РОЗДІЛ 1. РОЗДІЛ ІІ

РОЗДІЛ 1

Права Української нації та обов'язки Української Держави

Стаття 1. Суверенітет належить винятково Українській нації, яка здійснює його прямо чи опосередковано через своїх представників або референдум. Будь-який замах на узурпацію всього суверенітету або його частини, здійснений особою або групою осіб, карається у кримінальному порядку.

За злочини проти Української нації, Української держави та особливо тяжкі злочини проти людини і громадянина вводиться смертна кара.

Стаття 2. Основою українського державотворення є Національна Ідея - ідея повновладдя української (титульної) нації на українських землях.

Громадяни України розбудовують Українську Державу, яка повинна постійно піклуватися про інтереси Української нації в цілому та кожного українця зокрема. Українська Держава повинна створювати належні умови для повноцінного духовного і культурного розвитку нації та високого матеріального рівня життя українців.

Стаття 3. Україна є національною, неподільною, правовою, соціальною та справедливою Українською Державою з президентською формою правління. Українська Держава захищає честь і гідність особи і громадянина та гарантує реалізацію широких прав і свобод українців. Українська Держава забезпечує рівність українців у правах і перед законом незалежно від соціального стану, віросповідання і статі.

Розбудова Української Держави здійснюється на засадах національної та соціальної солідарності, історичної справедливості, владної ієрархії та особистої відповідальності посадовців органів державної влади і громадян за виконання покладених на них обов'язків.

Українська Держава повинна бути серцевиною духовності Української нації та всієї європейської цивілізації.

Стаття 4. Українська Держава зобов'язана захищати суверенітет нації, кордони і територіальну цілісність України. З цією метою діють Збройні Сили України, судові та правоохоронні органи країни. Невиконання зазначеного обов'язку тягне за собою кримінальну відповідальність вищих посадових осіб держави.

Українська Держава зобов'язана забезпечувати реальний суверенітет Української нації через повернення ядерного статусу, досягнення повної енергетичної та інформаційної незалежності України.

Українська Держава здійснює керівництво виробничою і збутовою політикою енергоресурсів, упроваджує новітні енергоощадні технології в усіх галузях народного господарства, сприяє розробці інноваційних технологій альтернативної енергетики.

Стаття 5. Україна є унітарною державою з розвиненою системою місцевого самоврядування. Державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову гілки.

Стаття 6. В Україні діє принцип верховенства права. Джерелом права є ця Конституція, правові закони та інші нормативно-правові акти, національна правова традиція, загальне право (здоровий глузд), норми права справедливості, судовий прецедент, міжнародні договори і конвенції, ратифіковані Національною Радою України. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Конституція України має вищу юридичну силу.

Українське право поділяється на приватне і публічне право.

Норми приватного права базуються на законах, договорах, угодах, контрактах, загальному праві, праві справедливості та судових прецедентах.

Норми публічного права базуються на законах, що мають імперативний характер.

Нормами приватного права регулюються відносини, що стосуються інтересу приватної особи, а нормами публічного права - публічноправові відносини.

Заборонено регулювати публічноправові відносини нормами, що відносяться до сфери приватного права.

Стаття 7. Єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови на всій території України в усіх сферах державного і суспільного життя.

Незнання державної мови або небажання послуговуватися нею на роботі та під час публічних виступів є підставою для позбавлення депутатського або іншого представницького мандата, звільнення службової особи з посади.

Для контролю за дотриманням чистоти державної мови створюється Академія української мови.

Громадяни України з числа національних меншин мають право на створення та функціонування культурних організацій, товариств, недільних шкіл з метою факультативного вивчення рідної мови.

Стаття 8. Українська Держава зобов'язана вживати заходів до об'єднання Української нації, розвитку її національної свідомості, самобутньої етнічної культури, збереження звичаїв, охорони і примноження культурних цінностей українців.

Українська Держава зобов'язана сприяти масовому поверненню в Україну етнічних українців, що мешкають і працюють за кордоном. Із цією метою Українська Держава створює сприятливі умови для їх облаштування на Батьківщині.

Стаття 9. Громадянами України є особи, що народилися на її території. Громадянами України стають етнічні українці, які повернулися з-за кордону для постійного проживання і роботи в Україні.

