|
|||
ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ. ДІДІВ ПОРТРЕТ. ВЕСНЯНОЧКА. БАРАБОЛИН РІД. ОЛЕНКА МАЛЕНЬКА. НІКОЛИ НЕ ХВАЛИСЬ. КІТ В ЧОБОТЯХОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ Облітав журавель Сто морів, сто земель, Облітав, обходив, Крила, ноги натрудив. Ми спитали журавля: - Де найкраща земля? – Журавель відповідає: - Краще рідної немає!
ДІДІВ ПОРТРЕТ Ми ліпили сніжну бабку, Поки вечір наступив. А вночі високу шапку Й вуса іній наліпив. Підійшов Омелько-дід, Усміхнувся: - Все як слід: Шапка, вуса, борода, Ще й чуприна вигляда. Гей, хто в хаті, гляньте йдіте, Мій портрет зліпили діти! – Вмить зібравсь Омельків рід: - Справді, з баби вийшов дід!
ВЕСНЯНОЧКА -Весно-весно-весняночко! - Чого тобі, Оксаночко - Хочу пролісків блакитних, Ранків сонячних, привітних, Щоб «Весняночка» на полі Задзвеніла в дружнім колі. - Усміхнулася весна: - Ось тобі, Оксанко, на: Рясти, проліски блакитні, Ранки сонячні привітні . - І «Весняночка» на полі Задзвеніла в дружнім колі.
БАРАБОЛИН РІД У картоплі – бараболі Діти виросли у полі. Як пішли ми їх збирати, Наносили два кагати. Стільки діток там було, Що в село Ледь-ледь везло Сто машин і сто підвід. Отакий в картоплі рід.
ОЛЕНКА МАЛЕНЬКА Оленко маленька, Чому ти раденька? - Бо в мене весела рідня. - Чому в тебе очі Такі голубенькі? - На небо дивлюся щодня. - Чому це у квітах У тебе сукенка? - В квітник я ходжу по росі. - Розумна Оленко, Чому ж ти маленька? - Тому я маленька, Що звуся Оленка, - Оленки маленькі усі.
НІКОЛИ НЕ ХВАЛИСЬ Хвалився кіт, Що він убрід Дніпро перебреде, Та як пішов – І не прийшов, Нема кота ніде.
І ти ніколи не хвались, Коли не можеш – не берись.
КІТ В ЧОБОТЯХ «Кіт в чоботях» - Гарна казка, - Прочитавши, мовив кіт. До шевця прибіг: - Будь ласка, Чобітки поший як слід. –
Швець пошив. Узявся Вася, Підківками стукотить. Як до мишки він не крався, Та почує - Зникне вмить. Кіт в чоботях – це чудово, Ще як шпори – Красень кіт! Та котові йти на лови, Мабуть, краще без чобіт.
|
|||
|