РОЗДІЛ V. РОЗДІЛ VІ

РОЗДІЛ V

Територіальний устрій України та місцеве самоврядування

Стаття 80. Територія України є цілісною і неподільною, а державна влада здійснюється шляхом поєднання централізації і широкого місцевого самоврядування територіальних громад.

Стаття 81. Систему адміністративно-територіального устрою України складають повіти, міста, селища і села.

До складу України входять триста повітів, статус і межі яких визначаються конституційним законом.

Стаття 82. В Україні гарантується місцеве самоврядування, яке є правом і спроможністю органів місцевого самоврядування здійснювати в межах закону регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах територіальної громади.

Розмежування повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підстави та порядок делегування органам місцевого самоврядування повноважень органів державної влади встановлюються конституційним законом

Стаття 83. Жителі одного або декількох поселень об'єднуються в територіальну громаду, яка є адміністративно-територіальною одиницею, має визначені в установленому законом порядку межі території та здійснює місцеве самоврядування в порядку, визначеному законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Обов'язком органів місцевого самоврядування є надання членам громади визначеного законом рівня адміністративних, соціальних та культурних послуг.

Члени громади можуть створювати квартальні, вуличні, будинкові та інші органи самоорганізації населення.

Стаття 84. Депутатів сільської, селищної, міської та повітової ради обирають на основі рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування виборці, які проживають на території громади не менше, ніж два років.

Депутатів сільської, селищної, міської ради обирають терміном на три роки на основі мажоритарної системи виборів, депутатів повітової ради - на основі пропорційно-мажоритарної (змішаної) системи.

Кількісний склад місцевих рад визначається відповідно до кількості жителів кожної громади.

Стаття 85. Члени територіальної громади шляхом таємного, рівного і прямого виборчого права на основі мажоритарної системи голосування обирають на три роки сільського, селищного, міського та повітового голову, який очолює виконавчий комітет.

Стаття 86. Депутати місцевих рад не можуть суміщати своє депутатство з роботою у виконавчих комітетах.

Депутатом місцевої ради мають право бути обраними громадяни, які на день виборів досягли вісімнадцяти років, є дієздатними, не судимими і проживають на території громади не менше, ніж п'ять років.

Стаття 87. Члени територіальної громади шляхом плебісциту можуть відкликати депутатів місцевих рад та висловити недовіру голові виконавчого комітету, землевпоряднику і керівникові відділу внутрішніх справ.

Стаття 88. Матеріальною і фінансовою основою територіальної громади є її земля, рухоме і нерухоме майно, усі надходження до бюджету від місцевих та половина від державних податків.

Стаття 89. Громади села, селища, міста через органи місцевого самоврядування здійснюють функції землекористування, управління майном, що є у власності громади; затверджують бюджети і контролюють їх виконання; встановлюють вид і розмір місцевих податків і платежів; забезпечують проведення місцевих референдумів, плебісцитів та виконують їх рішення.

Повітові ради затверджують повітові бюджети, які формуються з коштів місцевого бюджету, залучених на договірних засадах, та з коштів державного бюджету, що виділяються для фінансування діяльності відповідних виконавчих комітетів.

Стаття 90. Виконавчі комітети місцевих органів самоврядування забезпечують:

а) виконання норм Конституції і законів України, норм Українського права;

б) підготовку і виконання місцевих бюджетів;

в) виконання державних і місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони здоров'я та довкілля, розвитку підприємництва.

Стаття 91. Голови виконавчих комітетів є підзвітними та підконтрольними місцевим радам та територіальній громаді, а в частині виконання делегованих повноважень - органам виконавчої влади.

Рішення голів місцевих виконавчих комітетів, які суперечать нормам Конституції, законам України та нормам Українського права, може опротестувати відповідний прокурор. У разі незадоволення протесту, прокурор може звернутися до суду з позовом про скасування зазначеного рішення.