Особи без громадянства, які проживають в Україні не менше 10 років, вільно володіють українською мовою, знають історію Української Держави та зміст Конституції України, у виняткових випадках можуть стати громадянами України. Зазначені особи не можуть набути громадянства України, якщо їх притягали до кримінальної відповідальності.

Держава зобов'язана укласти договори із сусідніми країнами про реадмісію іммігрантів.

Подвійне громадянство заборонено. Громадянин України, який приховав, що він є громадянином іншої держави, втрачає українське громадянство.

Стаття 10. Земля, її надра та інші природні ресурси і об‘єкти, що розташовані на території України або в межах її континентального шельфу, є виключною власністю Української нації. Володіти і користуватися ними можуть фізичні або юридичні особи в межах і порядку, встановлених Українськими нормами права.

Право власності на землю існує лише на земельні ділянки під житловими будинками та іншою нерухомістю на праві приватної власності, а також на присадибні ділянки. Набувати право власності на землю іноземцями та особами без громадянства заборонено.

В Україні функціонує державний земельний кадастр.

Стаття 11. Українська Держава зобов'язана охороняти землю, яка є основним багатством Української нації.

Право володіти землею може належати державі, громаді, фізичній або юридичній особі.

Земля надається у довгострокове володіння українським громадянам із правом її родинного успадкування.

Право володіння землею може набути лише громадянин, який мешкає у даній місцевості не менше двох років і особисто веде на ній господарство. Громадяни, які бажають набути у володіння землю у розмірі, більшому за середній розмір селянського земельного паю для даної місцевості, повинні скласти кваліфікаційний іспит.

Земля виморочного сільського двору переходить у володіння сільської громади.

Забороняється торгівля землею сільськогосподарського призначення. Сільськогосподарські землі використовуються виключно за прямим призначенням, інше використання цих земель заборонено. Винні у порушенні зазначеної заборони притягуються до кримінальної відповідальності.

Українська Держава ставить під свій контроль виробництво біопалива, якість сільськогосподарської продукції, може встановлювати високі або заборонні мита на експорт продовольства.

Стаття 12. Українська нація має право на проживання в екологічно чистому середовищі. Українська Держава зобов'язана вживати заходів для запобігання забруднення повітря, води, землі і всього середовища в цілому.

Будь-яка шкода, заподіяна природі, повинна бути загладжена у повному обсязі за рахунок винуватців. У випадку неможливості відновлення попереднього стану природного середовища фізичні або юридичні особи, винні у заподіянні шкоди, притягуються до кримінальної відповідальності з одночасною сплатою штрафу у подвійному розмірі вартості збитків.

Стаття 13. Громадяни України рівні в правах та перед законом.

Надання державою фізичним або юридичним особам будь-яких привілеїв заборонено.

Стаття 14. Українська Держава проводить справедливу соціальну політику.

Для найманих працівників в Україні діє погодинна оплата праці, мінімальний розмір якої регулюється законодавством України.

Українська Держава сприяє найманим працівникам у набутті права власності на підприємства державної та комунальної форм власності, участі в їхньому управлінні та в справедливому розподілі їхніх прибутків.

Розмір максимальної заробітної плати у працівників бюджетної сфери не повинен перевищувати мінімальну заробітну плату більше, ніж у п'ять разів.

Стаття 15. Українська Держава зобов'язана дбати про збільшення чисельності Української нації.

Реалізація програми "Репродуктивне здоров'я нації" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Робити аборти, окрім випадків, обумовлених медичними показниками, заборонено.

Стаття 16. Держава гарантує паспортну ідентифікацію громадян за національною ознакою.

Громадяни України різних національностей є рівні в правах.

Процент українців та представників національних меншин, що навчаються в середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, працюють в органах законодавчої, виконавчої та судової влади всіх рівнів, служать у Збройних Силах України та працюють у правоохоронних органах, в освітній і культурній сферах, охороні здоров'я, мають бізнес, є власниками виробництв, має відповідати національному складу населення України, який встановлюється Всеукраїнським переписом населення.

Державні дотації, які надаються фізичним або юридичним особам, також слід розподіляти пропорційно національному складу населення України.

Стаття 17. Держава гарантує вільне об'єднання громадян у політичні партії та громадські організації, діяльність яких спрямована на благо Української нації.

Комуністична ідеологія в Україні заборонена.

Заборонено будь-яку антиукраїнську діяльність, а також створення антиукраїнських партій, організацій та рухів.

