Хелпикс

Главная

Контакты

Случайная статья





РЕФЕРАТ. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ



РЕФЕРАТ

на тему:

Зачіски в українському стилі


Як зберегти і передати нащадкам найкращі надбання націо­нальної культури, які протягом століть були створені українським народом? Що треба зробити сьогодні, аби й завтра не висихало джерело народної творчості? Прикро, але у нашому побуті все менше національних традицій, люди не відчувають свого коріння і часто орієнтовані на уніфіковану та стандартизовану масову мо­ду, культуру. В сучасній моді зачісок не часто можна побачити відбиток національних мотивів. У наш час українські перукарі по­винні мати уявлення про національні зачіски, їхнє розмаїття. В попередніх навчальних програмах з вивчення історичних зачі­сок більше уваги приділялося давньоруській традиції прибирання голів, а вона мала один-єдиний елемент — косу.

Тепер погляди на національну спадщину радикально змі­нилися і є можливість відтворити найкращі народні традиції. Су­часний майстер зачіски, працюючи в Україні, повинен відтворю­вати в своїх моделях національні риси. Джерелом нових розробок можуть бути не тільки національні зачіски, а й одяг, прикраси, го­ловні убори. Об'єднуючи нові розробки моделей зачісок з одягом, з'являється можливість створити новий образ української моди.

Із сивої давнини, із ледь примерклих з часом фресок, із легенд, казок, пісень і наукових досліджень приходять до нас образи та настрої далекого минулого. Український народний одяг, головні убори, зачіски, взуття формувалися під впливом кліма­тично-географічних, соціально-економічних обставин, складнос­тей політичного й культурного розвитку. Поступово утворилися композиційно-структурні закономірності вбрання, образна система декору, яскрава кольорова гама.

Стійкішим щодо збереження і розвитку давніх пластів мис­тецтва народного моделювання виявився селянський образ. На основі збережених пам'яток ХVІІІ-ХІХ ст. можна стверджувати, що «український кантрі» мав чітко вироблені композиційно-колористичні закономірності й структуру, принципи формотворен­ня. Цей ансамблевий вид мистецтва відбиває образне мислення народу, високі критерії його моралі та працелюбності. Створюючи справжні шедеври мистецтва, народні майстри надзвичайно тонко відчували лінії, силует, форми, пропорції, ритм, колір і гар­монію окремих частин витвору. Впродовж століть вироблялися традиції народного моделювання.

Суспільно-економічний і культурний розвиток давньоруських земель і політичні умови визначили процес відособлення окре­мих частин давньоруської народності й виникнення передумов для зародження на її основі українського, російського та біло­руського народів. Близькість цих народів і мовою, й місцем про­живання, і характером та історією викликала спільність багатьох видів одягу і зачісок.

Українське дворянство, що наслідувало іноземні зразки, носило одяг, оздоблення та зачіски, в яких самобутні українські елементи поєднувалися з польсько-литовськими та угорськими.

Українські прикраси, що доповнювали одяг і зачіски, були ко­лоритні, неповторні, зберігаючи в собі фольклорне тепло народу. Використовуючи національні зразки у сучасних рішеннях, можна не тільки відтворити українську культурну спадщину, а й пока­зати її красу та індивідуальність. На основі фольклорної моди можна створити сучасні силуети весільних, святкових, фантазій­них, вечірніх і повсякденних зачісок.

Важливим етапом розвитку народних традицій є творча спів­праця художників-модельєрів, конструкторів, технологів і вико­навців. Необхідно, щоб до цієї родини творців приєдналися й модельєри-перукарі. Ось тоді створені моделі будуть дійсно єдиним ансамблем в образі нашого сучасника. Прикладом цього можуть бути розробки сучасних стильних зачісок. Так, якщо взяти за основу весільне вбрання молодої з Гуцульщини кінця XIX ст. (рис. 7.10), то можна розробити сучасну весільну зачіску за новими технологіями (рис. 7.11 а, б).

         Рис. 7.10. Весільна зачіска молодої з Гуцульщини.

 

Рис. 7.11. Сучасна весільна зачіска, виконана на основі гуцульської

кінця XIX ст.: а — загальний вигляд; б — схема виконання

 

Жінки на Поліссі мистецьки пов'язували голову хусткою, прикра­шаючи ЇЇ квітами (рис. 7.12). Скорис­тавшись таким рішенням, можна створити цікаву вечірню зачіску (рис. 7.13).

Жінки Станіславської області на початку XX ст. захоплювались опліт-ками (рис. 7.14), що у наш час можна з великим успіхом запозичити для моделювання зачісок для нареченої (рис. 7.15).

Улюблениця українського народу Роксолана навіть за межами батьків­щини залишалася людиною, якій і досі намагаються наслідувати. Свою любов до України ця жінка пронесла через усе своє життя. У портретному зображенні Роксолани, одягненої за східним стилем (рис. 7.16), простежується український настрій і колорит, який легко можна перетворити в сучасні мотиви (рис. 7.17 а, б).

Рис. 7.12. Пов'язування волосся хусткою на Поліссі XIX ст.

 

 

Рис. 7.13. Сучасна зачіска, виконана на основі поліської: а — загальний вигляд; б — схема виконання

Рис. 7.14. Уплітки — вбрання жінок Станіславщини початку XX ст.

Рис. 7.16. Портрет Роксолани

                           

                       

Рис. 7.15. Сучасна зачіска, виконана на основі упліток:

а — загальний вигляд; б — схема виконання

Рис. 7.17. Сучасна розробка зачіски на основі образу Роксолани (а) і технологія її виконання (6)

 

На Лемківщині на початку XX ст. зачіски жінок були дуже ошатними (рис. 7.18). Як і попередні зачіски, вони можуть стати яскравим прикладом для створення нових моделей (рис. 7.19 а, б).

На Західному Поділлі на початку XX ст. дівчата носили зачіски (рис. 7.20), які й сьогодні можуть послугуватися моді. Модифікація таких зачісок може дати дуже цікаві молодіжні варіанти (рис. 7.21).

 

                         

Рис. 7.18. Жіноча зачіска.         Рис. 7.20. Жіноча зачіска. Західне

Лемківщина, початок XX ст.              Поділля, початок XX ст.

 

 

                                    

Рис. 7.19. Сучасна зачіска, виконана на основі лемківської:

а — загальний вигляд; б— схема виконання

 

                              

а                                        б

Рис. 7.21. Сучасна зачіска, виконана на основі західноподільської:

а — загальний вигляд; б — схема виконання


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Будур Н. История костюма. — М.: Олма-Пресе, 2001.

2. Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. — К.: Мис­тецтво, 2003. 26 с.

3. Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. — М.: Иск, 1968.

4. Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. — 320 с.

5. Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.

6. Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук, 2000. - с. 63.

7. Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. — СПб.. 1910. - 176 с.

8. Матейко К. М. Український народний одяг. — К.: Науко­ва думка, 1996.

9. Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографіч­ний словник. - К.: Наукова думка, 1996. — 112 с.

10. Мода й стиль. Современная єнциклопедия. — М.: Аваита, 2002.

11. Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направле­ння. - М.: 2003.

12. Пономарьжов А. Українська минувшина. — К.: Либідь, 1993.

13. Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. — К.: Мистецтво, 1978. - 192 с.

14. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. — К.: Наукова думка, 1993. - 168 с.

15. Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Бі­лозуба та ін. — К., 1961.

16. Ясіевич В. Про стиль і моду. — К.: Мистецтво, 1968.

 



  

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.