Голова виконавчого комітету складає повноваження, у разі висловлення йому недовіри двома третинами депутатів від складу відповідної ради.

Стаття 92. У межах повноважень, визначених Конституцією і законами України, нормами Українського права, органи місцевого самоврядування ухвалюють рішення, обов'язкові до виконання на відповідній території.

Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

РОЗДІЛ VІ

Правосуддя

Стаття 93. Судова влада в Україні надається Верховному Судові та нижчим судам, створеним відповідно до Конституції України. Привласнення судових функцій іншими органами або посадовими особами заборонено.

Судочинство в Україні здійснюють суди, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Стаття 94. Найвищим судовим органом у судовій системі є Верховний Суд України. У відповідності до закону створюються і діють місцеві та апеляційні суди.

У місцевих, апеляційних судах та у Верховному Суді України створюються дві колегії суддів, які здійснюють судочинство у сфері приватноправових та публічноправових відносин.

Суддею може бути громадянин України, який досяг тридцяти років, має вищу юридичну освіту і досвід роботи у галузі права не менш, як п'ять років, є дієздатним, не судимим, останні десять років проживає в Україні та володіє і спілкується державною мовою.

Суддів місцевих судів обирають громадяни України строком на п'ять років.

Суддів апеляційних судів обирають на з'їзді суддів місцевих судів строком на сім років.

Суддів Верховного Суду обирають на з'їзді суддів України строком на десять років.

Судді обирають на зборах голову і заступника голови відповідного суду.

Стаття 95. Суди здійснюють нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство.

Суддя, який здійснював нагляд за дотриманням законів органами, які проводили оперативно-розшукову діяльність, дізнання і слідство у конкретній справі, не може брати участь у проведенні судочинства у такій справі.

Суди здійснюють нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень.

Стаття 96. До повноважень судів усіх рівнів належить встановлення відповідності (невідповідності) законів та інших актів органів державної влади Конституції України та нормам Українського права.

Кожен громадянин має право звертатися до суду із позовом про визнання будь-якого нормативного акту таким, що порушує його права.

Стаття 97. Підтримання державного обвинувачення в суді заборонено.

Вводиться змагальний судовий процес під час здійснення судочинства у сфері приватноправових і публічноправових відносин.

Стаття 98. Судді під час здійснення правосуддя незалежні і підкоряються лише законові.

Судочинство у сфері приватноправових відносин проводить суддя одноособово у випадку, коли сума позову не перевищує п'ятдесят тисяч гривень. В усіх інших випадках судочинство провадить колегія професійних суддів.

Судочинство у сфері публічноправових відносин провадить суддя одноособово (менш тяжкі злочини та вчинки) та колегія професійних суддів (злочини середньої тяжкості та тяжкі).

Судове рішення має бути вмотивоване та належним чином обґрунтоване.

Стаття 99. Основними принципами судочинства є:

а) законність, змагальність, публічність і справедливість;

б) рівність усіх учасників судового процесу перед судом;

в) поважне ставлення до суду, суддів та обов'язкове виконання рішень суду.

Стаття 100. Повноваження судді припиняються у разі:

а) закінчення терміну, на який його обрано;

б) за його особистою заявою про складання повноважень;

в) відкликання його громадою в результаті проведеного плебісциту;

г) досягнення ним сімдесятирічного віку;

ґ) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я або визнання його судом недієздатним чи обмежено дієздатним;

д) порушення проти нього кримінальної справи;

е) у разі набуття ним громадянства іншої держави або виїзду на постійне проживання за межі України;

є) допущення ним двох судових помилок або неправомірно ухваленого ним рішення;

ж) його неспроможності відшкодувати матеріальні або моральні збитки, завдані особі його рішенням;

з) у випадках, передбачених статтею 7 Конституції України;

и) усунення в порядку імпічменту.

⇐ Предыдущая 6 7 8 9 10 11 12 131415 Следующая ⇒