис.2.2. Паспорт робочої площадки при відпрацюванні другої та інших заходок.
Після відпрацювання першої заходки на горизонті створюються нормальні умови для відпрацювання другої заходки А1(2) вибоєм з шириною робочої площадки Вmin (рис.2.2). Розкриття горизонту «-35м» стане можливим лише після горизонтального посування фронту гірничих робіт на горизонті «-25м» на відстань, яка забезпечить на ньому (після проходки розривних виробок на горизонті «-35м») мінімальну ширину робочої площадки (Вmin). Розмір цього посування визначаємо наступним чином (рис.2.3.) Рис.2.3. Схема до визначення гірничо-технологічних умов поглиблення гірничих робіт.
Від нижньої бровки гор. «-35м», відкладаємо відрізок (В0) та відбудовуємо укіс уступу. Від точки перетину останнього з лінією гор. «-25м» відкладаємо відрізок (Вmin), від кінця якого відбудовується укіс уступу гор. «-25м» його положення і буде визначати розмір необхідного горизонтального посування фронту гірничих робіт (відрізок 1-1’). Таким же чином визначаються умови поглиблення гірничих робіт на дільниці тимчасово непрацюючого борту кар’єру за всіма іншими горизонтами та необхідна кількість при цьому гірничотранспортного обладнання, організація роботи якого представляється у вигляді лінійного графіка (табл. 2.1). Час відпрацювання об’ємів робіт на кожному з горизонтів визначається за формулою:
, діб, де Гм(і) – об’єм гірничої маси який необхідно відпрацювати на i–му горизонті, м3; Qдіб - добова експлуатаційна продуктивність екскаватора, м3/добу.
Практична робота № 3 Метою цього завдання є надбання студентами вміння самостійно здійснювати самостійну оцінку варіантів технологічних рішень та обирати найбільш раціональний . В якості критерію оцінки варіантів інженерних рішень обираються приведені витрати. Зі=ci+EKi → min, де c1 – питомі експлуатаційні витрати за І-м варіантом розробки, грн/м3; Е=0,15 – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних витрат; Ki – питомі капітальні витрати, за І-м варіантом розробки , грн./м3. Якщо порівнювальні варіанти різняться обсягами витрат у часі за роками роботи кар’єру, то у цьому випадку в якості критерію оцінки необхідно застосовувати приведені витрати, як за ефективністю капітальних вкладень, так і за динамічністю їх вкладання. , де Е = 0,08 – нормативний коефіцієнт приведення різних за часом витрат до одного моменту оцінки (початку реконструкції); T – тривалість періоду реконструкції, роки. Розмір порівняльної економічної ефективності визначається за формулою: Э =Vр[(C1-C2)+E(K1-K2)], де C1, C2 – питомі експлуатаційні витрати на відпрацювання гірничої маси відповідно до першого та другого варіантів , грн./м3; К1, К2 - питомі капітальні витрати на відпрацювання гірничої маси відповідно до першого і другого варіантів.
|
|||
|