Стаття 18. Інформаційний простір є надбанням Української нації і належить до сфери національної безпеки. Українська Держава зобов'язана охороняти національний інформаційний простір та виділяти достатні кошти на його розвиток і функціонування.

Цензура в Україні заборонена. Кожен може вільно висловлюватись, писати, друкувати за умови особистої відповідальності за зловживання такою свободою відповідно до норм Українського права.

Громадяни мають право на отримання інформації.

Заборонено антиукраїнську пропаганду і культивування аморальної і протиправної поведінки, насилля, сексуальних збочень і всього, що суперечить духовності Української нації.

Стаття 19. В Україні існує свобода совісті. Церква відокремлена від держави. Особи з духовним саном не мають права бути обраними до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Організація і проведення релігійними громадами політичних заходів заборонена.

Українська Держава сприяє об'єднанню християнських церков у єдину Українську Помісну Церкву.

Стаття 20. Українська Держава проводить зовнішню політику, спрямовану на забезпечення інтересів Української нації, її безпеки, територіальної цілісності. У зовнішній політиці Українська Держава враховує інтереси української діаспори.

Україна може вступати у військові союзи та блоки лише у разі виникнення загрози її незалежності, територіальній цілісності та існуванню українців як нації.

На території України заборонено розташовування іноземних військових баз.

Створення військових формувань будь-якими особами або групою осіб заборонено. Українська Держава дозволяє і контролює створення та діяльність напіввійськових формувань.

Стаття 21. Формування законодавчої, виконавчої і судової гілок влади громадяни України здійснюють шляхом загального, прямого, чесного і таємного голосування. Право голосу мають усі повнолітні громадяни України, що не позбавлені громадянських і політичних прав.

Стаття 22. Кожен вільний робити все, що не шкодить іншому.

Межі свободи визначені нормами моралі і Українського права. Нікого не можна змусити робити те, що суперечить нормам моралі та Українського права.

Стаття 23. Державними символами України є Національний Прапор, Національний Герб та Національний Славень.

Національним Прапором України є стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг жовтого і блакитного кольорів.

Національним Гербом України є Тризуб - Знак Княжої Держави Володимира Великого.

Національним Славнем Української Держави є повний текст твору П. Чубинського "Ще не вмерла Україна..." на музику М. Вербицького.

Столицею України є місто Київ.

РОЗДІЛ ІІ

Права, свободи та обов'язки людини і громадянина

Стаття 24. Усі люди створені Творцем рівними і вільними. Природні права людини є непорушними.

Громадянські права і свободи людини і громадянина закріплює Конституція України і їх не можна скасувати або звузити. У разі виникнення в українців потреби в правах і свободах, які не закріплені цією Конституцією, вони можуть вільно користуватися ними відповідно до норм моралі і Українського права.

Стаття 25. Усі громадяни користуються правом особисто або через своїх представників брати участь у творенні норм права.

Закони як одне із джерел права повинні бути правовими і базуватися на спільних інтересах українців та всієї Української нації. Заборонено ухвалювати закони, спрямовані на захист особистих або корпоративних інтересів.

Кожен може звернутися до суду із позовом про відшкодування матеріальних і моральних збитків у випадку прийняття Національною Радою України закону, який порушує його права.

Стаття 26. Гарантовано недоторканність особи та її майна. Кожен може бути обвинувачений або заарештований тільки відповідно до норм Українського права.

Рішення про затримання або обшук особи, її житла чи іншого приміщення може видавати суд лише за наявності достатніх об'єктивних, достовірних і обґрунтованих підстав.

Про арешт особи слід негайно повідомити її родичів.

Кожен, хто клопочеться, віддає, виконує або примушує виконувати свавільні накази, притягується до кримінальної відповідальності.

Стаття 27. У разі звинувачення особи у скоєнні злочину, вона має право на швидкий, публічний, справедливий, всесторонній і об'єктивний розгляд справи судом. Така особа повинна знати про зміст і мотиви звинувачення.

Кожен має право в будь-який час користуватися допомогою адвоката.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за одне й те ж діяння. Кожен має право відмовитися свідчити або давати пояснення проти себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Докази, здобуті за допомогою примусу або іншим неправовим шляхом не мають доказової сили і не можуть братися судом до уваги.

Стаття 28. Право власності - непорушне право, крім випадків, коли власність набута протиправними способами та коли цього вимагає суспільна необхідність.

Набута протиправними способами власність підлягає конфіскації, а власник - правовій відповідальності.

Якщо суспільна необхідність вимагає відчуження власності, то таку необхідність слід довести у судовому порядку, а власник має отримати достатнє відшкодування справедливого і попередньо визначеного розміру.

Стаття 29. Гарантовано право на приватне життя. Ніхто не може втручатися у приватне життя особи, якщо воно не має аморального або протиправного характеру. Таке втручання відбувається виключно за рішенням суду.

Шлюб укладається за вільною згодою чоловіка і жінки. Вони користуються рівними правами і мають однакові обов'язки. Батьки утримують своїх дітей до досягнення повноліття, а дорослі діти - піклуються про своїх непрацездатних батьків.

Стаття 30. Для утримання працівників державного апарату, розвитку науки, культури, освіти, охорони здоров'я та працівників цих галузей існує загальне оподаткування.

Податки встановлюються і стягуються з усіх фізичних і юридичних осіб відповідно до їхніх статків. Кожна фізична або юридична особа повинна сплачувати податки, збори і тарифи в порядку і розмірах, встановлених нормами права у повному обсязі без будь-яких привілеїв.

Усі громадяни особисто або через своїх представників можуть визначати розмір державних та місцевих податків, контролювати їх стягнення та витрати.

Стаття 31. Кожному громадянинові України гарантовано свободу пересування, вільний вибір місця проживання, виїзд та в'їзд в Україну.

Стаття 32. Громадянам гарантовано право на працю та матеріальну допомогу у разі безробіття впродовж шести місяців у розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму. Українська Держава повинна допомагати безробітному працівникові набути новий фах.

Наймані працівники мають право на створення профспілок. Нікого не можна змусити стати членом профспілки. Працівник особисто здійснює сплату профспілкових внесків.

Наймані працівники мають право на страйк, під час якого не можуть бути позбавлені права на отримання заробітної плати. Заробітну плату страйкарям виплачують у тому самому розмірі, що й іншим працівникам.

Проводити страйки з політичними вимогами заборонено.

Майно або виробництво, яке має для України стратегічне значення, повинно залишатися в державній власності.

Усі наймані працівники отримують певну частку прибутків кожного виробництва.

Держава зобов'язана створити Центральний депозитарій, який має організувати облік та обіг (купівлю-продаж) цінних паперів.

Усі наймані працівники, які є співвласниками виробництва, вважаються пожиттєво найнятими. Їх звільнення дозволено лише у випадках, передбачених законом. Наймані працівники беруть участь в управлінні виробництвом особисто або через своїх представників.

Стаття 33. Українська Держава зобов'язана надавати фінансову й організаційну допомогу особам, які бажають здійснювати підприємницьку діяльність.

Українська Держава спрямовує соціальну і економічну політику на формування в Україні середнього класу.

Заборонено здійснювати підприємницьку діяльність депутатам Національної ради України, суддям, посадовим і службовим особам органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 34. Кожен працівник має право на щотижневий сорокавосьмигодинний відпочинок та щорічну, не менше, ніж двотижневу, оплачувану відпустку згідно з нормами Українського права.

Стаття 35. Громадянам гарантовано соціальний захист. Держава зобов'язана надавати адресну допомогу неповносправним та дітям-сиротам. Розмір такої допомоги не може бути меншим за розмір прожиткового мінімуму.

Право отримувати допомогу гарантує державне соціальне страхування за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, створення мережі закладів для догляду за непрацездатними.

Стаття 36. Держава гарантує виплату пенсій у зв'язку з неповносправністю та особам, які досягли пенсійного віку.

Розмір максимальної пенсії у державі не повинен перевищувати розмір мінімальної пенсії більше, ніж у п'ять разів. Встановлюється однаковий порядок нарахування пенсій усім працівникам. Винятком є особливий порядок нарахування пенсії Президенту України.

Втрачають право на отримання пенсії за віком депутати рад усіх рівнів та державні службовці, які зловживали службовим становищем.

Стаття 37. Усі громадяни мають право на житло. Українська Держава та органи місцевого самоврядування безкоштовно надають житло у володіння і користування нужденним громадянам, які потребують соціального захисту. Таке житло не може стати приватною власністю користувачів.

Стаття 38. Кожен користується правом на охорону здоров'я. Невідкладна медична допомога здійснюється у державних і комунальних медичних закладах безоплатно.

В Україні діє обов'язкове медичне страхування.

Стаття 39. Держава зобов'язана турбуватися про здоров'я українців. Вона сприяє розвиткові фізичної культури і спорту, організації та проведенню спортивних змагань як в державі, так і на міжнародній арені.

Заборонено укладати контракти з іноземними громадянами або особами без громадянства для їх участі в українських спортивних змаганнях та в спортивних змаганнях на міжнародній арені від імені України.

Стаття 40. Громадяни мають право на освіту. Загальна середня є обов'язковою для усіх громадян і надається на безоплатній основі.

Держава зобов'язана забезпечувати здобуття громадянами вищої освіти на конкурсній основі відповідно до рівня знань, здібностей та прагнень особи. Навчання в державних і комунальних вищих навчальних закладах здійснюється на безоплатній основі.

Студенти, які успішно навчаються, отримують стипендію у розмірі мінімального прожиткового мінімуму.

Українська Держава зобов'язана забезпечити випускникам середніх спеціальних та вищих навчальних закладів перше робоче місце.

Навчання в усіх закладах освіти здійснюється винятково державною мовою.

Стаття 41. Громадяни мають право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, бути на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування.

Громадяни здійснюють свою волю через загальноукраїнські та місцеві референдуми і плебісцити. У виборах, референдумах і плебісцитах беруть участь громадяни, які на день їх проведення досягли вісімнадцяти років.

Загальноукраїнські референдуми і плебісцити проводяться з ініціативи не менше десяти відсотків від загальної кількості виборців, підписи яких мають зібрати у двох третинах повітів за умови, що в кожному повіті буде зібрано не менше десяти тисяч підписів.

На загальноукраїнських референдумах громадяни України ухвалюють Конституцію України, зміни до неї, вирішують питання про вступ України до військових блоків, союзів та міжнародних організацій, які обмежують державний суверенітет. На загальноукраїнських плебісцитах виборці реалізують своє право на розпуск Національної Ради України.

Місцеві референдуми і плебісцити проводяться з ініціативи не менше десяти відсотків виборців громади.

На місцевих референдумах ухвалюють статут місцевої громади та зміни до нього, вирішують життєво важливі для громади проблеми. На плебісцитах відкликають депутатів місцевих органів самоврядування, суддів та посадовців органів влади й управління.

Стаття 42. Громадяни мають право проводити мирні збори, мітинги і демонстрації, про які завчасно попереджають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування.

Заборонено проводити антиукраїнські мітинги, зібрання та демонстрації.

Стаття 43. Моральні або матеріальні збитки, яких зазнає особа через помилкові або неправомірні рішення органів державної влади, місцевого самоврядування, суду та дії посадовців відшкодовуються в повному розмірі за рахунок винуватців.

Стаття 44. Права і свободи людини і громадянина можуть обмежуватись у разі запровадження в Україні воєнного або надзвичайного стану протягом конкретно визначеного терміну.

Стаття 45. Захист Української Держави, її територіальної цілісності, суверенітету Української нації є обов'язком усіх громадян.

Дозволено вільно набувати і володіти вогнепальною і холодною зброєю усім психічно здоровим та несудимим українцям.

Стаття 46. Захист Вітчизни - обов'язок усіх громадян України.

Усі громадяни, що навчаються у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, повинні протягом чотирьох місяців опанувати використання вогнепальної зброї. У всіх вищих навчальних закладах запроваджуються військові кафедри.

Стаття 47. Обов'язком усіх громадян є збереження і поліпшення безпечного навколишнього середовища.

Українська Держава зобов'язана зберегти наявні заповідні території та парки і сприяти створенню рекреаційних зон.

Усі будівлі, зведені в рекреаційній зоні з порушенням норм екологічного права, слід знести, а місцевість достосувати до природного стану за рахунок порушників.

Стаття 48. Усі громадяни мають дотримуватись норм цієї Конституції та норм Українського права.

Незнання норм Конституції або нерозуміння норм Українського права не звільняє особу від відповідальності за вчинені злочини і проступки.

⇐ Предыдущая 6 7 8 9 101112 13 14 15 Следующая ⇒